< مزامیر 2 >

چرا قومها شورش می‌کنند؟ چرا ملتها بی‌جهت توطئه می‌چینند؟ 1
Чого то племе́на бунтують, а наро́ди задумують ма́рне?
پادشاهان جهان صف‌آرایی کرده‌اند و رهبران ممالک با هم مشورت می‌کنند بر ضد خداوند و مسیح او. 2
Зе́мні царі повстають, і князі нара́джуються ра́зом на Господа та на Його Помаза́нця:
آنها می‌گویند: «بیایید زنجیرها را پاره کنیم و خود را از قید اسارت آزاد سازیم!» 3
„Позриваймо ми їхні кайда́ни, і поскидаймо із себе їхні пу́та!
اما خداوند که بر تخت خود در آسمان نشسته، به نقشه‌های آنان می‌خندد. 4
Але Той, Хто на небеса́х пробува́є — посміється, Владика їх висміє!
سپس با خشم و غضب آنان را توبیخ می‌کند و به وحشت می‌اندازد. 5
Він тоді в Своїм гніві промовить до них, і настра́шить їх Він у Своїм пересе́рді:
خداوند می‌فرماید: «من پادشاه خود را در اورشلیم، بر کوه مقدّس خود، بر تخت سلطنت نشانده‌ام!» 6
„Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу го́ру Свою.
پادشاه می‌گوید: «من فرمان خداوند را اعلام خواهم کرد. او به من فرموده است:”تو پسر من هستی؛ امروز من پدر تو شده‌ام. 7
Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.
از من درخواست کن و من همهٔ قومها را به عنوان میراث به تو خواهم بخشید و سراسر دنیا را ملک تو خواهم ساخت. 8
Жадай Ти від Мене, — і дам Я наро́ди Тобі, як спадщину Твою, володі́ння ж Твоє — аж по кі́нці землі!
تو با عصای آهنین بر آنها حکومت خواهی کرد و آنها را مانند ظروف گلی خرد خواهی نمود.“» 9
Ти їх повбиваєш залізним жезло́м, потовчеш їх, як по́суд ганча́рський“.
بنابراین، ای پادشاهان، گوش دهید و ای رهبران جهان توجه نمایید! 10
А тепер — помудрійте, царі, навчіться ви, су́дді землі:
با ترس و احترام خداوند را عبادت کنید؛ 11
Служіть Господе́ві зо стра́хом, і радійте з тремті́нням!
پیش از اینکه پسرش خشمگین شود و شما را نابود کند، به پاهایش بیفتید و آنها را بوسه زنید، زیرا خشم او ممکن است هر لحظه افروخته شود. خوشا به حال همهٔ کسانی که به او پناه می‌برند. 12
Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незаба́ром запа́литься. Блаженні усі, хто на Нього наді́ється!

< مزامیر 2 >