Hioba 30
1 Ale teraz śmieją się ze mnie młodsi nad mię w latach, których ojcówbym ja był nie chciał położyć ze psami trzody mojej.
— «Бирақ һазир болса, яшлар мени мазақ қилиду, Уларниң дадилирини һәтта падамни бақидиған иштлар билән биллә ишләшкә йол қоюшниму яман көрәттим.
2 Acz na cóżby mi się była siła rąk ich przydała? bo przy nich starość ich zginęła.
Уларниң мағдури кәткәндин кейин, Қолидики күч маңа немә пайда йәткүзәлисун?
3 Albowiem dla niedostatku i głodu samotni byli, i uciekali na niepłodne, ciemne, osobne, i puste miejsce;
Йоқсузлуқ һәм ачлиқтин йигләп кәткән, Улар узундин буян чөлдәрәп кәткән дәшт-баяванда қуруқ йәрни ғаҗайду.
4 Którzy sobie rwali chwasty po chróstach, a korzonki jałowcowe były pokarmem ich.
Улар әмән-шивақни чатқаллар арисидин юлиду, Шумбуйиниң йилтизлириниму терип өзлиригә нан қилиду.
5 Z pośrodku ludzi wyganiano ich; wołano za nimi jako za złodziejem,
Улар әл-жутлардин һайдиветилгән болиду, Кишиләр уларни көрүпла оғрини көргәндәк вақирап тиллайду.
6 Tak, iż w łożyskach potoków mieszkać musieli, w jamach podziemnych i w skałach.
Шуниң билән улар сүрлүк җилғиларда қонуп, Ташлар арисида, ғарлар ичидә яшашқа мәҗбур болиду.
7 Między chróstami ryczeli, pod pokrzywy zgromadzali się.
Чатқаллиқ арисида улар һаңрап кетиду, Тикәнләр астида улар дүгдийип олтиришиду;
8 Synowie ludzi wzgardzonych, i synowie ludzi bezecnych, podlejsi byli nad proch ziemi.
Наданларниң, нам-абройисизларниң балилири, Улар зиминдин сүртоқай һайдиветилгән.
9 Alem teraz pieśnią ich, i stałem się im przypowieścią.
Мән һазир болсам буларниң һәҗвий нахшиси, Һәтта сөз-чөчикиниң дәстики болуп қалдим!
10 Brzydzą się mną, a oddalają się odemnie, i na twarz moję plwać się nie wstydzą.
Улар мәндин нәпрәтлинип, Мәндин жирақ туруп, Йүзүмгә түкүрүштинму янмайду.
11 Bo Bóg powagę moję odjął i utrapił mię; dlatego oni wędzidło przed twarzą moją odrzucili.
Чүнки [Худа] мениң һаят риштимни үзүп, мени җапаға чөмдүргән, Шуниң билән шу адәмләр алдимда тизгинлирини еливәткән.
12 Po prawicy mojej młodzikowie powstawają, nogi moje potrącają, i torują na przeciwko mnie drogi zginienia swego.
Оң йенимда бир топ чүпрәндә яшлар орнидин туруп, Улар путумни турған йеридин иштиривәтмәкчи, Улар сепилимға һуҗум пәләмпәйлирини көтирип туриду;
13 Popsuli ścieszkę moję, i nędzy do nędzy mojej przyczynili, a nie potrzebują do tego pomocnika.
Улар йолумни бузуветиду, Уларниң һеч йөләнчүки болмисиму, Һалакитимни илгири сүрмәктә.
14 Jako przerwą szeroką napadają na mię, i na spustoszenie moje walą się.
Улар сепилниң кәң бөсүк җайидин бөсүп киргәндәк киришиду; Вәйранилигимдин пайдилинип чоң ташлардәк домилап киришиду.
15 Obróciły się przeciwko mnie strachy, jako wiatr ściągają duszę moję; bo jako obłok przemija zdrowie moje.
Вәһимиләр бурулуп мени өз нишани қилған; Шуниң билән һөрмитим шамал өтүп йоқ болғандәк һайдиветилди, Аватчилиғимму булут өтүп кәткәндәк өтүп кәтти.
