Hioba 22
1 A odpowiadając Elifas Temańczyk rzekł:
І заговорив теманянин Еліфа́з та й сказав:
2 Izali Bogu człowiek może być pożytecznym? raczej pożyteczny jest sam sobie, mądrze się sprawując.
„Чи для Бога люди́на кори́сна? Бо мудрий кори́сний самому собі!
3 Izali się kocha Wszechmogący w tem, że się ty usprawiedliwiasz? albo co za zysk ma, gdy doskonałe pokazujesz drogi twoje?
Хіба Всемогу́тній бажає, щоб ти ніби праведним був? І що за ко́ристь Йому, як дороги свої ти вважаєш невинними сам?
4 Aza cię będzie karał bojąc się ciebie? albo z tobą pójdzie do sądu?
Чи Він буде карати, тебе боячи́сь, і чи пі́де з тобою на суд?
5 Azaż złość twoja nie jest wielka, i niemasz końca nieprawościom twoim?
Хіба твоє зло не велике? Таж твоїм беззако́нням немає кінця!
6 Albowiemeś pobierał zastaw od braci twoich bez przyczyny, a z szat odzierałeś nagich.
Таж з братів своїх брав ти заста́ву даремно, а з наго́го одежу стягав!
7 Wodyś spracowanemu nie podał, a głodnemu odmówiłeś chleba.
Не поїв ти водою знемо́женого, і від голодного стримував хліб.
8 Ale człowiekowi możnemu dałeś ziemię, a ten, który był w powadze, mieszkał w niej.
А си́льна люди́на — то їй оцей край, і поче́сний у ньому сидітиме.
9 Wdowy puszczałeś próżne, a sierót ramiona potarłeś.
Ти напо́рожньо вдів відсилав, і сирі́тські раме́на гноби́лись, —
10 A przetoż ogarnęły cię sidła, a trwoży cię strach nagły.
тому па́стки тебе оточи́ли, і жахає тебе наглий страх,
11 Albo cię ogarnęły ciemności, iż nie widzisz? a wielkości wód okryły cię.
твоє світло стемні́ло, нічого не бачиш, і велика вода закриває тебе.
12 Mówisz: Izali Bóg nie jest na wysokości niebios? Spojrzyj proszę na wierzch gwiazd, jako są wysokie.
Чи ж Бог не високий, як небо? Та на зо́рі уго́ру поглянь, які стали високі вони!
13 Przetoż mówisz: A cóż wie Bóg? izaż przez chmury sądzić będzie?
А ти кажеш: „Що ві́дає Бог? Чи судитиме Він через млу?
14 Obłoki są skrytością jego, iż nie widzi, a po okręgu niebieskim przechadza się.
Хмари — завіса Йому, й Він не бачить, і ходить по кру́зі небесному“.
15 Izaż ścieszki wieku przeszłego nie baczysz, którą deptali ludzie złośliwi?
Чи ти будеш триматись дороги відвічної, що нею ступа́ли безбожні,
16 Którzy są wykorzenieni przed czasem, a powodzią zalały się grunty ich.
що невча́сно були вони згу́блені, що річка розлита, підвалина їх,
17 Którzy mawiali Bogu: Odejdź od nas; cóżby im uczynił Wszechmogący?
що до Бога казали вони: „Відступися від нас!“та: „Що́ зробить для нас Всемогутній?“
18 Gdyż on był napełnił dobrem domy ich; (ale rada niepobożnych daleka jest odemnie.)
А Він доми їхні напо́внив добром! Але віддалилась від мене порада безбожних!
19 Co widząc sprawiedliwi, weselili się, a niewinny naśmiewał się z nich.
Справедливі це бачать та ті́шаться, і насміхається з нього невинний:
20 Zwłaszcza, iż nie była wycięta majętność nasza, lecz ostatki ich ogień pożarł.
„Справді ви́гублений наш противник, а останок їх ви́жер огонь!“
21 Przyuczaj się, proszę, z nim przestawać, a uczyń sobie z nim pokój: boć się tak będzie szczęściło.
Заприязни́ся із Ним, та й май спо́кій, — цим при́йде на тебе добро́.
22 Przyjmij, proszę, z ust jego zakon, a złóż wyroki jego w sercu twojem.
Зако́на візьми з Його уст, а слова Його в серце своє поклади.
23 Jeźli się nawrócisz do Wszechmocnego, zbudowany będziesz, a oddalisz nieprawość od przybytku twego:
Якщо ве́рнешся до Всемогутнього, — будеш збудо́ваний, і віддали́ш беззаконня з наметів своїх.
24 Tedy nakładziesz po ziemi wybornego złota; a złota z Ofir, jako kamienia z potoku.
І викинь до по́роху золото, і мов камінь з потоку офі́рське те золото, —
25 I będzie Wszechmocny wybornem złotem twojem, i srebrem, i siłą twoją.
і буде тобі Всемогу́тній за золото та за срі́бло блискуче тобі!
26 Tedy się w Wszechmocnym rozkochasz, a podniesiesz ku Bogu oblicze twoje.
Бо тоді Всемогутнього ти покохаєш і до Бога піді́ймеш обличчя своє, —
27 Będziesz mu się modlił, a wysłucha cię, i śluby twoje oddasz mu.
будеш благати Його — й Він почує тебе, і ти обітниці свої надолу́жиш.
28 Bo cokolwiek postanowisz, będzieć się darzyło, a na drogach twoich rozjaśni się światłość.
А що́ постано́виш, то ви́повниться те тобі, й на дорогах твоїх буде ся́яти світло.
29 Gdy inni zniżeni będą, ty rzeczesz: Jam jest wywyższon; bo tego, co jest uniżonych oczów, Bóg zbawia.
Бо знижує Він спину пи́шного, хто ж смиренний, тому помагає.
30 Wybawi i tego, który nie jest niewinny, i wybawion będzie w czystości rąk twoich.
Рятує Він і небезви́нного, і той чистото́ю твоїх рук урято́ваний буде“.
