< Hioba 34 >

1 Nadto mówił Elihu, i rzekł:
І говорив Елі́гу та й сказав:
2 Słuchajcież, mądrzy! mów moich, a nauczeni posłuchajcie mię.
„Слухайте, мудрі, слова́ ці мої, ви ж, розважні, почуйте мене́!
3 Bo ucho słów doświadcza, jako podniebienie smakuje pokarmu.
Бо ухо слова випробо́вує, а піднебі́ння їжу кушту́є.
4 Obierzmy sobie sąd, a rozeznajmy między sobą, co jest dobrego.
Виберім право собі, між собою пізнаймо, що́ добре.
5 Ponieważ Ijob rzekł: Jestem sprawiedliwym, a Bóg odrzucił sprawę moję:
Бо Йов говорив: „Я був справедливий, та відкинув Бог право моє.
6 I mamże kłamać, mając sprawiedliwą? Bolesny jest postrzał mój bez przewinienia.
Чи буду неправду казати за право своє? Без вини́ небезпечна стріла́ моя“.
7 Któryż jest mąż taki, jako Ijob, coby pił pośmiewisko jako wodę?
Чи є такий муж, як цей Йов, що п'є глузува́ння, як воду,
8 A coby chodził w towarzystwie czyniących nieprawość; i przestawałby z ludźmi niepobożnymi?
і товаришу́є з злочинцями, і ходить з людьми́ беззако́нними?
9 Bo powiedział: Nie pomoże człowiekowi, choćby się podobał Bogu.
Бо він каже: „Нема люди́ні ко́ристи, коли її Бог уподо́бає“.
10 Przetoż mię słuchajcie, mężowie rozumni! Niech będzie daleka niepobożność od Boga, i nieprawość od Wszechmocnego.
Тож вислухайте, ви розумні, мене: Бог далекий від несправедливости, і Всемогутній від кривди!
11 Bo on według uczynku płaci człowiekowi, a według drogi jego każdemu nagradza.
Бо за чином люди́ни Він їй надолу́жить, і згідно з своє́ю дорогою зна́йде люди́на запла́ту!
12 A zgoła Bóg przewrotnie nie czyni, a Wszechmocny nie podwraca sądu.
Тож поправді, не чинить Бог несправедливого, і Всемогутній не скривлює пра́ва.
13 Któż go przełożył nad ziemią? a kto wystawił cały okrąg świata?
Хто землю довірив Йому, і хто на Нього вселе́нну поклав?
14 Jeźliby obrócił przeciwko niemu serce swoje, a ducha jego, i dech jego do siebie wziął:
Коли б Він до Себе забрав Своє серце, Свій дух, і Свій по́дих до Себе забра́в, —
15 Zginęłoby wszelkie ciało społu, a człowiekby się do prochu nawrócił.
всяке тіло поги́нуло б вмить, а люди́на поверну́лася б на по́рох!
16 Maszli tedy rozum, słuchaj tego, a przyjmuj w uszy swe głos mowy mojej.
Коли маєш ти розум, послухай же це, почуй голос оцих моїх слів:
17 Azaż ten, który ma w nienawiści sąd, panować może? azaż tego, który jest wielce sprawiedliwy, niepobożnym uczynisz?
Хіба стри́мувати може нена́висник право? І хіба́ осудити ти зможеш Всеправедного?
18 Zaż potępisz tego, który może rzec królowi: O bezecny! a książętom: O niepobożny!
Хіба можна сказати царе́ві: „Негідний“, а вельможним: „Безбожний“?
19 Który nie ma względu na osoby książąt, i nie waży sobie więcej bogacza nad ubogiego; bo oni wszyscy są czynem rąk jego.
Таж Він не звертає уваги на зве́рхників, і не вирі́знює мо́жного перед убогим, бо всі вони — чин Його рук,
20 Nagle umierają; a o północy wzruszony bywa naród, i przemija, a mocarz zniesiony bywa bez ręki ludzkiej.
за хвилину вони помирають, опі́вночі. Доторкне́ться Він мо́жних — і гинуть вони, сильний усу́нений буде рукою не лю́дською.
21 Oczy bowiem jego nad drogami człowieczemi, a on widzi wszystkie kroki jego.
Бо очі Його на дорогах люди́ни, і Він бачить всі кро́ки її, —
22 Niemasz ciemności, ani cienia śmierci, kędyby się skryli ci, którzy czynią nieprawość.
немає темно́ти, немає і те́мряви, де б злочинці схова́лись.
23 Bo na nikogo nie wkłada więcej, tak, żeby miał wchodzić w sąd z Bogiem.
Бо люди́ні Він не призначає озна́чений час, щоб ходила до Бога на суд.
24 Pociera bardzo wiele mocarzów, a inszych miasto nich wystawia.
Він сильних ламає без до́сліду, і ставить на місце їх інших.
25 Przeto, iż zna sprawy ich, obraca im dzień w noc, aby byli potarci.
Бож знає Він їхні діла́, — обе́рне вночі — і поча́влені будуть!
26 Poraża ich jako niepobożnych na miejscu jawnem.
Як несправедливих ура́зить Він їх, на видному місці,
27 Przeto, iż odstąpili od niego, a żadnych dróg jego zrozumieć nie chcieli:
за те, що вони відступи́ли від Нього, і не розуміли доріг Його всіх,
28 Aby przywiódł na nich wołanie znędzniałych, a pokazał, że wysłuchuje wołanie ubogich.
щоб зойк сірома́хи спрова́дити до Нього, бо Він чує блага́ння пригнічених.
29 Gdy on sprawi pokój, któż go wzruszy? także, gdy skryje oblicze, któż go ujrzy? A to czyni tak całemu narodowi, jako każdemu człowiekowi,
Коли Він заспоко́їть, то хто винува́тити буде? Коли Він закриє лице, хто побачить Його? А це робиться і над наро́дом, і над люди́ною ра́зом,
30 Aby dalej nie panował człowiek obłudny na upadek ludzki.
щоб не панував чоловік нечести́вий із тих, що правлять за па́стку народові.
31 Zaprawdę miałbyś mówić do Boga: Przepuść; poniosę, a nie będę się wzbraniał.
Бо Богові треба отак говорити: „Несу я заслужене, — злого робити не буду!
32 Nadto jeźlibym czego nie baczył, ty mię naucz; jeźlim nieprawość popełnił, nie uczynię tego więcej.
Чого я не бачу, навчи Ти мене; коли кривду зробив я, то більше не бу́ду чинити!“
33 Izali według zdania twego będziesz płacił, żeć się to nie podoba, a żeś ty owo obrał, a nie on? Ale wieszli co lepszego, powiedz.
Чи на думку твою надолу́жить Він це, бо відкинув ти те? Бо вибереш ти, а не я, а що знаєш, кажи!
34 Mężowie rozumni toż rzeką ze mną, a człowiek mądry przypadnie na to,
Мені скажуть розумні та муж мудрий, який мене слухає:
35 Że Ijob nie mówi mądrze, a słowa jego nie są roztropne.
„Йов говорить немудро, а слова́ його без розуміння.
36 Boże, Ojcze mój! niech będzie Ijob doskonale doświadczony, przeto, iż nam odpowiada, jako ludziom złym.
О, коли б Йов дослі́джений був аж навіки за відповіді, як злі люди,
37 Bo przestępstwa przyczynia do grzechu swego; chlubi się między nami, i mówi bardzo wiele przeciwko Bogu.
бо він додає до свойого гріха́ ще провину, — між нами він пле́ще в долоні та мно́жить на Бога промови свої“.

< Hioba 34 >