Hioba 21
1 A odpowiadając Ijob rzekł:
А Йов відповів та й сказав:
2 Słuchajcież z pilnością słów moich, a będzie mi to od was pociechą.
„Уважно послухайте сло́во моє, і нехай бу́де мені це розра́дою вашою!
3 Znoście mię, a ja będę mówił; a gdy domówię, naśmiewajcie się.
Перете́рпіть мені, а я промовля́тиму, — по промові ж моїй насміха́тися будеш.
4 Izaż do człowieka obracam narzekanie moje? a ponieważ mam o co, jakoż się niema trapić duch mój?
Хіба до люди́ни моє нарі́кання? Чи не мав би чого стати нетерпели́вим мій дух?
5 Wejrzyjcież na mię, a zdumiewajcie się, a połóżcie rękę na usta wasze.
Оберні́ться до мене — й жахні́ться, та руку на уста свої покладіть.
6 Bo co sobie wspomnę, tedy się lękam, a strach zdejmuje ciało moje.
І якщо я згадаю про це, то жаха́юсь, і морозом пройма́ється тіло моє.
7 Przeczże niepobożni żyją, starzeją się, i wzmagają się w bogactwa?
Чого несправедливі живуть, доживають до ві́ку, й багатством зміцня́ються?
8 Nasienie ich trwałe jest przed obliczem ich z nimi, a rodzina ich przed oczyma ich.
Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні наща́дки — на їхніх оча́х.
9 Domy ich bezpieczne od strachu, a niemasz rózgi Bożej nad nimi.
Доми їхні — то спо́кій від страху, і над ними нема бича Божого.
10 Byk ich przypuszczon bywa, a nie traci nasienia; krowa ich rodzi, a nie pomiata.
Спинається бик його, і не даре́мно, — зачинає корова його, й не скидає.
11 Wypuszczają maluczkie dziatki swoje jako trzodę, a synowie ich wyskakują.
Вони випускають своїх молодя́т, як отару, а їх діти вибри́кують.
12 Wykrzykają przy bębnie i przy harfie, a weselą się przy głosie muzyki.
Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.
Провадять в добрі свої дні, і сходять в споко́ї в шео́л. (Sheol h7585)
14 Którzy mawiają Bogu: Odejdź od nas; bo dróg twoich znać nie chcemy.
А до Бога говорять вони: „Уступи́ся від нас, — ми ж дорі́г Твоїх знати не хочем!
15 Któż jest Wszechmocny, abyśmy mu służyli? a cóż nam to pomoże, choćbyśmy mu się modlili?
Що таке Всемогу́тній, що бу́дем служити Йому? І що́ скориста́єм, як будем благати Його?“
16 Ale oto, dobra ich nie są w rękach ich; przetoż rada niepobożnych daleka jest odemnie.
Та не в їхній руці добро їхнє, — дале́ка від мене порада безбожних...
17 Częstoż pochodnia niepobożnych gaśnie? a zginienie ich przychodzi na nich? Oddziela im Bóg boleści w gniewie swoim.
Як часто світи́льник безбожним згасає, і прихо́дить на них їх нещастя? — Він приділює в гніві Своїм на них па́стки!
18 Stawają się jako plewa przed wiatrem, i jako perz, który wicher porywa.
Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопи́ла її!
19 Bo Bóg chowa synom jego pomstę jego; nadgradza mu, aby to poczuł.
„Бог ховає синам його кривду Свою“— та нехай надолу́жить самому йому, і він зна́тиме!
20 Oglądają oczy jego nieszczęście swoje, a z popędliwości Wszechmocnego pić będzie.
Нехай його очі побачать нещастя його́, й бодай сам він пив гнів Всемогу́тнього!
21 Co za staranie jego o domu jego po nim, gdyż liczba miesięcy jego umniejszona jest?
Яке бо стара́ння його про роди́ну по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?
22 Izali Boga kto nauczy umiejętności, gdyż on wysokich sądzi?
Чи буде хто Бога навчати знання́, Його, що й небесних суди́тиме?
23 Ten umiera w doskonałej sile swojej, gdy zewsząd bezpieczny i spokojny jest;
Оцей в повній силі своїй помирає, — увесь він спокі́йний та ми́рний,
24 Gdy piersi jego pełne są mleka, a szpik kości jego odwilża się,
діжки́ його повні були молока, а мі́зок косте́й його свіжий.
25 Inny zaś umiera w gorzkości ducha, który nie jadał z uciechą.
А цей помирає з душею огі́рченою, і доброго не спожива́в він,
26 Spólnie w prochu leżeć będą, a robaki ich okryją.
та по́рохом будуть лежати обо́є вони, і черва́ їх покриє.
27 Oto ja znam myśli wasze i zamysły, które przeciwko mnie złośliwie zmyślacie.
Тож я знаю думки́ ваші й за́думи, що хочете кри́вдити ними мене.
28 Bo mówicie: Gdzież jest dom książęcy? gdzie namiot przybytków niepobożnych?
Бож питаєте ви: Де́ князів дім, і де наме́т пробува́ння безбожних?
29 Izaliście nie pytali podróżnych? a znaków ich izali znać nie chcecie?
Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх озна́к не зата́юйте:
30 Że w dzień zatracenia zły zachowany bywa, w dzień, którego gniew przywiedziony bywa.
що буває врято́ваний злий в день загибелі, на день гніву відво́диться в за́хист!
31 Któż mu oznajmi w oczy drogę jego? a to, co czynił, kto mu odpłaci?
Хто йому́ розповість у лице про дорогу його́? А коли наробив, хто йому́ надолу́жить?
32 Wszakże i on do grobów zaprowadzony będzie, a w kupie umarłych zawżdy zostanie.
І на кладо́вище буде прова́джений він, і про могилу подбають.
33 Słodnieją mu bryły grobowe, i ciągnie za sobą wszystkich ludzi; a tych, którzy go poprzedzili, niemasz liczby.
Ски́би долини солодкі йому́, і тя́гнеться кожна люди́на за ним, а тим, хто попе́реду нього, — немає числа.
34 Jakoż mię tedy próżno cieszycie, gdyż w odpowiedziach waszych zostaje kłamstwo?
І я́к ви мене потішаєте ма́рністю, коли з ваших ві́дповідей зостається сама тільки фальш?“
