Łukasza 1
1 Ponieważ wiele się ich podjęło sporządzić historyję o tych sprawach, o których my pewną wiadomość mamy;
Яко ж бо многі заходились опоряджувати повість про добре знані нам речі,
2 Tak jako nam podali ci, którzy od początku sami widzieli, i sługami tego słowa byli;
як передали нам ті, що з почину були самовидцями й слугами слова;
3 Zdało się też i mnie, którym tego wszystkiego z początku pilnie doszedł, tobie to porządnie wypisać, zacny Teofilu!
то здалось і менї гаразд, довідавшись од почину про все пильно, поряду тобі написати, високоповажний Теофиле,
4 Abyś poznał pewność tych rzeczy, których cię nauczono.
щоб знав певноту того, чого тебе навчено.
5 Był za dni Heroda, króla Judzkiego, kapłan niektóry, imieniem Zacharyjasz, z przemiany Abijaszowej, a żona jego była z córek Aaronowych, której imię było Elżbieta.
Був за Ірода, царя Юдейського, один сьвященик, на ймя Захарія, з черги Авиїної, а жінка його з дочок Ааронових, а ймя її Єлисавета.
6 A byli oboje sprawiedliwymi przed obliczem Bożem, chodząc we wszystkich przykazaniach i usprawiedliwieniach Pańskich bez nagany.
Були ж праведні обоє перед Богом, ходячи у всіх заповідях та наказах Господнїх безпорочні.
7 I nie mieli potomstwa, przeto iż Elżbieta była niepłodna, a byli oboje podeszłymi w latach swoich.
і не було в них дитини: бо Єлисавета була неплідна, й обоє постарілись у днях своїх.
8 Stało się tedy, gdy odprawiał urząd kapłański w porządku przemiany swojej przed Bogiem.
Стало ся ж, як служив він порядком черги своєї перед Богом,
9 Że według zwyczaju urzędu kapłańskiego przypadł nań los, aby kadził, wszedłszy do kościoła Pańskiego.
то, звичаєм сьвященства, довелось йому кадити, увійшовши в церкву Господню.
10 A wszystko mnóstwo ludu było na dworze, modląc się w godzinę kadzenia.
А все множество народу молилось ізнадвору під час кадження.
11 Tedy mu się pokazał Anioł Pański, stojący po prawej stronie ołtarza, na którym kadzono.
Явив ся ж йому ангел Господень, стоячи правобіч жертівнї кадильної.
12 I zatrwożył się Zacharyjasz ujrzawszy go, a bojaźń przypadła nań.
І вжахнув ся Захарія побачивши, і страх обняв його.
13 I rzekł do niego Anioł: Nie bój się, Zacharyjaszu! boć jest wysłuchana modlitwa twoja, a Elżbieta, żona twoja, urodzi ci syna, i nazwiesz imię jego Jan,
Рече ж до него ангел: Не лякай ся, Захаріє: бо вислухана молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета вродить сина тобі, й даси ймя йому Йоан.
14 Z którego będziesz miał radość i wesele, i wiele ich radować się będą z narodzenia jego.
І буде радість тобі й веселість; і многі різдвом його радувати муть ся.
15 Albowiem będzie wielkim przed obliczem Pańskiem; wina i napoju mocnego nie będzie pił, a Duchem Świętym będzie napełniony zaraz z żywota matki swojej.
Буде бо великий перед Господем, і вина нї міцного напитку не пити ме; й Духом сьвятим сповнить ся ще з утроби матери своєї.
16 A wielu z synów Izraelskich obróci ku Panu, Bogu ich.
І многих синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їх.
17 Bo on pójdzie wprzód przed obliczem jego w duchu i w mocy Elijaszowej, aby obrócił serca ojców ku dzieciom, a odporne ku roztropności sprawiedliwych, aby sporządził Panu lud gotowy.
І йти ме він перед Ним духом і силою Ілиї, щоб навернути серця батьків до дїтей, і неслухняних до мудрости праведних, приготовити Господеві людей готових.
18 I rzekł Zacharyjasz do Anioła: Po czemże to poznam? bom ja jest stary, a żona moja podeszła w dniach swych.
І рече Захарія до ангела: По чім же знати му се? я бо старий, і жінка моя ізстарілась у днях своїх.
