Łukasza 24
1 A pierwszego dnia po sabacie bardzo rano przyszły do grobu, niosąc rzeczy wonne, które były nagotowały i niektóre inne z niemi;
Першого дня тижня, рано-вранці, вони прийшли до гробниці та принесли пахощі, які приготували.
2 I znalazły kamień odwalony od grobu.
І виявили, що камінь від гробниці був відвалений.
3 A wszedłszy w grób, nie znalazły ciała Pana Jezusowego.
Увійшовши, не знайшли тіла Господа Ісуса.
4 I stało się, gdy się dlatego zatrwożyły, że oto dwaj mężowie stanęli przy nich w szatach świetnych.
І раптом перед розгубленими [жінками] з’явилися двоє чоловіків у яскравих одежах.
5 A gdy się one bały i schyliły twarz swoję ku ziemi, rzekli do nich: Cóż szukacie żyjącego między umarłymi?
Налякані [жінки] схилили свої обличчя до землі. Але ті сказали їм: «Чому ви шукаєте Живого серед мертвих?
6 Nie maszci go tu, ale wstał: wspomnijcie, jako wam powiadał, gdy jeszcze był w Galilei,
Немає Його тут: Він воскрес! Згадайте, як Він говорив вам, коли ще був у Галілеї:
7 Mówiąc: Iż Syn człowieczy musi być wydany w ręce ludzi grzesznych, i być ukrzyżowany, a trzeciego dnia zmartwychwstać.
„Син Людський має бути виданий у руки грішників і розіп’ятий, а третього дня воскресне“».
8 I wspomniały na słowa jego.
І вони пригадали собі слова [Ісуса].
9 A wróciwszy się od grobu, oznajmiły to wszystko onym jedenastu i innym wszystkim.
Повернувшись від гробниці, розповіли про все одинадцятьом і всім іншим.
10 A była Maryja Magdalena i Joanna, i Maryja, matka Jakóbowa, i inne z niemi, które to powiadały Apostołom.
То були Марія Магдалина, Іванна, Марія – мати Якова, та інші [жінки], які сказали про це апостолам.
11 Ale się im zdały jako plotki słowa ich, i nie wierzyli im.
Але ці слова їм здалися нісенітницями, і не повірили їм.
12 Tedy Piotr wstawszy, bieżał do grobu, a nachyliwszy się, ujrzał same tylko prześcieradła leżące, i odszedł, dziwując się sam u siebie temu, co się stało.
Однак Петро піднявся та побіг до гробниці. Нахилившись, він побачив тільки льняну тканину. І повернувся додому, здивований тим, що сталося.
13 A oto dwaj z nich tegoż dnia szli do miasteczka, które było na sześćdziesiąt stajan od Jeruzalemu, które zwano Emaus.
Того ж дня двоє з них пішли в село, яке знаходилося на відстані шістдесяти стадіїв від Єрусалима й звалося Емаус.
14 A ci rozmawiali z sobą o tem wszystkiem, co się było stało.
[Дорогою] вони розмовляли між собою про все, що сталося.
15 I stało się, gdy oni rozmawiali i wespół się pytali, że i Jezus przybliżywszy się, szedł z nimi.
А коли вони говорили й дискутували, Сам Ісус наблизився та пішов разом із ними.
16 Ale oczy ich były zatrzymane, aby go nie poznali.
Але їхні очі були стримані, щоб не впізнали Його.
17 I rzekł do nich: Cóż to za rozmowy, które macie między sobą idąc, a jesteście smutni?
[Ісус] спитав їх: ―Про що ви говорите між собою в дорозі? Вони зупинилися, повні смутку;
18 A odpowiadając mu jeden, któremu było imię Kleofas, rzekł mu: Tyś sam przychodniem w Jeruzalemie, a nie wiesz, co się w niem w tych dniach stało?
і один із них, на ім’я Клеопа, промовив: ―Ти, мабуть, єдиний з прибулих до Єрусалима, хто не знає про те, що сталося в ці дні.
