Hioba 12
1 Zatem odpowiedział Ijob i, rzekł:
А Йов відповів та й сказав:
2 Wieraście wy sami ludźmi? i z wamiż umrze mądrość?
„Справді, — то ж ви́ тільки люди, і мудрість із вами помре́!
3 Teżci ja mam serce jako i wy, anim jest podlejszym niżeli wy; a któż i tego nie wie, co i wy?
Таж і я маю розум, як ви, — я не нижчий від вас! І в ко́го немає такого, як це?
4 Pośmiewiskiem jestem przyjacielowi memu, który gdy woła do Boga, ozywa mu się; naśmiewiskiem jest sprawiedliwy i doskonały.
Посміхо́вищем став я для друга свого, я, що кли́кав до Бога, і Він мені відповіда́в, — посміхо́вищем став справедливий, невинний.
5 Ten, co jest upadku bliski, jest pochodnią wzgardzoną człowiekowi, według myśli pokoju zażywającemu.
Нещасли́вцю погорда, — на думку спокійного, — пригото́влена для спотика́ння ноги́!
6 Spokojne i bezpieczne są namioty zbójców tych, którzy draźnią Boga, którym Bóg daje w ręce dobre rzeczy.
Спокійні намети грабіжників, і безпечність у тих, хто Бога гніви́ть, у то́го, хто ніби то Бога прова́дить рукою своєю.
7 A nawet pytaj się proszę bydląt, a one cię nauczą; i ptastwa niebieskiego, a oznajmi tobie.
Але запитай хоч худо́бу — і навчить тебе, і пта́ство небесне — й тобі розповість.
8 Albo się rozmów z ziemią, a ona cię nauczy, i rozpowiedząć ryby morskie.
Або говори до землі — й вона ви́вчить тебе, і розкажуть тобі риби мо́рські.
9 Któż nie wie z tych wszystkich rzeczy, że to ręka Pańska sprawiła?
Хто б із цьо́го всього́ не пізнав, що Господня рука це вчинила?
10 W którego ręku jest dusza wszelkiej rzeczy żywej, i duch wszelkiego ciała ludzkiego.
Що в Ньо́го в руці душа всього живого й дух кожного лю́дського тіла?
11 Azaż nie ucho mowy doświadcza, jako usta pokarmu smakują?
Чи ж не ухо слова́ розбирає, піднебі́ння ж смакує для себе пожи́ву?
12 W ludziach starych jest mądrość, a w długich dniach roztropność.
Мудрість — у ста́рших, бо до́вгість днів — розум.
13 Dopieroż u Pana jest mądrość, i siła, i rada, i umiejętność.
Мудрість та сила — у Нього, Його рада та розум.
14 Oto on burzy, a nikt nie zbuduje; zamknie człowieka, a nikt mu nie otworzy.
Ось Він зруйнує — й не буде воно відбудо́ване, замкне́ чоловіка — й не буде він ви́пущений.
15 On gdy zatrzyma wody, wyschną; a gdy je wypuści, podwracają ziemię.
Ось Він стримає во́ди — і висохнуть, Він їх пустить — то землю вони переве́рнуть.
16 U niego jest moc i mądrość. Jego jest błądzący, i w błąd zawodzący.
В Нього сила та за́дум, у Нього заблу́джений і той, хто призво́дить до блу́ду.
17 On obiera radców z mądrości, a sędziów przywodzi do głupstwa.
Він уво́дить у по́милку ра́дників, і обезу́млює су́ддів,
18 On pas królów rozwiązuje, i znowu przepasuje pasem biodra ich.
Він розв'язує пу́та царів і припері́зує по́яса на їхні сте́гна.
19 Podaje książęta na łup, a mocarze podwraca.
Він провадить священиків босо, і потужних повалює,
20 Odejmuje usta krasomówcom, a rozsądek starym odbiera.
Він надійним уста́ відіймає й забирає від ста́рших розумність.
21 Wylewa wzgardę na książęta, a mdli siły mocarzów.
На достойників ллє Він погорду, а пояса можним ослаблює.
22 On odkrywa głębokie rzeczy z ciemności, a wywodzi na jaśnię cień śmierci.
Відкриває Він речі глибокі із те́мряви, а темне прова́дить на світло.
23 Rozmnaża narody, i wytraca je; rozszerza lud, i umniejsza go.
Він робить наро́ди поту́жними — й знову їх нищить, Він наро́ди поши́рює, й потім виво́дить в неволю.
24 On odejmuje serca przełożonym ludu ziemi, a czyni, że błądzą po pustyni bezdrożnej;
Відіймає Він розум в наро́дніх голі́в на землі та блука́ти їх змушує по бездоро́жній пусте́лі, —
25 Że macają w ciemnościach, gdzie nie masz światłości, a sprawuje, że błądzą jako pijani.
вони ходять навпо́мацки в те́мряві темній, і Він упроваджує їх в блукани́ну, мов п'я́ного!
