Łukasza 1
1 Ponieważ wiele się ich podjęło sporządzić historyję o tych sprawach, o których my pewną wiadomość mamy;
Оскільки багато хто вже намагався скласти розповідь про події, які сталися між нами,
2 Tak jako nam podali ci, którzy od początku sami widzieli, i sługami tego słowa byli;
у такий спосіб, як їх передали нам люди, що від самого початку були свідками й котрі стали служителями Слова,
3 Zdało się też i mnie, którym tego wszystkiego z początku pilnie doszedł, tobie to porządnie wypisać, zacny Teofilu!
то і я вирішив, дослідивши все ретельно від самого початку, написати тобі, поважний Теофіле, усе послідовно,
4 Abyś poznał pewność tych rzeczy, których cię nauczono.
щоб ти міг досконало пізнати достовірність слів, яких був навчений.
5 Był za dni Heroda, króla Judzkiego, kapłan niektóry, imieniem Zacharyjasz, z przemiany Abijaszowej, a żona jego była z córek Aaronowych, której imię było Elżbieta.
За днів Ірода, царя Юдеї, був один священник, на ім’я Захарія, із черги Авія, та його дружина, на ім’я Єлизавета, одна з дочок Аарона.
6 A byli oboje sprawiedliwymi przed obliczem Bożem, chodząc we wszystkich przykazaniach i usprawiedliwieniach Pańskich bez nagany.
Вони обоє були праведні перед Богом, бездоганно виконуючи всі заповіді та настанови Господа.
7 I nie mieli potomstwa, przeto iż Elżbieta była niepłodna, a byli oboje podeszłymi w latach swoich.
У них не було дітей, бо Єлизавета була безплідна, і обоє були похилого віку.
8 Stało się tedy, gdy odprawiał urząd kapłański w porządku przemiany swojej przed Bogiem.
Одного разу, коли [Захарія] за порядком своєї черги служив перед Богом,
9 Że według zwyczaju urzędu kapłańskiego przypadł nań los, aby kadził, wszedłszy do kościoła Pańskiego.
згідно зі звичаєм священства, випало йому через жереб зайти до Храму Господнього та кадити.
10 A wszystko mnóstwo ludu było na dworze, modląc się w godzinę kadzenia.
Усе зібрання народу молилося зовні, коли прийшов час кадити.
11 Tedy mu się pokazał Anioł Pański, stojący po prawej stronie ołtarza, na którym kadzono.
Тоді ангел Господній з’явився перед ним, стоячи з правого боку жертовника для кадіння.
12 I zatrwożył się Zacharyjasz ujrzawszy go, a bojaźń przypadła nań.
Коли Захарія побачив його, то жахнувся, і страх охопив його.
13 I rzekł do niego Anioł: Nie bój się, Zacharyjaszu! boć jest wysłuchana modlitwa twoja, a Elżbieta, żona twoja, urodzi ci syna, i nazwiesz imię jego Jan,
Але ангел сказав йому: ―Не бійся, Захаріє, твоя молитва почута! Твоя дружина Єлизавета народить тобі сина, і назвеш його Іван.
14 Z którego będziesz miał radość i wesele, i wiele ich radować się będą z narodzenia jego.
Ти будеш радісним та щасливим, і багато хто радітиме його народженню.
15 Albowiem będzie wielkim przed obliczem Pańskiem; wina i napoju mocnego nie będzie pił, a Duchem Świętym będzie napełniony zaraz z żywota matki swojej.
Він буде великий перед Господом, вина та міцного напою не питиме; і Дух Святий наповнить його ще з лона його матері.
16 A wielu z synów Izraelskich obróci ku Panu, Bogu ich.
І багатьох синів Ізраїлю він наверне до Господа Бога свого.
17 Bo on pójdzie wprzód przed obliczem jego w duchu i w mocy Elijaszowej, aby obrócił serca ojców ku dzieciom, a odporne ku roztropności sprawiedliwych, aby sporządził Panu lud gotowy.
Він ітиме перед Ним у дусі й силі Іллі, наверне серця батьків до дітей та непокірних до мудрості праведних, щоб підготувати народ до приходу Господа.
18 I rzekł Zacharyjasz do Anioła: Po czemże to poznam? bom ja jest stary, a żona moja podeszła w dniach swych.
Захарія відповів ангелу: ―Як я дізнаюся про це? Я вже старий, і дружина моя в похилих літах.