19 I rzekł im: Cóż? A oni mu rzekli: O Jezusie Nazareńskim, który był mąż prorok, mocny w uczynku i w mowie przed Bogiem i wszystkim ludem;
Він спитав: ―Про що саме? Вони відповіли: ―Про те, що сталося з Ісусом із Назарета, Який був сильним пророком у дії та слові перед Богом та всіма людьми.
20 A jako go wydali przedniejsi kapłani i przełożeni nasi, aby był skazany na śmierć; i ukrzyżowali go.
Як первосвященники та керівники наші видали Його для засудження на смерть і розіп’яли Його.
21 A myśmy się spodziewali, iż on miał odkupić Izraela; ale teraz temu wszystkiemu dziś jest trzeci dzień, jako się to stało.
Ми ж сподівалися, що Він Той, Хто має визволити Ізраїль. Але ось уже третій день, як все це сталося.
22 Lecz i niewiasty niektóre z naszych przestraszyły nas, które raniuczko były u grobu;
Крім того, деякі наші жінки здивували нас. Вони на світанку пішли до гробниці
23 A nie znalazłszy ciała jego, przyszły powiadając, iż widzenie Anielskie widziały, którzy powiadają, iż on żyje.
та, не знайшовши Його тіла, прийшли й розказали, що бачили ангелів, які їм з’явилися й сказали, що Він живий.
24 I chodzili niektórzy z naszych do grobu, i tak znaleźli, jako i niewiasty powiadały; ale samego nie widzieli.
Тоді деякі з нас пішли до гробниці й знайшли все так, як казали жінки, але Його не бачили.
25 Tedy on rzekł do nich: O głupi, a leniwego serca ku wierzeniu temu wszystkiemu, co powiedzieli prorocy!
Він сказав їм: ―О нерозумні та повільні серцем, щоб повірити в усе, що казали пророки!
26 Azaż nie musiał Chrystus tego cierpieć i wnijść do chwały swojej?
Хіба Христос не мав постраждати та увійти у славу Свою?
27 A począwszy od Mojżesza i od wszystkich proroków, wykładał im wszystkie one Pisma, które o nim napisane były.
І, почавши від Мойсея та всіх пророків, пояснив їм, [що написано] в усіх Писаннях про Нього.
28 I przybliżył się ku miasteczku, do którego szli, a on pokazywał, jakoby miał dalej iść.
Коли наблизились до села, куди йшли, Він удав, що бажає йти далі.
29 Ale go oni przymusili, mówiąc: Zostań z nami, boć się ma ku wieczorowi, i już się dzień nachylił. I wszedł, aby został z nimi.
Але вони просили Його, кажучи: ―Залишайся з нами, бо вже вечоріє і день закінчується. Він увійшов у дім та залишився з ними.
30 I stało się, gdy on siedział z nimi za stołem, wziąwszy chleb, błogosławił, a łamiąc podawał im.
Коли сиділи за столом, Він узяв хліб, благословив його, розламав і дав їм.
31 I otworzyły się oczy ich, i poznali go; ale on zniknął z oczu ich.
Тоді їхні очі відкрилися, і вони впізнали Його, але Він став для них невидимий.
32 I mówili między sobą: Izali serce nasze nie pałało w nas, gdy z nami w drodze mówił, i gdy nam Pisma otwierał?
І вони казали один до одного: «Чи не палали в нас серця, коли Він говорив із нами в дорозі та відкривав нам Писання?»
33 A wstawszy onejże godziny, wrócili się do Jeruzalemu, i znaleźli zgromadzonych onych jedenaście, i tych, którzy z nimi byli,
І тієї ж миті вони встали й повернулися в Єрусалим. Там вони знайшли зібраних разом одинадцятьох і тих, що були з ними,
34 Powiadających: Iż wstał Pan prawdziwie, i ukazał się Szymonowi.
які говорили, що Господь дійсно воскрес та з’явився Симонові.
