Hioba 13
1 Oto te wszystkie rzeczy widziało oko moje, słyszało ucho moje, i zrozumiało.
Ось усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, — та й усе заува́жило.
2 Jako wy to wiecie, tak ja też wiem, i nie jestem podlejszym niźli wy.
Як знаєте ви — знаю й я, я не нижчий від вас,
3 Wszakże radbym z Wszechmocnym mówił, i radbym się z Bogiem rozpierał.
і я говори́тиму до Всемогутнього, і переко́нувати хочу Бога!
4 Boście wy sprawcy kłamstwa: wszyscyście wy lekarze nikczemni.
Та неправду кує́те тут ви, лікарі́ непутя́щі ви всі!
5 Byście wy raczej milczeli, a poczytanoby wam to za mądrość.
О, коли б ви наспра́вді мовчали, то вам це за мудрість було́ б!
6 Słuchajcież teraz odporu mego, a dowody ust moich obaczcie.
Послухайте но переко́нань моїх: і ви́слухайте запере́чення уст моїх.
7 Izali broniąc Boga mówić będziecie nieprawość? albo za nim mówić będziecie fałsz?
Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити ома́ну про Нього?
8 Czy się na osobę jego oglądać będziecie? Czy się o Boga będziecie spierać?
Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте?
9 Zaż to dobrze będzie, gdy on was będzie próbował? Zaż, jako człowiek oszukany bywa, tak wy go oszukacie?
Чи добре, що вас Він дослі́дить? Чи як з люди́ни сміються, так будете ви насміха́тися з Нього?
10 Zaiste karać was będzie, jeźlibyście skrycie twarz jego przyjmowali.
Насправді Він вас покарає, якщо бу́дете ви потура́ти таємно особі!
11 Izali zacność jego nie ustraszy was? a strach jego nie przypadnie na was?
Чи ж ве́лич Його не настра́шує вас, і не напада́є на вас Його страх?
12 Pamiątki wasze podobne są popiołowi, a wyniosłość wasza kupie błota.
Ваші нага́дування — це прислі́в'я із по́пелу, ваші ба́шти — це гли́няні башти!
13 Milczcież, zaniechajcie mię, a ja mówić będę; a niech przyjdzie na mię, co chce.
Мовчіть передо мною, — а я говори́тиму, і нехай щобудь при́йде на ме́не!
14 Czemuż mam szarpać ciało moje zębami mojemi, i duszę moję kłaść w ręce swe?
Нащо де́ртиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу́ в свою ру́ку?
15 Oto, choćby mię i zabił, przecię w nim będę ufał; wszakże dróg moich przed obliczem jego będę bronił.
Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, — але перед обли́ччям Його про доро́ги свої спереча́тися буду!
16 Onci sam będzie zbawieniem mojem, ale przed oblicze jego obłudnik nie przyjdzie;
І це мені буде спасі́нням, бо перед обличчя Його не піді́йде безбожний.
17 Słuchajcież z pilnością mowy mojej, a powieść moja niech przyjdzie w uszy wasze.
Направду послухайте сло́ва мого́, а моє це осві́дчення — в ваших ушах нехай бу́де.
18 Oto się teraz gotuję do prawa, i wiem, że usprawiedliwiony będę.
Ось я суд споряди́в, — бо я справедливий, те знаю!
19 Któż się będzie spierał ze mną, tak abym umilknął i umarł?
Хто той, що буде зо мною прова́дити прю? Бо тепер я замовк би й помер би.
20 Tylko dwóch rzeczy, o Boże! nie czyń ze mną, przed oblicznością twoją nie skryję się.
Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого́ я не буду ховатись:
21 Rękę twoję odemnie oddal, a strach twój niech mną nie trwoży.
віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жаха́є!
22 Potem zawołaj mię, a ja tobie odpowiem; albo ja niech mówię, a ty mnie odpowiedz.
Тоді клич, а я відповіда́тиму, або я говори́тиму, Ти ж мені відповідь дай!
23 Wieleż jest nieprawości i grzechów moich? przestępstwo moje, grzech mój pokaż mi.
Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій пере́ступ та гріх мій!
24 Przeczże oblicze twoje zakrywasz, a poczytasz mię sobie za nieprzyjaciela?
Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі во́рогом?
25 Izali skruszysz liść chwiejący się? a źdźbło suche gonić będziesz?
Чи Ти будеш страха́ти заві́яний вітром листо́к? Чи Ти соломи́ну суху будеш гнати?
26 Albowiem piszesz przeciwko mnie gorzkości, a przywłaszczasz mi nieprawość młodości mojej;
Бо Ти пишеш на мене гірко́ти й провини мого молоде́чого віку даєш на спа́док мені,
27 I włożyłeś w pęta nogi moje, a podstrzegasz wszystkich ścieżek moich, i na ślad nóg moich następujesz.
і в кайда́ни зако́вуєш но́ги мої, і всі дороги мої стере́жеш, на́зирці ходиш за мною,
28 Choć jako spróchniałe drzewo niszczeję; a jako szata, którą mól psuje.
і він розпадається, мов та трухля́вина, немов та одежа, що міль її з'їла!