19 A odpowiadając Anioł, rzekł mu: Jam jest Gabryjel, który stoję przed obliczem Bożem, a posłanym jest, abym mówił do ciebie, a iżbym ci to wesołe poselstwo odniósł.
І озвавшись ангел, рече йому: Я Гавриїл, що стою перед Господем; і послано мене промовити до тебе та сповістити тебе про се.
20 A oto oniemiejesz, i nie będziesz mógł mówić aż do onego dnia, którego się to stanie, dlatego, żeś nie uwierzył słowom moim, które się wypełnią czasu swego.
І ось замовкнеш і не зможеш говорити, аж по день, коли станеть ся се, за те що не поняв віри словам моїм, котрі справдять ся пори своєї.
21 A lud oczekiwał Zacharyjasza; i dziwowali się, że tak długo bawił w kościele.
І ждав народ Захарії, і дивував ся, що барить ся він у церкві.
22 A wyszedłszy nie mógł do nich mówić; i poznali, że widzenie widział w kościele; bo im przez znaki ukazywał, i został niemym.
Вийшовши ж він, не зміг промовити до них; і постерегли вони, що видїннє бачив у церкві; бо він кивав до них, і зоставсь нїмий.
23 I stało się, gdy się wypełniły dni posługiwania jego, odszedł do domu swego.
І сталось, як сповнились днї служення його, пійшов до господи своєї.
24 A po onych dniach poczęła Elżbieta, żona jego, i kryła się przez pięć miesięcy, mówiąc:
Після ж тих днїв зачала Єлисавета, жінка його, й втаїлась пять місяцїв, говорячи:
25 Iż mi tak Pan uczynił we dni, w które na mię wejrzał, aby odjął hańbę moję między ludźmi.
Що так менї дав Господь у ті днї, як зглянув ся, зняти з мене докір між людьми.
26 A w miesiącu szóstym posłany jest Anioł Gabryjel od Boga do miasta Galilejskiego, które zwano Nazaret,
Місяця ж шестого післав Бог ангела Гавриїла в город Галилейський, званий Назарет,
27 Do Panny poślubionej mężowi, któremu imię było Józef, z domu Dawidowego, a imię Panny Maryja.
до дїви, зарученої чоловікові, на ймя Йосифові, з дому Давидового; а ймя дїви Мария.
28 A wszedłszy Anioł do niej, rzekł: Bądź pozdrowiona, łaską udarowana, Pan jest z tobą; błogosławionaś ty między niewiastami.
І прийшовши ангел до неї, рече: Радуй ся, благодатная. Господь з тобою; благословенна єси між женами.
29 Ale ona ujrzawszy go, zatrwożyła się na słowa jego, i myślała, jakie by to było pozdrowienie.
Вона ж, побачивши його, вжахнулась словами його, та й подумала, що б се було за витаннє таке.
30 I rzekł jej Anioł: Nie bój się, Maryjo! albowiem znalazłaś łaskę u Boga.
І рече ангел їй: Не лякай ся, Мариє: знайшла бо єси ласку в Бога.
31 A oto poczniesz w żywocie i porodzisz syna, i nazwiesz imię jego Jezus.
І ось зачнеш ти в утробі твоїй, і вродиш Сина, й наречеш імя Йому Ісус.
32 Ten będzie wielki, a Synem Najwyższego będzie nazwany, i da mu Pan Bóg stolicę Dawida, ojca jego;
Сей буде великий, і Сином Вишнього звати меть ся, і дасть Йому Господь Бог престол Давида, отця Його:
і царювати ме Він над домом Якововим по віки, й царству Його не буде кінця. (aiōn g165)
34 Zatem Maryja rzekła do Anioła: Jakoż to będzie, gdyż ja męża nie znam?
Рече ж Мария до ангела: Як буде се, коли чоловіка не знаю?
35 A odpowiadając Anioł, rzekł jej: Duch Święty zstąpi na cię, a moc Najwyższego zacieni cię; przetoż i to, co się z ciebie święte narodzi, nazwane będzie Synem Bożym.
І озвавшись ангел, рече їй: Дух сьвятий найде на тебе, й сила Вишнього отїнить тебе; тим і, що вродить ся сьвяте, звати меть ся Сином Божим.
36 A oto Elżbieta, pokrewna twoja, i ona poczęła syna w starości swojej, a ten miesiąc jest szósty onej, którą nazywano niepłodną.
І ось Єлисавета, родичка твоя і вона також зачала, сина в старості своїй, і се шестий місяць званій неплідною.
