Hioba 41
1 Wyciągnieszże wędą wieloryba? albo sznurem utopionym w języku jego?
Чи левіята́на потя́гнеш гачко́м, і йому язика стягнеш шну́ром?
2 Izali zawleczesz kolce przez nozdrza jego? albo hakiem przekoleszli czeluść jego?
Чи очерети́ну вкладеш йому в ні́здря, чи терни́ною що́ку йому продіра́виш?
3 Izalić się będzie wiele modlił, albo z tobą łagodnie mówić będzie?
Чи він бу́де багато благати тебе, чи бу́де тобі говорити лагі́дне?
4 Izali uczyni przymierze z tobą, a przyjmiesz go za sługę wiecznego?
Чи складе він умову з тобою, і ти ві́зьмеш його за раба собі вічного?
5 Izali z nim będziesz igrał jako z ptaszkiem, a uwiążesz go dziatkom twoim?
Чи ним ба́витись будеш, як пта́хом, і прив'яжеш його для дівча́ток своїх?
6 Sprawiże sobie nad nim towarzystwo ucztę, a podzielą go między kupców?
Чи ним спільники́ торгува́тимуть, чи поділять його між купців -ханане́їв?
7 Izali zawadzisz hakami za skórę jego, a widelcami rybackiemi za głowę jego?
Чи шпилька́ми проко́лиш ти шкіру його, а остро́гою ри́б'ячою — його го́лову?
8 Połóż tylko nań rękę twą, ślubujęć, że nie wspomnisz więcej na bitwę.
Поклади ж свою ру́ку на нього, й згадай про війну, — і більше того не чини!
9 Oto nadzieja ułowienia jego omylna jest; izali i wejrzawszy nań człowiek nie upada?
Тож наді́я твоя неправдива, — на сам ви́гляд його упаде́ш.
10 Niemasz tak śmiałego, coby go obudził; owszem któż się stawi przed twarzą moją?
Нема смільчака́, щоб його він збудив, — а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?
11 Któż mi co dał, abym mu oddał? cokolwiek jest pod wszystkiem niebem, moje jest.
Хто ви́йде навпроти Мене́ — й буде ці́лий? Що під небом усім — це Моє!
12 Nie zamilczę członków jego, ani silnej mocy jego, a grzecznego kształtu jego.
Не буду мовчати про чле́ни його, про стан його сили й красу́ його складу.
13 Któż odkryje wierzch odzienia jego? z dwoistemi wędzidłami swemi któż przystąpi do niego?
Хто відкриє пове́рхню одежі його? Хто піді́йде коли до двійни́х його ще́лепів?
14 Wrota gęby jego któż otworzy? bo strach około zębów jego.
Двері обличчя його хто відчи́нить? Навко́ло зубів його жах!
15 Łuski jego mocne jako tarcze, bardzo ściśle spojone.
Його спи́на — канали щитів, поє́днання їх — крем'яна́я печать.
16 Jedna z drugą tak spojona, że wiatr nie wchodzi między nie.
Одне до одно́го дохо́дить, а вітер між ними не про́йде.
17 Jedna do drugiej przylgnęła, ujęły się, a nie dzielą się.
Одне до одно́го притве́рджені, сполучені, і не відді́ляться.
18 Kichanie jego czyni blask, a oczy jego są jako powieki zorzy.
Його чха́ння засвічує світло, а очі його — як пові́ки зорі́ світово́ї!
19 Z ust jego lampy wychodzą, a iskry ogniste wyrywają się.
Бу́хає по́лум'я з па́щі його, вириваються і́скри огне́нні!
20 Z nozdrzy jego wychodzi dym, jako z garnca wrzącego, albo kotła.
Із ні́здер його валить дим, немов з то́го горшка, що кипить та біжить.
21 Dech jego węgle rozpala, a płomień z ust jego wychodzi.
Його по́дих розпалює ву́гіль, і бу́хає по́лум'я з па́щі його.
22 W szyi jego przemieszkuje moc, a boleść przed nim ucieka.
Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.
23 Sztuki ciała jego spoiły się, całowite są w nim, że się nie porusza.
М'ясо нутра́ його міцно тримається, — воно в ньому тверде́, не хитається.
24 Serce jego twarde jako kamień, tak twarde, jako sztuka spodniego kamienia młyńskiego.
Його серце, мов з каменя вилите, і тверде́, як те долішнє жо́рно!
25 Gdy się podnosi, drżą mocarze, a od strachu oczyszczają się.
Як підво́диться він, перелякуються силачі́, та й ховаються з жа́ху.
26 Miecz, który go sięga, nie ostoi się, ani drzewce, ani strzała, ani pancerz.
Той меч, що дося́гне його, не встої́ть, ані спис, ані ра́тище й па́нцер.
27 Żelazo poczyta sobie za plewę, a miedź za drzewo zbótwiałe.
За солому залізо вважає, а мідь — за гнилу́ дереви́ну!
28 Nie upłoszy go strzała, a jako źdźbło są u niego kamienie z procy.
Син лука, стріла, не приму́сит увтікати його, камі́ння із пра́щі для нього зміняється в сіно.
29 Strzelbę sobie poczyta jako słomę, a pośmiewa się z szermowania włócznią.
Булаву́ уважає він за соломи́нку, і сміється із по́свисту ра́тища.
30 Pod nim są ostre skorupy; ściele sobie na rzeczach ostrych jako na błocie.
Під ним гостре чере́п'я, — лягає на го́стре, немов у болото.
31 Czyni, że wre głębokość jako garniec, a że się mąci morze jako w moździerzu.
Чинить він, що кипить глибочі́нь, мов горня́, і обе́ртає море в окрі́п.
32 Za sobą jasną ścieszkę czyni, tak, że się zdaje, iż przepaść ma siwiznę.
Стежка світить за ним, а безо́дня здається йому́ сиви́ною.
33 Niemasz na ziemi równego mu, który tak stworzony jest, że się niczego nie boi.
Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,
34 Wszelką rzecz wysoką lekce waży; on jest królem nad wszystkiemi srogiemi zwierzętami.
він бачить усе, що висо́ке, він цар над усім пишним зві́р'ям!“