19 A odpowiadając Anioł, rzekł mu: Jam jest Gabryjel, który stoję przed obliczem Bożem, a posłanym jest, abym mówił do ciebie, a iżbym ci to wesołe poselstwo odniósł.
Ангел у відповідь сказав йому: ―Я Гавриїл, що стою перед Богом, і мене послано сказати тобі цю добру звістку,
20 A oto oniemiejesz, i nie będziesz mógł mówić aż do onego dnia, którego się to stanie, dlatego, żeś nie uwierzył słowom moim, które się wypełnią czasu swego.
але тепер ти будеш мовчати й не зможеш говорити до дня, коли все це станеться, бо ти не повірив моїм словам, котрі здійсняться свого часу!
21 A lud oczekiwał Zacharyjasza; i dziwowali się, że tak długo bawił w kościele.
Народ же чекав на Захарію та дивувався, чому він затримується в Храмі.
22 A wyszedłszy nie mógł do nich mówić; i poznali, że widzenie widział w kościele; bo im przez znaki ukazywał, i został niemym.
Коли ж він вийшов, то вже не міг говорити, і всі зрозуміли, що в Храмі він бачив видіння. [Захарія] звертався до них знаками та залишався німим.
23 I stało się, gdy się wypełniły dni posługiwania jego, odszedł do domu swego.
Після закінчення днів його служіння, він повернувся додому.
24 A po onych dniach poczęła Elżbieta, żona jego, i kryła się przez pięć miesięcy, mówiąc:
Невдовзі після цього Єлизавета, його дружина, завагітніла й п’ять місяців ховалася, кажучи:
25 Iż mi tak Pan uczynił we dni, w które na mię wejrzał, aby odjął hańbę moję między ludźmi.
«Ось що для мене зробив Господь у ці дні, коли зглянувся, щоб зняти ганьбу мою між людьми».
26 A w miesiącu szóstym posłany jest Anioł Gabryjel od Boga do miasta Galilejskiego, które zwano Nazaret,
Шостого місяця Бог надіслав ангела Гавриїла в галілейське місто, яке називалося Назарет,
27 Do Panny poślubionej mężowi, któremu imię było Józef, z domu Dawidowego, a imię Panny Maryja.
до діви, що була заручена з чоловіком, на ім’я Йосиф, з дому Давида. Ім’я діви було Марія.
28 A wszedłszy Anioł do niej, rzekł: Bądź pozdrowiona, łaską udarowana, Pan jest z tobą; błogosławionaś ty między niewiastami.
Прийшовши до неї, ангел промовив: ―Радій, та, що отримала благодать! Господь із тобою! Благословенна ти між жінками.
29 Ale ona ujrzawszy go, zatrwożyła się na słowa jego, i myślała, jakie by to było pozdrowienie.
Ці слова здивували її, і вона почала роздумувати, що може означати це привітання.
30 I rzekł jej Anioł: Nie bój się, Maryjo! albowiem znalazłaś łaskę u Boga.
Ангел відповів їй: ―Не бійся, Маріє, бо ти знайшла благодать у Бога.
31 A oto poczniesz w żywocie i porodzisz syna, i nazwiesz imię jego Jezus.
Ось завагітнієш та народиш Сина, і назвеш Його Ісус.
32 Ten będzie wielki, a Synem Najwyższego będzie nazwany, i da mu Pan Bóg stolicę Dawida, ojca jego;
Він буде великий, і Його називатимуть Сином Всевишнього. Господь Бог дасть Йому престол Давида, батька Його.
Він царюватиме над домом Якова повіки, і Його Царству не буде кінця. (aiōn g165)
34 Zatem Maryja rzekła do Anioła: Jakoż to będzie, gdyż ja męża nie znam?
Марія відповіла ангелу: ―Як же це станеться, якщо я не була з чоловіком?
35 A odpowiadając Anioł, rzekł jej: Duch Święty zstąpi na cię, a moc Najwyższego zacieni cię; przetoż i to, co się z ciebie święte narodzi, nazwane będzie Synem Bożym.
У відповідь ангел сказав: ―Дух Святий зійде на тебе, і сила Всевишнього обгорне тебе, тому Святий, Який народиться, назветься Сином Божим.
36 A oto Elżbieta, pokrewna twoja, i ona poczęła syna w starości swojej, a ten miesiąc jest szósty onej, którą nazywano niepłodną.
