< مزامیر 109 >

برای رهبر سرایندگان. مزمور داوود. ای خدا و ای معبود من، خاموش مباش! 1
Для дириґента хору. Псалом Давидів.
بدکاران به من تهمت ناروا می‌زنند و حرفهای دروغ دربارهٔ من می‌گویند. 2
бо мої вороги́ порозкрива́ли на мене уста́ нечести́ві та пе́льки лукаві, язиком неправди́вим говорять зо мною!
با نفرت دور مرا گرفته‌اند و بی‌سبب با من می‌جنگند. 3
І вони оточили мене словами нена́висти, і без причини на мене воюють,
من آنها را دوست دارم و برای ایشان دعای خیر می‌کنم، ولی آنها با من مخالفت می‌ورزند. 4
обмовля́ють мене за любов мою, а я — молюся за них,
به عوض خوبی، به من بدی می‌کنند و به عوض محبت، با من دشمنی می‌نمایند. 5
вони віддають мені злом за добро, і не́навистю — за любов мою!
ای خدا، دشمنم را به دست داوری ظالم بسپار و بگذار یکی از بدخواهانش کنار او بایستد و بر ضد او شهادت دهد. 6
Постав же над ним нечестивого, і по правиці його сатана́ нехай стане!
بگذار او در محاکمه مجرم شناخته شود. حتی دعای او، برایش جرم محسوب گردد. 7
Як буде суди́тись — нехай вийде винним, молитва ж його бодай стала гріхом!
عمرش کوتاه شود و مقام او را به دیگری بدهند. 8
Нехай дні його будуть коро́ткі, хай інший маєток його забере́!
فرزندانش یتیم و زنش بیوه شود. 9
Бодай діти його стали си́ротами, а жінка його — удовою!
فرزندانش آواره شده، در میان ویرانه‌های خانهٔ خود به گدایی بنشینند. 10
І хай діти його все мандру́ють та же́брають, і нехай вони просять у тих, хто їх руйнував!
طلبکاران تمام دارایی او را ضبط نمایند و بیگانگان هر آنچه را که او به زحمت اندوخته است، تاراج کنند. 11
Бодай їм тене́та розставив лихва́р на все, що його, і нехай розграбу́ють чужі його працю!
کسی بر او رحم نکند و برای یتیمان او دل نسوزاند. 12
Щоб до нього ніхто милосердя не виявив, і бодай не було його си́ротам милости!
نسلش به کلی از بین برود و دیگر نامی از آنها باقی نماند. 13
Щоб на зни́щення стали наща́дки його, бодай було скре́слене в другому роді ім'я́ їхнє!
خداوند گناهان اجدادش را به یاد آورد و گناهان مادرش را نیامرزد. 14
Беззаконня батькі́в його хай пам'ята́ється в Господа, і хай не стирається гріх його матері!
گناهان آنها در نظر خداوند همیشه بماند، اما نام و نشان آنها از روی زمین محو گردد. 15
Нехай будуть вони перед Господом за́вжди, а Він нехай вирве з землі їхню пам'ять, —
این دشمن من رحم نداشت. او بر فقیران و بی‌کسان ظلم می‌کرد و آنها را می‌کشت. 16
во́рог бо не пам'ятав милосердя чини́ти, і напастува́в був люди́ну убогу та бідну, та серцем засму́чену, щоб убивати її!
دوست داشت مردم را نفرین کند، پس خودش نفرین شود. نمی‌خواست به مردم برکت رساند، پس خود از برکت محروم شود. 17
Полюбив він прокля́ття, бодай же на нього воно надійшло! — і не хотів благослове́ння, — щоб воно віддалилось від нього!
تمام وجودش به نفرین آلوده بود، پس باشد که نفرینهای او مانند آبی که می‌نوشد وارد بدنش شود و مغز استخوانهایش را بخورد؛ همچون لباس او را در بر گیرد و چون کمربند، به دور او حلقه زند. 18
Зодягнув він прокляття, немов свою одіж, прося́кло воно, як вода, в його ну́тро, та в кості його, мов олива!
19
Бодай воно стало йому за одежу, в яку зодягне́ться, і за пояс, що за́вжди він ним підпере́жеться!
ای خداوند، دشمنانم را که درباره من دروغ می‌گویند و مرا تهدید به مرگ می‌کنند، اینچنین مجازات کن. 20
Це заплата від Господа тим, хто мене обмовля́є, на душу мою нагово́рює зло!
اما ای خداوند، با من برحسب وعده خود عمل نما و به خاطر محبت عظیم خویش، مرا نجات ده، 21
А Ти Господи, Владико, зо мною зроби ради Йме́ння Свого́, що добре Твоє милосердя, — мене порятуй,
زیرا که من فقیر و درمانده و دل شکسته‌ام؛ 22
бо я вбогий та бідний, і зра́нене серце моє в моїм ну́трі!
همچون سایه، رو به زوال هستم و مانند ملخ از باد رانده شده‌ام. 23
Я ходжу́, мов та тінь, коли хи́литься день, немов сарана́ — я відки́нений!
از بس روزه گرفته‌ام زانوهایم می‌لرزند و گوشت بدنم آب می‌شود. 24
Коліна мої знеси́лилися з по́сту, і ви́худло тіло моє з недостачі оливи,
نزد دشمنان رسوا شده‌ام. هرگاه مرا می‌بینند، سر خود را تکان می‌دهند و مسخره‌ام می‌کنند. 25
і я став для них за посміхо́вище, коли бачать мене, — головою своєю хитають.
ای خداوند، ای خدای من، مرا یاری فرما؛ مطابق محبت خود، مرا نجات بده، 26
Поможи мені, Господи, Боже мій, за Своїм милосердям спаси Ти мене!
تا بدخواهانم بدانند که تو نجا‌ت‌دهندۀ من هستی. 27
І нехай вони знають, що Твоя це рука, що Ти, Господи, все це вчини́в!
آنها مرا نفرین کنند، اما تو مرا برکت بده. آنها سرافکنده شوند، اما بنده تو، شادمان شود. 28
Нехай проклинають вони, Ти ж поблагослови́! Вони повстають, та нехай засоро́млені бу́дуть, а раб Твій раді́тиме!
دشمنانم شرمسار شوند و خفت و خواری وجودشان را در بر گیرد. 29
Хай зодя́гнуться га́ньбою ті, хто мене обмовля́є, і хай вони сором свій вдягнуть, як шату!
خداوند را بسیار سپاس خواهم گفت و در بین مردم او را ستایش خواهم کرد، 30
Я уста́ми своїми хвали́тиму голосно Господа, і між багатьма́ Його сла́вити буду,
زیرا او از بیچارگان پشتیبانی می‌کند و ایشان را از دست ظالمان می‌رهاند. 31
бо стоїть на правиці убогого Він для спасі́ння від тих, хто осуджує душу його!

< مزامیر 109 >