37 Bo nie będzie niemożne u Boga żadne słowo.
Бо не буде неможливе у Бога всяке слово.
38 I rzekła Maryja: Oto służebnica Pańska; niechże mi się stanie według słowa twego. I odszedł od niej Anioł.
Рече ж Мария: Се рабиня Господня: нехай станеть ся менї по слову твоєму. І пійшов від неї ангел.
39 Tedy wstawszy Maryja w onych dniach, poszła w górną krainę z kwapieniem do miasta Judzkiego.
Уставши ж Мария тими днями, пійшла швидко в підгіррє, у город Юдин;
40 A wszedłszy w dom Zacharyjaszowy, pozdrowiła Elżbietę.
і ввійшла в господу Захаріїну, і виталась із Єлисаветою.
41 I stało się, skoro usłyszała Elżbieta pozdrowienie Maryi, skoczyło niemowlątko w żywocie jej, i napełniona jest Elżbieta Duchem Świętym.
І сталось, як почула Єлисавета витаннє Мариїне, кинулась дитина в утробі її; і сповнилась Єлисавета Духом сьвятим,
42 I zawołała głosem wielkim, i rzekła: Błogosławionaś ty między niewiastami, i błogosławiony owoc żywota twego!
і промовила голосом великим, і рече: Благословенна єси між женами, й благословенний плід утроби твоєї.
43 A skądże mi to, iż przyszła matka Pana mego do mnie?
І звідкіля менї се, що прийшла мати Господа мого до мене?
44 Albowiem jako doszedł głos pozdrowienia twego do uszów moich, podskoczyło od radości niemowlątko w żywocie moim.
Ось бо, як дійшов голос витання твого до ушей моїх, кинулась з радости дитина в утробі моїй.
45 A błogosławiona, która uwierzyła: Gdyż się wykonają te rzeczy, które jej są opowiedziane od Pana.
І благословенна, що увірувала, бо сповнить ся, що сказано їй від Господа.
46 Tedy rzekła Maryja: Wielbi dusza moja Pana;
І рече Мария: Величає душа моя Господа,
47 I rozradował się duch mój w Bogu, zbawicielu moim,
і зрадував ся дух мій у Бозї Спасї моїм,
48 Iż wejrzał na uniżenie służebnicy swojej; albowiem oto odtąd błogosławioną mię zwać będą wszystkie narody.
що споглянув на смиреннє слуги своєї: ось бо від нинї блаженною звати муть мене всї роди:
49 Bo mi uczynił wielkie rzeczy ten, który mocny jest, i święte imię jego;
бо зробив менї велике Сильний; і сьвяте імя Його.
50 I którego miłosierdzie zostaje od narodu do narodu nad tymi, co się go boją.
І милості Його від роду до роду на боячих ся Його.
51 Dokazał mocy ramieniem swojem, i rozproszył pyszne w myślach serca ich.
Зробив силу рукою своєю, розсипав гордих у думках сердець їх;
52 Ściągnął mocarze z stolic ich, a wywyższył uniżone.
поскидав потужних з престолів, і підняв угору смиренних;
53 Łaknące napełnił dobremi rzeczami, a bogacze rozpuścił próżne.
голодних сповнив добром, а багатих одіслав упорожнї;
54 Przyjął Izraela, sługę swego, pamiętając na miłosierdzie swoje.
прийняв Ізраїля, слугу свого, на спомин милости,
(як промовив до батьків наших) Авраамові й насінню його по віки. (aiōn g165)
56 I została z nią Maryja jakoby trzy miesiące; potem się wróciła do domu swego.
Пробувала ж Мария з нею місяцїв зо три, та й вернулась до домівки своєї.
57 A Elżbiecie wypełnił się czas, aby porodziła, i porodziła syna.
Єлисаветї ж сповнив ся час родити, й вродила вона сина.
58 A usłyszawszy sąsiedzi i pokrewni jej, iż Pan z nią uczynił wielkie miłosierdzie swoje, radowali się pospołu z nią.
І чули сусіде її і родина її, що Господь показав велику милость свою до неї, і радувались із нею.
59 I stało się, że ósmego dnia przyszli, aby obrzezali dzieciątko; i nazwali je imieniem ojca jego, Zacharyjaszem.
І сталось, восьмого дня прийшли обрізати хлопятко, і хотіли назвати його ймям батька його, Захарією.
