Hioba 32
1 A gdy przestali oni trzej mężowie odpowiadać Ijobowi, przeto, że się sobie zdał być sprawiedliwym:
І переста́ли ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в оча́х своїх.
2 Tedy się rozpalił gniewem Elihu, syn Barachela Buzytczyka z rodu Syryjskiego, przeciw Ijobowi się rozpalił gniewem, iż usprawiedliwiał duszę swoję, więcej niż Boga.
І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, — на Йова запали́вся гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.
3 Także przeciwko trzem przyjaciołom jego rozpalił się gniew jego, że nie znalazłszy odpowiedzi, przecię potępiali Ijoba.
Також на трьох при́ятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.
4 Bo Elihu oczekiwał, jako oni Ijobowi odpowiedzą, gdyż oni starsi byli w latach niż on.
А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були ста́рші віком за нього.
5 Ale widząc Elihu, że nie było odpowiedzi w ustach onych trzech mężów, rozpalił się w gniewie swoim.
І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, — і запалився його гнів!
6 I odpowiedział Elihu, syn Barachela Buzytczyka, i rzekł: Jam najmłodszy w latach, a wyście starcy; przetoż wstydziłem się, i nie śmiałem wam oznajmić zdania swego.
І відповів бузянин Елі́гу, син Барах'їлів, та й сказав: „Молодий я літа́ми, ви ж ста́рші, тому́ то я стри́мувався та боявся знання́ своє ви́словити вам
7 Myślałem: Długi wiek mówić będzie, a mnóstwo lat nauczy mądrości.
Я поду́мав: Хай вік промовля́є, і хай розуму вчить многолі́ття!
8 Aleć duch, który jest w ludziach, i natchnienie Wszechmogącego daje rozum.
Справді, дух — він у люди́ні, та Всемогутнього по́дих їх мудрими чинить.
9 Zacni nie zawsze mądrzy, a starcy nie zawżdy rozumieją sądu.
Многолі́тні не за́вжди розумні, і не все розуміються в праві старі́.
10 Przetoż mówię: słuchaj mię; ja też oznajmię zdanie swoje.
Тому́ я кажу: Послухай мене, — хай знання́ своє ви́словлю й я!
11 Otom oczekiwał słów waszych, a przysłuchiwałem się dowodom waszym, czekając, ażbyście doszli rzeczy.
Тож слів ваших вичі́кував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите́.
12 I przypatrywałem się wam, a oto żaden z was Ijoba przekonać nie mógł; i nie masz między wami, ktoby odpowiedział słowom jego.
І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йо́ву довів, хто б відповідь дав на слова́ його!
13 Ale snać rzeczecie: Znaleźliśmy mądrość; sam go Bóg przekonywa, nie człowiek.
Щоб ви не сказали: „Ми мудрість знайшли: не люди́на, а Бог перемо́же його́!“
14 Aczci się Ijob nie zemną wdał w rzecz, a ja mu też nie waszemi słowy odpowiem.
Не на мене слова́ він скеро́вував, і я не відповім йому мовою вашою.
15 Polękali się, nie odpowiadają dalej; niedostaje im słów.
Полякались вони, вже не відповіда́ють, не мають вже слів,
16 Czekałemci, ale nie mówią; umilknęli, a nic więcej nie odpowiadają.
Я чекав, що не бу́дуть вони говорити, що спини́лись, не відповідають уже.
17 Odpowiem ja też z mej strony; oznajmię ja też zdanie swoje.
Відповім також я свою ча́стку, і ви́словлю й я свою ду́мку.
18 Bom pełen słów; ciasno we mnie duchowi żywota mego.
Бо я повний слова́ми, — дух мойо́го нутра́ докуча́є мені.
19 Oto żywot mój jest jako moszcz bez oddechu, a jako beczka nowa rozpękłby się.
Ось утро́ба моя, мов вино невідкри́те, — вона трі́скається, як нові бурдюки́!
20 Będę tedy mówił, a wytchnę sobie; otworzę wargi swe, i odpowiem.
Нехай я скажу́ — й буде легше мені, нехай у́ста відкрию свої — й відповім!
21 Nie będę teraz miał względu na żadną osobę, a z człowiekiem bez tytułów mówić będę.
На осо́бу не бу́ду уваги звертати, не буду підле́щуватись до люди́ни,
22 Bo nie umiem tytułować, by mię w rychle nie porwał stworzyciel mój.
бо не вмію підле́щуватись! Коли ж ні, — нехай зараз ві́зьме мене мій Творе́ць!