35 A oni też powiedzieli, co się stało w drodze, i jako go poznali w łamaniu chleba.
Потім ці двоє розповіли, що сталося в дорозі і як вони впізнали [Ісуса], коли Він розламав хліб.
36 A gdy oni to mówili, stanął sam Jezus w pośrodku nich, i rzekł im: Pokój wam!
Коли вони ще говорили, Сам [Ісус] з’явився посеред них та промовив: «Мир вам!»
37 A oni przelęknąwszy się i przestraszeni będąc, mniemali, iż ducha widzieli.
Вони завмерли та злякалися, бо подумали, що бачать духа.
38 I rzekł im: Czemuście się zatrwożyli, i czemu myśli wstępują do serc waszych?
Він же сказав їм: «Чому ви налякані й чому постають сумніви у ваших серцях?
39 Oglądajcie ręce moje i nogi moje, żemci ja jest on; dotykajcie się mnie, a obaczcie; bo duch nie ma ciała ani kości, jako widzicie, że ja mam.
Погляньте на руки та на ноги Мої. Це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й подивіться: дух не має тіла та кісток, а Я, як бачите, маю!»
40 A to rzekłszy, pokazał im ręce i nogi.
Кажучи це, показав їм Свої руки та ноги.
41 Lecz gdy oni jeszcze nie wierzyli od radości, ale się dziwowali, rzekł im: Macie tu co jeść?
Коли ж вони від радості та здивування ще не вірили, Він сказав: «Чи маєте тут щось поїсти?»
42 A oni mu podali sztukę ryby pieczonej i plastr miodu.
Вони дали Йому шматок запеченої риби та мед у сотах.
43 A on wziąwszy, jadł przed nimi.
Він узяв та їв перед ними.
44 I rzekł do nich: Teć są słowa, którem mówił do was, będąc jeszcze z wami, iż się musi wypełnić wszystko, co napisano w zakonie Mojżeszowym i w prorokach, i w psalmach o mnie.
Потім сказав їм: «Це слова Мої, які Я говорив вам, коли ще був із вами: має здійснитися все, що написано про Мене в Законі Мойсея, у Пророків та в Псалмах».
45 Tedy im otworzył zmysł, żeby rozumieli Pisma.
Тоді відкрив їм розум, щоб зрозуміли Писання.
46 I rzekł im: Takci napisano, i tak musiał Chrystus cierpieć, i trzeciego dnia zmartwychwstać;
Та промовив: «Так написано, що Христос має постраждати та третього дня воскреснути з мертвих.
47 I aby była kazana w imieniu jego pokuta i odpuszczenie grzechów między wszystkimi narody, począwszy od Jeruzalemu.
І в Його ім’я буде проповідуватися покаяння та прощення гріхів усім народам, почавши від Єрусалима.
48 A wy jesteście świadkami tego.
Ви свідки цьому.
49 A oto ja poślę na was obietnicę Ojca mego, a wy zostańcie w mieście Jeruzalemie, dokąd nie będziecie przyobleczeni mocą z wysokości.
І ось Я надішлю вам обітницю Мого Отця. Ви ж залишайтесь у місті, доки не будете зодягнені силою з висоти!»
50 I wywiódł je precz aż do Betanii, a podniósłszy ręce swoje błogosławił im.
Потім вивів їх із міста до Віфанії та, піднявши руки Свої, благословив їх.
51 I stało się, gdy im błogosławił, rozstał się z nimi, i był niesiony w górę do nieba.
Благословляючи їх, Він почав віддалятися від них та возноситися на небо.
52 A oni pokłoniwszy mu się, wrócili się do Jeruzalemu z radością wielką.
Вони ж, вклонившись Йому, з великою радістю повернулися в Єрусалим.
53 I byli zawsze w kościele, chwaląc i błogosławiąc Boga. Amen.
І весь час перебували в Храмі, благословляючи Бога. Амінь.