60 Ale odpowiadając matka jego rzekła: Nie tak; lecz nazwany będzie Janem.
І озвавшись мати його, каже: Нї, а нехай назветь ся Йоаном.
61 I rzekli do niej: Żadnego nie masz w rodzinie twojej, co by go zwano tem imieniem.
І казали до неї: Що нікого нема в родині твоїй, щоб звав ся імям сим.
62 I skinęli na ojca jego, jako by go chciał nazwać.
Кивали ж батькові його, як схотів би назвати його.
63 A on kazawszy sobie podać tabliczkę, napisał mówiąc: Jan jest imię jego. I dziwowali się wszyscy.
І, попросивши таблицї, написав слова: Йоан буде ймя йому. І дивувались усї.
64 A zarazem otworzyły się usta jego, i język jego, i mówił, wielbiąc Boga.
Відкрили ся яе уста його зараз, і язик його, й заговорив, прославляючи Бога.
65 I przyszedł strach na wszystkie sąsiady ich, i po wszystkiej górnej krainie Judzkiej rozgłoszone są wszystkie te słowa.
І був на всїх страх, що жили кругом них; і по всьому підгіррю Юдейському пронеслись усї слова ті.
66 Tedy wszyscy, którzy o tem słyszeli, składali to do serca swego, mówiąc: Cóż to wżdy za dziecię będzie? I była z nim ręka Pańska.
І положили всі, хто чув, у серці своїм, кажучи: Що ж то за дитина се буде! І рука Господня була з ним.
67 A Zacharyjasz, ojciec jego, napełniony będąc Duchem Świętym, prorokował mówiąc:
І Захарія, батько його, сповнив ся Духом сьвятим, і прорік, глаголючи:
68 Błogosławiony niech będzie Pan, Bóg Izraelski, iż nawiedził i sprawił odkupienie ludowi swojemu;
Благословен Господь Бог Ізраїлїв, що одвідав і зробив ізбавленнє народові своєму,
69 I wystawił nam róg zbawienia w domu Dawida, sługi swego,
і підняв ріг спасення нам у дому Давида, слуги свого,
(як промовляв устами сьвятих од віку пророків своїх, ) (aiōn g165)
71 Iż im miał dać wybawienie od nieprzyjaciół naszych i z ręki wszystkich, którzy nas nienawidzili;
спасеннє од ворогів наших і з руки всіх ненавидників наших,
72 Aby uczynił miłosierdzie z ojcami naszymi, i wspomniał na przymierze swoje święte,
щоб зробити милость отцям нашим, і спогадати завіт свій сьвятий,
73 I na przysięgę, którą przysiągł Abrahamowi, ojcu naszemu, że nam to dać miał,
клятьбу, що кляв ся перед Авраамом, отцем нашим,
74 Iżbyśmy mu bez bojaźni, z ręki nieprzyjaciół naszych będąc wybawieni, służyli;
та що дасть нам без страху, з рук ворогів наших визволившись,
75 W świętobliwości i w sprawiedliwości przed obliczem jego, po wszystkie dni żywota naszego.
служити Йому в сьвятостї та праведності перед Ним, по всі днї життя нашого.
76 A ty dzieciątko! Prorokiem Najwyższego nazwane będziesz; bo pójdziesz wprzód przed obliczem Pańskiem, abyś gotował drogi jego,
А ти, дитино, пророком Вишнього звати меш ся: ходити меш бо перед лицем Господнім, готовити дороги Його;
77 A iżbyś dał znajomość zbawienia ludowi jego przez odpuszczenie grzechów ich.
щоб давати знаннє спасення народові Його в оставленню гріхів їх,
78 Przez wnętrzności miłosierdzia Boga naszego, w których nawiedził nas Wschód z wysokości.
по благій милості Бога нашого, в котрій одвідав нас Схід з висоти,
79 Aby się ukazał siedzącym w ciemności i w cieniu śmierci ku wyprostowaniu nóg naszych na drogę pokoju.
щоб засияв сидячим у темряві і тїнї смертній, щоб направити ноги наші на дорогу впокою.
80 A ono dzieciątko rosło, i umacniało się w duchu, i było na pustyniach aż do onego dnia, którego się okazało przed Izraelem.
Хлопятко ж росло та міцніло духом, і пробувало в пустині аж до дня явлення свого перед Ізраїлем.