Ось Єлизавета, твоя родичка, завагітніла у своїй старості й чекає на сина; і оце вже шостий місяць тій, що її звуть безплідною,
37 Bo nie będzie niemożne u Boga żadne słowo.
бо у Бога ніяке слово не буває безсилим.
38 I rzekła Maryja: Oto służebnica Pańska; niechże mi się stanie według słowa twego. I odszedł od niej Anioł.
Марія відповіла: ―Ось я, раба Господня, нехай усе станеться за словом твоїм. І ангел відійшов від неї.
39 Tedy wstawszy Maryja w onych dniach, poszła w górną krainę z kwapieniem do miasta Judzkiego.
Тими днями Марія зібралася й пішла, поспішаючи, у гірську околицю, в одне з міст Юдиних.
40 A wszedłszy w dom Zacharyjaszowy, pozdrowiła Elżbietę.
Вона зайшла в дім Захарії і привітала Єлизавету.
41 I stało się, skoro usłyszała Elżbieta pozdrowienie Maryi, skoczyło niemowlątko w żywocie jej, i napełniona jest Elżbieta Duchem Świętym.
Коли Єлизавета почула привітання Марії, то дитя в її лоні заворушилося від радості, а Єлизавета наповнилася Духом Святим.
42 I zawołała głosem wielkim, i rzekła: Błogosławionaś ty między niewiastami, i błogosławiony owoc żywota twego!
Вона голосно промовила: ―Благословенна ти між жінками, і благословенна Дитина, Яку ти народиш!
43 A skądże mi to, iż przyszła matka Pana mego do mnie?
І звідкіля мені це, що мати Господа мого прийшла до мене?
44 Albowiem jako doszedł głos pozdrowienia twego do uszów moich, podskoczyło od radości niemowlątko w żywocie moim.
Як тільки я почула голос твого привітання, дитина в моєму лоні заворушилася від радості.
45 A błogosławiona, która uwierzyła: Gdyż się wykonają te rzeczy, które jej są opowiedziane od Pana.
Блаженна та, яка повірила, що здійсниться все сказане їй від Господа!
46 Tedy rzekła Maryja: Wielbi dusza moja Pana;
І сказала Марія: «Величає душа моя Господа,
47 I rozradował się duch mój w Bogu, zbawicielu moim,
та радіє дух мій у Бозі, Спасителі моєму,
48 Iż wejrzał na uniżenie służebnicy swojej; albowiem oto odtąd błogosławioną mię zwać będą wszystkie narody.
бо зглянувся Він на покору раби Своєї. Ось чому віднині всі покоління називатимуть мене блаженною,
49 Bo mi uczynił wielkie rzeczy ten, który mocny jest, i święte imię jego;
бо велике вчинив мені Всемогутній. Святе ім’я Його!
50 I którego miłosierdzie zostaje od narodu do narodu nad tymi, co się go boją.
Милість Свою Він [показує] з роду в рід тим, хто боїться Його.
51 Dokazał mocy ramieniem swojem, i rozproszył pyszne w myślach serca ich.
Він зробив велику справу Своєю рукою, розсіяв гордих у думках сердець їхніх.
52 Ściągnął mocarze z stolic ich, a wywyższył uniżone.
Скинув сильних з престолу та підняв принижених.
53 Łaknące napełnił dobremi rzeczami, a bogacze rozpuścił próżne.
Голодних нагодував благами, а заможних відіслав ні з чим.
54 Przyjął Izraela, sługę swego, pamiętając na miłosierdzie swoje.
Допоміг Ізраїлеві, слузі Своєму, згадавши милість,
так, як обіцяв батькам нашим, Авраамові та нащадкам його повіки!» (aiōn g165)
56 I została z nią Maryja jakoby trzy miesiące; potem się wróciła do domu swego.
Марія залишилася з Єлизаветою три місяці, а потім повернулася до себе додому.
57 A Elżbiecie wypełnił się czas, aby porodziła, i porodziła syna.
Коли настав час, Єлизавета народила сина.
58 A usłyszawszy sąsiedzi i pokrewni jej, iż Pan z nią uczynił wielkie miłosierdzie swoje, radowali się pospołu z nią.
І почули сусіди та родичі, що Господь проявив Свою велику милість до неї, та раділи разом із нею.
59 I stało się, że ósmego dnia przyszli, aby obrzezali dzieciątko; i nazwali je imieniem ojca jego, Zacharyjaszem.
Восьмого дня, коли прийшли обрізати немовля, хотіли назвати його ім’ям батька – Захарія.
