Mateusza 22
1 A odpowiadając Jezus, zasię im rzekł w podobieństwach, mówiąc:
Ісус у відповідь продовжив говорити притчами:
2 Podobne jest królestwo niebieskie człowiekowi królowi, który sprawił wesele synowi swemu;
―Царство Небесне подібне до Царя, який приготував весілля для свого сина.
3 I posłał sługi swe, aby wezwali zaproszonych na wesele; ale nie chcieli przyjść.
Він надіслав своїх рабів покликати запрошених на весілля, але ті не захотіли прийти.
4 Znowu posłał insze sługi, mówiąc: Powiedzcie zaproszonym: Otom obiad mój nagotował, woły moje i co było karmnego, pobito, i wszystko gotowe, pójdźcież na wesele.
Тоді надіслав інших рабів сказати запрошеним: «Ось я приготував обід, моїх волів та вгодовану худобу вже забито, усе готове. Приходьте на весілля!»
5 Ale oni zaniedbawszy odeszli, jeden do roli swojej, a drugi do kupiectwa swego;
Але вони знехтували й пішли: один – на своє поле, інший – торгувати.
6 A drudzy pojmawszy sługi jego, zelżyli i pobili je.
Інші ж, схопивши його рабів, познущалися над ними та вбили їх.
7 Co gdy król usłyszał, rozgniewał się, a posławszy wojska swoje, wytracił one morderce, i miasto ich zapalił.
Тоді цар обурився та надіслав своє військо, знищив тих убивць і спалив їхнє місто.
8 Tedy rzekł sługom swoim: Weseleć wprawdzie jest gotowe; lecz zaproszeni nie byli godni.
І сказав своїм рабам: «Весілля вже готове, а запрошені виявились недостойними.
9 Przetoż idźcie na rozstania dróg, kogokolwiek znajdziecie, wezwijcie na wesele.
Отже, ідіть на перехрестя доріг та запрошуйте, кого зустрінете, на весілля».
10 Tedy wyszedłszy oni słudzy na drogi, zgromadzili wszystkie, którekolwiek znaleźli, złe i dobre, i napełnione jest wesele gośćmi.
Ті раби вийшли на дороги та покликали всіх, кого зустріли, – як поганих, так і добрих; і весільна зала наповнилася гостями.
11 A wszedłszy król, aby oglądał goście, obaczył tam człowieka nie odzianego szatą weselną;
Але коли цар прийшов подивитися на гостей, то побачив там чоловіка, який не був одягнений у весільний одяг.
12 I rzekł mu: Przyjacielu! jakoś tu wszedł, nie mając szaty weselnej? A on zamilknął.
І сказав йому: «Друже, як ти зайшов сюди, не маючи весільного одягу?» Проте той мовчав.
13 Tedy rzekł król sługom: Związawszy nogi i ręce jego, weźmijcie go, a wrzućcie do ciemności zewnętrznych, tam będzie płacz i zgrzytanie zębów.
Тоді Цар сказав слугам: «Зв’яжіть йому руки та ноги й викиньте до зовнішньої тьми. Там буде плач та скрегіт зубів.
14 Albowiem wiele jest wezwanych, ale mało wybranych.
Адже багато покликаних, та мало обраних».
15 Tedy odszedłszy Faryzeuszowie uczynili radę, jako by go usidlili w mowie.
Тоді фарисеї пішли та радились, як спіймати Ісуса на слові.
16 I posłali do niego ucznie swoje z Herodyjany, mówiąc: Nauczycielu! wiemy, żeś jest prawdziwy, i drogi Bożej w prawdzie uczysz, a nie dbasz na nikogo; albowiem nie patrzysz na osobę ludzką.
І надіслали до Нього своїх учнів разом з іродіанами, які запитали: ―Учителю, ми знаємо, що Ти праведний і правдиво навчаєш Божого шляху, ні на кого не зважаєш, адже не дивишся на людське обличчя.
17 Przetoż powiedz nam, co ci się zda? Godzili się dać czynsz cesarzowi, czyli nie?
Отже, скажи нам, як Ти вважаєш: чи годиться платити податок Кесареві, чи ні?
18 Ale Jezus poznawszy złość ich, rzekł im: Czemuż mię kusicie, obłudnicy?
Але Ісус, зрозумівши їхнє лукавство, сказав: ―Чому ви випробовуєте Мене, лицеміри?
19 Pokażcie mi monetę czynszową; a oni mu podali grosz.
Покажіть Мені монету для податку. Вони принесли Йому динарій.
20 I rzekł im: Czyjże to obraz i napis?
Він сказав їм: ―Чиє це зображення та напис?
21 Rzekli mu: Cesarski. Tedy im rzekł: Oddawajcież tedy, co jest cesarskiego, cesarzowi, a co jest Bożego, Bogu.
Вони відповіли: ―Кесаря! Тоді Він сказав їм: ―Тож віддайте Кесареві – Кесареве, а Богові – Боже!
