Łukasza 24
1 A pierwszego dnia po sabacie bardzo rano przyszły do grobu, niosąc rzeczy wonne, które były nagotowały i niektóre inne z niemi;
А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гро́бу, несучи́ нагото́вані па́хощі,
2 I znalazły kamień odwalony od grobu.
та й застали, що камінь від гро́бу відва́лений був.
3 A wszedłszy w grób, nie znalazły ciała Pana Jezusowego.
А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса.
4 I stało się, gdy się dlatego zatrwożyły, że oto dwaj mężowie stanęli przy nich w szatach świetnych.
І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі́ в одежах блискучих з'явились при них.
5 A gdy się one bały i schyliły twarz swoję ku ziemi, rzekli do nich: Cóż szukacie żyjącego między umarłymi?
А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: „Чого ви шукаєте Живого між мертвими?
6 Nie maszci go tu, ale wstał: wspomnijcie, jako wam powiadał, gdy jeszcze był w Galilei,
Нема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебува́в в Галілеї.
7 Mówiąc: Iż Syn człowieczy musi być wydany w ręce ludzi grzesznych, i być ukrzyżowany, a trzeciego dnia zmartwychwstać.
Він казав: „Сину Лю́дському треба бути ви́даному до рук грішних людей, і розп'я́тому бути, і воскре́снути третього дня“.
8 I wspomniały na słowa jego.
І згадали вони ті слова́ Його!
9 A wróciwszy się od grobu, oznajmiły to wszystko onym jedenastu i innym wszystkim.
А вернувшись від гро́бу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших.
10 A była Maryja Magdalena i Joanna, i Maryja, matka Jakóbowa, i inne z niemi, które to powiadały Apostołom.
То були́: Марія Магдали́на, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, — і вони розповіли апо́столам це.
11 Ale się im zdały jako plotki słowa ich, i nie wierzyli im.
Та слова́ їхні здалися їм вигадкою, — і не повірено їм.
12 Tedy Piotr wstawszy, bieżał do grobu, a nachyliwszy się, ujrzał same tylko prześcieradła leżące, i odszedł, dziwując się sam u siebie temu, co się stało.
Петро ж устав та до гро́бу побіг, і, нахилившися, бачить — лежать самі тільки покривала. І вернувсь він до себе, і дивувався, що́ сталось.
13 A oto dwaj z nich tegoż dnia szli do miasteczka, które było na sześćdziesiąt stajan od Jeruzalemu, które zwano Emaus.
І ото, двоє з них того ж дня йшли в село, на ім'я́ Еммау́с, що від Єрусалиму лежало на стадій із шістдеся́т.
14 A ci rozmawiali z sobą o tem wszystkiem, co się było stało.
І розмовляли вони між собою про все те, що́ сталося.
15 I stało się, gdy oni rozmawiali i wespół się pytali, że i Jezus przybliżywszy się, szedł z nimi.
І ото, як вони розмовляли, і розпитували один о́дного, підійшов Сам Ісус, — і пішов разом із ними.
16 Ale oczy ich były zatrzymane, aby go nie poznali.
Очі ж їхні були стри́мані, щоб Його не пізнали.
17 I rzekł do nich: Cóż to za rozmowy, które macie między sobą idąc, a jesteście smutni?
І спитався Він їх: „Що́ за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні́?“
18 A odpowiadając mu jeden, któremu było imię Kleofas, rzekł mu: Tyś sam przychodniem w Jeruzalemie, a nie wiesz, co się w niem w tych dniach stało?
І озвався один, йому йме́ння Клео́па, та й промовив до Нього: „Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що́ сталося в нім цими днями?“
19 I rzekł im: Cóż? A oni mu rzekli: O Jezusie Nazareńskim, który był mąż prorok, mocny w uczynku i w mowie przed Bogiem i wszystkim ludem;
І спитався Він їх: „Що таке?“А вони розпові́ли Йому: „Про Ісуса Назаряни́на, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім наро́дом.
20 A jako go wydali przedniejsi kapłani i przełożeni nasi, aby był skazany na śmierć; i ukrzyżowali go.
Як первосвященики й наша старши́на Його віддали́ на суд смертний, — і Його розп'яли́.
21 A myśmy się spodziewali, iż on miał odkupić Izraela; ale teraz temu wszystkiemu dziś jest trzeci dzień, jako się to stało.
А ми сподівались були́, що Це Той, що має Ізраїля ви́зволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося.
22 Lecz i niewiasty niektóre z naszych przestraszyły nas, które raniuczko były u grobu;
А дехто з наших жінок, що рано були́ коло гро́бу, нас здивували:
23 A nie znalazłszy ciała jego, przyszły powiadając, iż widzenie Anielskie widziały, którzy powiadają, iż on żyje.
вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з'я́влення анголі́в, які кажуть, що живий Він.
24 I chodzili niektórzy z naszych do grobu, i tak znaleźli, jako i niewiasty powiadały; ale samego nie widzieli.
І пішли дехто з наших до гро́бу, і знайшли так, як казали й жінки́; та Його не побачили“.
25 Tedy on rzekł do nich: O głupi, a leniwego serca ku wierzeniu temu wszystkiemu, co powiedzieli prorocy!
Тоді Він сказав їм: „О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що́ сповіщали Пророки!
26 Azaż nie musiał Chrystus tego cierpieć i wnijść do chwały swojej?
Чи ж Христові не це перете́рпіти треба було, і ввійти в Свою славу?“
27 A począwszy od Mojżesza i od wszystkich proroków, wykładał im wszystkie one Pisma, które o nim napisane były.
І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясня́в їм зо всього Писа́ння, що́ про Нього було́.