16 A teraz we mnie rozlała się dusza moja; ogarnęły mię dni utrapienia;
Һазир болса җеним қачидин төкүлүп кәткәндәк; Азаплиқ күнләр мени тутувалди.
17 Które w nocy wiercą kości moje we mnie, skąd żyły moje nie mają odpoczynku.
Кечиләр болса, маңа сүйәклиримгичә санҗимақта; Ағриқлирим мени чишләп дәм алмайду.
18 Dla wielkiej boleści zmieniła się szata moja, a jako kołnierz sukni mojej ściska mię.
[Ағриқлар] зор күчи билән маңа кийим-кечигимдәк болди; Улар көйнигимниң яқисидәк маңа чаплишивалди.
19 Wrzucił mię w błoto, a jestem podobien prochowi i popiołowi.
Худа мени сазлиққа ташливәткән, Мән топа-чаңға вә күлгә охшаш болуп қалдим.
20 Wołam do ciebie, a nie wysłuchujesz mię; stoję przed tobą, a nie patrzysz na mię.
Мән Саңа налә-пәряд көтәрмәктимән, Бирақ Сән маңа җавап бәрмәйсән; Мән орнумдин турсам, Сән пәқәтла маңа қарапла қойисән.
21 Odmieniłeś mi się w okrutnego, a mocą ręki twej sprzeciwiasz mi się.
Сән өзгирип маңа бир залим болдуң; Қолуңниң күчи билән маңа зәрбә қиливатисән;
22 Podnosisz mię na wiatr, i wsadzasz mię nań, a zdrowemu rozsądkowi rozpłynąć się dopuszczasz.
Сән мени көтирип Шамалға миндүргәнсән; Боран-чапқунда тәәллуқатимни йоқ қиливәткәнсән.
23 Wiemci, że mię na śmierć podasz, i do domu wszystkim żyjącym naznaczonego.
Чүнки Сән мени ахирида өлүмгә, Йәни барлиқ һаят егилириниң «жиғилиш өйи»гә кәлтүрүватисән.
24 Wszakże na grób nie ściągnie ręki swej, a gdy ich niszczyć będzie, wołać nie będą.
У һалак қилған вақтида кишиләр налә-пәряд көтәрсиму, У қолини узатқанда, дуаниң дәрвәқә һеч қандақ нәтиҗиси йоқ;
25 Izalim nie płakał nad dniem utrapionego? izali się nie smuciła dusza moja nad ubogim?
Мән күнлири тәс киши үчүн жиғлап [дуа қилған] әмәсму? Намратлар үчүн җеним азапланмидиму?
26 Gdym dobrego oczekiwał, oto przyszło złe; a gdym się spodziewał światłości, przyszła ciemność.
Мән өзүм яхшилиқ күтүп жүргиним билән, яманлиқ келип қалди; Нур күткиним билән, қараңғулуқ кәлди.
27 Wnętrzności moje wezwrzały, a nie uspokoiły się, i ubieżały mię dni utrapienia.
Ичим қазандәк қайнап, арамлиқ тапмайватиду; Азаплиқ күнләр маңа йүзләнди.
28 Chodzę szczerniawszy, ale nie od słońca; powstaję i wołam w zgromadzeniu.
Мән қуяш нурини көрмәйму қаридап жүрмәктимән; Халайиқ арисида мән орнумдин туруп, налә-пәряд көтиримән.
29 Stałem się bratem smoków, a towarzyszem strusiów młodych.
Мән чилбөриләргә қериндаш болуп қалдим, Һувқушларниң һәмраһи болдум.
30 Skóra moja poczerniała na mnie, i kości moje wypiekły się od upalenia.
Терәм қарийип мәндин аҗрап кетиватиду, Сүйәклирим қизиқтин көйүп кетиватиду.
31 Obróciła się w lament harfa moja, a instrument mój w głos płaczących.
Чилтаримдин матәм мәрсийәси чиқиду, Нейимниң авази һаза тутқучиларниң жиғисиға айлинип қалди».
