Hioba 23
1 A odpowiadając Ijob rzekł:
А Йов відповів та й сказав:
2 Czemuż jeszcze uporem zowiecie narzekanie moje, choć bieda moja cięższa jest niż wzdychanie moje?
„Моя мова й сьогодні гірка́, — тяжче стражда́ння моє за стогна́ння мої.
3 Obym wiedział, gdziebym go mógł znaleść, szedłbym aż do stolicy jego.
О, якби то я знав, де Його я знайду́, то прийшов би до місця Його пробува́ння!
4 Przełożyłbym przed nim sprawę moję, a usta moje napełniłbym dowodami.
Я б перед обличчям Його свою справу поклав, а уста свої я напо́внив би до́водами, —
5 Dowiedziałbym się, jakoby mi odpowiedział, a zrozumiałbym, coby mi rzekł.
розізнав би слова́, що́ мені відповість, і я зрозумів би, що́ скаже мені.
6 Izaż się w wielkości siły swojej będzie spierał ze mną? Nie; i owszem sam mi doda siły.
Чи зо мною на прю Він з великою силою стане? О ні, — тільки б увагу звернув Він на мене!
7 Tamby się człowiek szczery rozprawił z nim, i byłbym wolnym wiecznie od sędziego mego.
Справедливий судився б там з Ним, я ж наза́вжди б звільни́всь від свойого Судді.
8 Ale oto, pójdęli wprost, niemasz go; a jeźli nazad, nie dojdę go.
Та піду́ я на схід — і немає Його, а на за́хід удамся — Його не побачу,
9 Pójdęli w lewo, choćby zatrudniony był, nie oglądam go; ukryłliby się w prawo, nie ujrzę go,
на півно́чі шукаю Його — й не вхоплю́, збо́чу на пі́вдень — і не добача́ю.
10 Gdyż on zna drogę moję; a będzieli mię doświadczał, jako złoto wynijdę.
А Він знає дорогу, яка при мені, — хай би ви́пробував Він мене, — мов те золото, вийду!
11 Śladu jego trzymała się noga moja; drogim jego przestrzegał, a nie zstępowałem z niej.
Трималась нога моя коло стопи́ Його, доро́ги Його я держа́вся й не збо́чив.
12 Od przykazania ust jego nie odchylałem się; owszem, postanowiłem u siebie zachować słowa ust jego.
Я не відступався від за́повідей Його губ, над уста́ву свою я ховав слова уст Його.
13 Jeźli on przy swem stanie, któż go odwróci? bo co dusza jego żąda, to uczyni:
Але Він при одно́му, — й хто заве́рне Його? Як чого зажадає душа Його, — те Він учинить:
14 Bo on wykona, co postanowił o mnie, a takowych przykładów dosyć jest u niego.
бо Він ви́конає, що́ про мене призна́чив, і в Нього багато такого, як це!
15 Przetoż od oblicza jego strwożyłem się, a uważając to, lękam się go.
Тому перед обличчям Його я тремчу́, розважаю — й жахаюсь Його.
16 Bóg zemdlił serce moje, a Wszechmocny zatrwożył mną.
А Бог пом'якши́в моє серце, і Всемогутній мене настраши́в,
17 Tak, żem mało nie zginął od ciemności; bo przed oblicznością moją nie zakrył zamroczenia.
бо не знищений я від темно́ти, ані від обличчя свого, що темність закрила його!