28 I przybliżył się ku miasteczku, do którego szli, a on pokazywał, jakoby miał dalej iść.
І набли́зились вони до села, куди йшли. А Він удавав, ніби хоче йти далі.
29 Ale go oni przymusili, mówiąc: Zostań z nami, boć się ma ku wieczorowi, i już się dzień nachylił. I wszedł, aby został z nimi.
А вони не пускали Його й намовляли: „Зостанься з нами, бо вже вечорі́є, і кінча́ється день“. І Він увійшов, щоб із ними побути.
30 I stało się, gdy on siedział z nimi za stołem, wziąwszy chleb, błogosławił, a łamiąc podawał im.
І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав.
31 I otworzyły się oczy ich, i poznali go; ale on zniknął z oczu ich.
Тоді очі відкрилися їм, — і пізнали Його́. Але Він став для них невиди́мий...
32 I mówili między sobą: Izali serce nasze nie pałało w nas, gdy z nami w drodze mówił, i gdy nam Pisma otwierał?
І говорили вони один о́дному: „Чи не пала́ло нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писа́ння?“
33 A wstawszy onejże godziny, wrócili się do Jeruzalemu, i znaleźli zgromadzonych onych jedenaście, i tych, którzy z nimi byli,
І зараз устали вони, і повернулись до Єрусалиму, і знайшли там у зборі Одинадцятьо́х, і і тих, що з ними були́,
34 Powiadających: Iż wstał Pan prawdziwie, i ukazał się Szymonowi.
які розповідали, що Госпо́дь дійсно воскрес, і з'явився був Си́монові.
35 A oni też powiedzieli, co się stało w drodze, i jako go poznali w łamaniu chleba.
А вони розпо́віли, що́ сталось було на дорозі, і як пізнали Його в лама́нні хліба.
36 A gdy oni to mówili, stanął sam Jezus w pośrodku nich, i rzekł im: Pokój wam!
І, як вони говорили оце, Сам Ісус став між ними, і промовив до них: „Мир вам!“
37 A oni przelęknąwszy się i przestraszeni będąc, mniemali, iż ducha widzieli.
А вони налякалися та перестра́шились, і ду́мали, що бачать духа.
38 I rzekł im: Czemuście się zatrwożyli, i czemu myśli wstępują do serc waszych?
Він же промовив до них: „Чого́ ви стриво́жились? І пощо́ ті думки до серде́ць ваших входять?
39 Oglądajcie ręce moje i nogi moje, żemci ja jest on; dotykajcie się mnie, a obaczcie; bo duch nie ma ciała ani kości, jako widzicie, że ja mam.
Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, — це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, — бо не має дух тіла й косте́й, а Я, бачите, маю“.
40 A to rzekłszy, pokazał im ręce i nogi.
І, промовивши це, показав Він їм руки та но́ги.
41 Lecz gdy oni jeszcze nie wierzyli od radości, ale się dziwowali, rzekł im: Macie tu co jeść?
І, як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: „Чи не маєте тут чогось їсти?“
42 A oni mu podali sztukę ryby pieczonej i plastr miodu.
Вони ж подали́ Йому ку́сника риби печеної та стільника́ медово́го.
43 A on wziąwszy, jadł przed nimi.
І, взявши, Він їв перед ними.
44 I rzekł do nich: Teć są słowa, którem mówił do was, będąc jeszcze z wami, iż się musi wypełnić wszystko, co napisano w zakonie Mojżeszowym i w prorokach, i w psalmach o mnie.
І промовив до них: „Це слова́, що казав Я до вас, коли був іще з вами: Потрібно, щоб ви́коналось усе, що про Мене в Зако́ні Мойсеєвім, та в Пророків, і в Пса́лмах написане“.
45 Tedy im otworzył zmysł, żeby rozumieli Pisma.
Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писа́ння.
46 I rzekł im: Takci napisano, i tak musiał Chrystus cierpieć, i trzeciego dnia zmartwychwstać;
І сказав Він до них: „Так написано є, і так потрібно було́ постраждати Христові, і воскре́снути з мертвих дня третього,
47 I aby była kazana w imieniu jego pokuta i odpuszczenie grzechów między wszystkimi narody, począwszy od Jeruzalemu.
і щоб у Йме́ння Його проповідувалось покая́ння, і про́щення гріхів між наро́дів усіх, від Єрусалиму почавши.
48 A wy jesteście świadkami tego.
А ви свідки того́.
49 A oto ja poślę na was obietnicę Ojca mego, a wy zostańcie w mieście Jeruzalemie, dokąd nie będziecie przyobleczeni mocą z wysokości.
І ось Я посилаю на вас обі́тницю Мого Отця; а ви позоста́ньтеся в місті, аж поки зодя́гнетесь силою з висоти“.
50 I wywiódł je precz aż do Betanii, a podniósłszy ręce swoje błogosławił im.
І Він вивів за місто їх аж до Віфа́нії; і, знявши руки Свої, поблагословив їх.
51 I stało się, gdy im błogosławił, rozstał się z nimi, i był niesiony w górę do nieba.
І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступа́ти від них, і на небо возно́ситись.
52 A oni pokłoniwszy mu się, wrócili się do Jeruzalemu z radością wielką.
А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю.
53 I byli zawsze w kościele, chwaląc i błogosławiąc Boga. Amen.
І постійно вони перебува́ли в храмі, переславля́ючи й хва́лячи Бога. Амінь.
