< Hioba 29 >

1 Jeszcze dalej Ijob prowadził rzecz swoję, i rzekł:
І Йов далі вів мову свою та й сказав:
2 Któż mi to da, abym był jako za miesięcy dawnych, za dni onych, których mię Bóg strzegł;
„О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли борони́в мене Бог,
3 Gdy pochodnia jego świeciła nad głową moją, a przy świetle jego przechodziłem ciemności;
коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті́,
4 Jakom był za dni młodości mojej, gdy była przytomność Boża nad przybytkiem moim;
як був я за днів тих своєї погожої о́сени, коли Божа милість була над наме́том моїм,
5 Gdy jeszcze Wszechmocny był ze mną, a około mnie dziatki moje;
коли Всемогу́тній зо мною ще був, а навко́ло мене — мої діти,
6 Gdy ścieszki moje opływały masłem, a opoka wylewała mi źródła oliwy;
коли мої кро́ки купалися в маслі, а скеля оли́вні струмки́ біля мене лила́!
7 Gdym wychodził do bramy przez miasto, a na ulicy kazałem sobie gotować stolicę moję.
Коли я вихо́див до брами при місті, і ставив на площі сиді́ння своє,
8 Widząc mię młodzi ukrywali się, a starcy powstawszy stali.
як тільки вбачали мене юнаки́ — то ховались, а ста́рші встава́ли й стояли,
9 Przełożeni przestawali mówić, a ręką zatykali usta swoje.
зве́рхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої, —
10 Głos książąt ucichał, a język ich do podniebienia ich przylegał.
ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпа́в їм був до піднебі́ння,
11 Bo ucho słuchające błogosławiło mię, a oko widzące dawało o mnie świadectwo,
Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаже́нним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене, —
12 Żem wybawiał ubogiego wołającego, i sierotkę, i tego, który nie miał pomocnika.
бо я рятував бідаря́, що про поміч кричав, і сироту́ та безпо́мічного.
13 Błogosławieństwo ginącego przychodziło na mię, a serce wdowy rozweselałem.
Благослове́ння гинучого на ме́не прихо́дило, а серце вдовиці чинив я співа́ючим!
14 W sprawiedliwość obłoczyłem się, a ona zdobiła mię; sąd mój był jako płaszcz i korona.
Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та заві́й було право моє.
15 Byłem okiem ślepemu, a nogą chromemu.
Очима я був для сліпого, а кривому — ногами я був.
16 Byłem ojcem ubogich, a sprawy, którejm nie wiedział, wywiadywałem się.
Бідаря́м я був батьком, супере́чку ж, якої не знав, я досліджував.
17 I kruszyłem szczęki złośnika, a z zębów jego wydzierałem łup.
Й я торо́щив злочинцеві ще́лепи, і виривав із зубів його схо́плене.
18 Przetożem rzekł: W gniaździe swojem umrę, a jako piasek rozmnożę dni moje.
І я говорив: Умру я в своєму гнізді́, і свої дні я помно́жу, немов той пісок:
19 Korzeń mój rozłoży się przy wodach, a rosa trwać będzie przez noc na gałązkach moich.
для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй.
20 Chwała moja odmłodzi się przy mnie, a łuk mój w ręce mojej odnowi się.
Моя слава була при мені все нова́, і в руці моїй лук мій відно́влював силу.
21 Słuchano mię, i oczekiwano na mię, a milczano na radę moję.
Мене слу́халися й дожида́ли, і мовчали на раду мою.
22 Po słowie mojem nie powtarzano, tak na nich kropiła mowa moja.
По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них кра́плями.
23 Bo mię oczekiwali jako deszczu, a usta swe otwierali jako na deszcz późny.
І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик.
24 Jeźlim żartował z nimi, nie wierzyli, a powagi twarzy mojej nie odrzucali.
Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гаси́ли.
25 Jeźlim kiedy do nich przyszedł, siadałem na przedniejszem miejscu, i mieszkałem jako król w wojsku, a jako ten, który smutnych cieszy.
Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі́, і пробува́в, немов цар той у ві́йську, коли тішить засму́чених він!

< Hioba 29 >