60 Ale odpowiadając matka jego rzekła: Nie tak; lecz nazwany będzie Janem.
Але мати його відповіла: ―Ні! Він буде називатися Іван.
61 I rzekli do niej: Żadnego nie masz w rodzinie twojej, co by go zwano tem imieniem.
А вони сказали їй: ―У твоїй родині немає нікого, названого таким ім’ям.
62 I skinęli na ojca jego, jako by go chciał nazwać.
Знаками запитали його батька, як він бажає його назвати.
63 A on kazawszy sobie podać tabliczkę, napisał mówiąc: Jan jest imię jego. I dziwowali się wszyscy.
Він попросив дощечку для запису та написав: «Його ім’я – Іван!» І всі дивувалися.
64 A zarazem otworzyły się usta jego, i język jego, i mówił, wielbiąc Boga.
Тієї ж миті відкрилися його вуста: він почав говорити, благословляючи Бога.
65 I przyszedł strach na wszystkie sąsiady ich, i po wszystkiej górnej krainie Judzkiej rozgłoszone są wszystkie te słowa.
І страх охопив усіх сусідів, і всюди в гірській частині Юдеї говорили про ці події.
66 Tedy wszyscy, którzy o tem słyszeli, składali to do serca swego, mówiąc: Cóż to wżdy za dziecię będzie? I była z nim ręka Pańska.
Кожен, хто чув це, говорив у своєму серці: «Ким же стане це дитя?» Бо рука Господа була з ним.
67 A Zacharyjasz, ojciec jego, napełniony będąc Duchem Świętym, prorokował mówiąc:
Захарія, батько його, наповнився Духом Святим і почав пророкувати:
68 Błogosławiony niech będzie Pan, Bóg Izraelski, iż nawiedził i sprawił odkupienie ludowi swojemu;
«Благословен Господь, Бог Ізраїлю, бо прийшов Він на допомогу та визволив народ Свій.
69 I wystawił nam róg zbawienia w domu Dawida, sługi swego,
Він підняв нам ріг спасіння у домі Давида, слуги Свого,
як заповів колись у давнину через вуста Своїх святих пророків, (aiōn g165)
71 Iż im miał dać wybawienie od nieprzyjaciół naszych i z ręki wszystkich, którzy nas nienawidzili;
що визволить нас від ворогів наших та від усіх, хто ненавидить нас.
72 Aby uczynił miłosierdzie z ojcami naszymi, i wspomniał na przymierze swoje święte,
Він проявив милість до батьків наших, пам’ятаючи про Свій святий заповіт,
73 I na przysięgę, którą przysiągł Abrahamowi, ojcu naszemu, że nam to dać miał,
обітницю, яку Він дав нашому батькові Аврааму, –
74 Iżbyśmy mu bez bojaźni, z ręki nieprzyjaciół naszych będąc wybawieni, służyli;
визволити нас від руки ворогів, щоб ми служили Йому без страху
75 W świętobliwości i w sprawiedliwości przed obliczem jego, po wszystkie dni żywota naszego.
у святості й праведності перед лицем Його в усі дні наші.
76 A ty dzieciątko! Prorokiem Najwyższego nazwane będziesz; bo pójdziesz wprzód przed obliczem Pańskiem, abyś gotował drogi jego,
І ти, дитино, назвешся пророком Всевишнього, бо йтимеш перед Господом, готуючи шляхи Йому,
77 A iżbyś dał znajomość zbawienia ludowi jego przez odpuszczenie grzechów ich.
щоб дати пізнання спасіння народові Його, через прощення гріхів їхніх.
78 Przez wnętrzności miłosierdzia Boga naszego, w których nawiedził nas Wschód z wysokości.
Через велику милість Бога нашого, з якою прийде нам на допомогу, як Вранішня Зоря з висоти,
79 Aby się ukazał siedzącym w ciemności i w cieniu śmierci ku wyprostowaniu nóg naszych na drogę pokoju.
щоб засіяти над тими, що живуть у темряві й у тіні смерті, спрямовуючи наші кроки на шлях миру».
80 A ono dzieciątko rosło, i umacniało się w duchu, i było na pustyniach aż do onego dnia, którego się okazało przed Izraelem.
Дитина ж росла та зміцнювалась духом і перебувала в пустелі до дня, коли з’явилася перед Ізраїлем.
