Hioba 17
1 Dech mój skażony jest; dni moje giną; groby mię czekają.
Мій дух залама́всь, мої дні погаса́ють, — зоста́лись мені самі гроби!
2 Zaiste naśmiewcy są przy mnie, a w ich draźnieniu mieszka oko moje.
Дійсно, насмі́шки зо мною, й моє око в розгі́рченні їхнім ночує.
3 Staw mi, proszę, rękojmię za się. Któż jest ten? Niech mi na to da rękę.
Поклади, дай заста́ву за мене Ти Сам, — хто ж то той, що умову зо мною заб'є по рука́х?
4 Boś serce ich ukrył przed wyrozumieniem; przetoż ich nie wywyższysz.
Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звели́чуєш їх.
5 Kto pochlebia przyjaciołom, oczy synów jego ustaną.
Він призна́чує ближніх на по́діл, а очі синів його те́мніють,
6 Wystawił mię zaiste na przypowieść ludziom, i jako śmiechowisko przed nimi.
Він поставив мене за прислі́в'я в наро́дів, і став я таким, на якого плюють.
7 Zaćmione jest dla żałości oko moje, a wszystkie myśli moje są jako cień.
З безтала́ння поте́мніло око моє, а всі члени мої — як та тінь...
8 Zdumieją się szczerzy nad tem; a niewinny przeciwko obłudnikowi powstanie.
Праведники остовпі́ють на це, і невинний встає на безбожного.
9 Będzie się trzymał sprawiedliwy drogi swojej; a kto ma czyste ręce, przyczyni mocy.
І праведний буде держа́тись дороги своєї, а хто чистору́кий — побі́льшиться в силі.
10 Wy tedy wszyscy nawróćcie się, a pójdźcie, proszę; bo nie znajduję między wami mądrego.
Але всі ви пове́рнетеся, — і прихо́дьте, та я не зиахо́джу між вами розумного.
11 Dni moje przeminęły; myśli moje rozerwane są, to jest, zamysły serca mego.
Мої дні проминули, порвалися ду́ми мої, мого серця маєток, —
12 Noc mi się w dzień obraca; a światłość skraca się dla ciemości.
вони мені ніч оберта́ють на день, набли́жують світло при те́мряві!
13 Jeźlibym czego oczekiwał, grób będzie domem moim, a w ciemnościach uścielę łoże moje. (Sheol h7585)
Якщо сподіва́юсь, то тільки шео́лу, як дому свого, в темноті постелю́ своє ло́же. (Sheol h7585)
14 Do dołu rzekę: Ojcem moim jesteś; a do robaków: Wy jesteście matką moją, i siostrą moją.
До гро́бу я кличу: „О батьку ти мій!“До черви́: „Моя мамо та се́стро моя!“
15 Bo gdzież teraz jest nadzieja moja? a oczekiwanie moje któż ogląda?
Де ж тоді та наді́я моя? А надія моя, — хто побачить її?