22 To usłyszawszy, zadziwili się, a opuściwszy go, odeszli.
Почувши це, вони здивувалися й, залишивши Його, пішли геть.
23 Dnia onego przyszli do niego Saduceuszowie, którzy mówią, iż nie masz zmartwychwstania, i pytali go,
Того ж дня прийшли до Нього садукеї, які кажуть, що не існує воскресіння з мертвих, і запитали Його:
24 Mówiąc: Nauczycielu! Mojżesz powiedział: Jeźliby kto umarł, nie mając dzieci, aby brat jego prawem powinowactwa pojął żonę jego, i wzbudził nasienie bratu swemu.
―Учителю, Мойсей сказав: «Якщо хтось помре, не маючи дітей, то нехай його брат одружиться з дружиною померлого та підніме нащадка своєму братові».
25 Było tedy u nas siedm braci; a pierwszy pojąwszy żonę, umarł, a nie mając nasienia, zostawił żonę swoję bratu swemu.
Було ж у нас семеро братів. Перший одружився та помер, і, не маючи дітей, залишив дружину своєму братові.
26 Także też wtóry i trzeci, aż do siódmego.
Так само другий і третій – аж до сьомого.
27 A na ostatek po wszystkich umarła i ona niewiasta.
Після всіх померла й жінка.
28 Przetoż przy zmartwychwstaniu, któregoż z tych siedmiu będzie żoną, gdyż ją wszyscy mieli?
Отже, при воскресінні дружиною котрого з семи вона буде? Адже всі мали її [за дружину].
29 A odpowiadając Jezus rzekł im: Błądzicie, nie będąc powiadomieni Pisma, ani mocy Bożej.
Ісус у відповідь сказав їм: ―Помиляєтеся, бо не знаєте ані Писання, ані сили Божої.
30 Albowiem przy zmartwychwstaniu ani się żenić, ani za mąż chodzić nie będą, ale będą jako Aniołowie Boży w niebie.
При воскресінні не одружуються й не виходять заміж, а є як ангели на небі.
31 A o powstaniu umarłych nie czytaliście, co wam powiedziano od Boga mówiącego:
А щодо воскресіння з мертвих, хіба ви не читали, що сказав вам Бог:
32 Jam jest Bóg Abrahama, i Bóg Izaaka, i Bóg Jakóba? Bóg nie jestci Bogiem umarłych, ale żywych.
«Я – Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова»? Він є Богом не мертвих, а живих!
33 A usłyszawszy to lud, zdumiał się nad nauką jego.
Почувши це, люди були здивовані Його вченням.
34 Lecz gdy usłyszeli Faryzeuszowie, że zawarł usta Saduceuszom, zeszli się wespół.
Фарисеї, почувши, що Він змусив садукеїв замовкнути, зібралися разом.
35 I spytał go jeden z nich, zakonnik, kusząc go i mówiąc:
Один із них, учитель Закону, запитав Його, випробовуючи:
36 Nauczycielu! które jest największe przykazanie w zakonie?
―Учителю, яка заповідь найбільша в Законі?
37 A Jezus mu rzekł: Będziesz miłował Pana, Boga twego, ze wszystkiego serca twego, i ze wszystkiej duszy twojej i ze wszystkiej myśli twojej.
Він відповів йому: ―«Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, усією своєю душею і всім своїм розумінням!»
38 To jest pierwsze i największe przykazanie.
Це перша та найбільша заповідь.
39 A wtóre podobne jest temuż: Będziesz miłował bliźniego twego, jako samego siebie.
А друга подібна до неї: «Люби ближнього свого, як самого себе».
40 Na tych dwóch przykazaniach wszystek zakon i prorocy zawisnęli.
На ці дві заповіді спираються весь Закон та Пророки.
41 A gdy się Faryzeuszowie zebrali, spytał ich Jezus,
Коли зібралися фарисеї, Ісус запитав їх:
42 Mówiąc: Co się wam zda o Chrystusie? Czyim jest synem? Rzekli mu: Dawidowym.
―Що ви думаєте про Христа? Чий Він Син? Вони відповіли: ―Давидів!
43 I rzekł im: Jakoż tedy Dawid w duchu nazywa go Panem? mówiąc:
Він сказав: ―Як же тоді Давид у Дусі називає Його Господом, коли каже:
44 Rzekł Pan Panu memu: Siądź po prawicy mojej, aż położę nieprzyjacioły twoje podnóżkiem nóg twoich.
«Господь сказав Господеві моєму: „Сядь праворуч від Мене, доки Я не покладу ворогів Твоїх, як підніжок для Твоїх ніг“».
45 Ponieważ go tedy Dawid nazywa Panem, jakoż jest synem jego?
Отже, якщо Давид називає Його Господом, як Він може бути його Сином?
46 A żaden mu nie mógł odpowiedzieć i słowa, i nie śmiał go nikt więcej od onego dnia pytać.
І ніхто не міг Йому відповісти ані слова. Від того дня ніхто не наважувався запитувати Його.
