ਅੱਯੂਬ 5
1 ੧ “ਜ਼ਰਾ ਪੁਕਾਰ ਕੇ ਵੇਖ, ਕੀ ਕੋਈ ਹੈ ਜੋ ਤੈਨੂੰ ਉੱਤਰ ਦੇਵੇਗਾ! ਜਾਂ ਪਵਿੱਤਰਾਂ ਵਿੱਚੋਂ ਤੂੰ ਕਿਸ ਦੇ ਵੱਲ ਮੂੰਹ ਕਰੇਂਗਾ?
Ану клич, — чи є хто, щоб тобі відповів? І до ко́го з святих ти вдаси́ся?
Бо гнів побиває безглу́здого, а за́здрощі смерть завдаю́ть нерозумному!
Я бачив безумного, я́к він розсівся, — та зараз оселя його спорохня́віла.
4 ੪ ਉਹ ਦੇ ਬੱਚੇ ਸੁਰੱਖਿਆ ਤੋਂ ਦੂਰ ਹਨ, ਅਤੇ ਫਾਟਕ ਵਿੱਚ ਮਿੱਧੇ ਜਾਂਦੇ ਹਨ, ਅਤੇ ਉਹਨਾਂ ਦਾ ਛੁਡਾਉਣ ਵਾਲਾ ਕੋਈ ਨਹੀਂ ਹੁੰਦਾ,
Від спасі́ння далекі сини його, вони без рятунку поча́влені бу́дуть у брамі!
5 ੫ ਮੂਰਖਾਂ ਦੀ ਫ਼ਸਲ ਭੁੱਖੇ ਲੋਕ ਖਾ ਲੈਂਦੇ ਹਨ, ਸਗੋਂ ਕੰਡਿਆਂ ਵਿੱਚੋਂ ਵੀ ਕੱਢ ਲੈਂਦੇ ਹਨ, ਅਤੇ ਪਿਆਸਾ ਉਨ੍ਹਾਂ ਦੇ ਮਾਲ-ਧਨ ਨੂੰ ਫਾਹੀ ਲਾਉਂਦਾ ਹੈ,
Його жни́во голодний поїсть, і з-між те́рну його забере́, — і спра́гнені ось поковта́ють маєток його!
Бо нещастя вихо́дить не з по́роху, а горе росте не з землі, —
бо люди́на народжується на стражда́ння, як іскри, щоб уго́ру летіти.
А я б удава́вся до Бога, і на Бога б поклав свою справу, —
Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа,
бо Він дає дощ на пове́рхню землі, і на поля́ посилає Він воду,
щоб поста́вить низьки́х на високе, і зміцни́ти спасі́ння засмучених.
Він розві́ює за́думи хитрих, і не виконують плану їх ру́ки,
Він мудрих лука́вством їх ло́вить, і рада круті́йська марно́ю стає, —
вдень знахо́дять вони темноту́, а в по́лудень ма́цають, мов уночі!
І Він від меча урято́вує бідного, а з міцно́ї руки — бідаря́,
і стає́ться надія нужде́нному, і замкнула уста́ свої кривда!
17 ੧੭ “ਵੇਖ, ਧੰਨ ਉਹ ਮਨੁੱਖ ਹੈ ਜਿਸ ਨੂੰ ਪਰਮੇਸ਼ੁਰ ਦਬਕਾਉਂਦਾ ਹੈ, ਇਸ ਲਈ ਸਰਬ ਸ਼ਕਤੀਮਾਨ ਦੀ ਤਾੜ ਨੂੰ ਤੁੱਛ ਨਾ ਜਾਣ।
Тож блаженна люди́на, яку Бог карта́є, і ти не цурайсь Всемогу́тнього кари:
18 ੧੮ ਕਿਉਂਕਿ ਉਹ ਹੀ ਘਾਇਲ ਕਰਦਾ, ਅਤੇ ਫੇਰ ਪੱਟੀ ਬੰਨ੍ਹਦਾ ਹੈ, ਉਹ ਹੀ ਸੱਟ ਮਾਰਦਾ ਹੈ ਅਤੇ ਫੇਰ ਉਹ ਦੇ ਹੱਥ ਚੰਗਾ ਵੀ ਕਰਦੇ ਹਨ।
Бо Він рану завда́сть — і перев'я́же, Він ламає — й виго́юють руки Його!
В шістьох лихах спаса́є тебе, а в сімох не діткне́ тебе зло:
Викупля́є тебе Він від смерти за голоду, а в бою́ — з рук меча.
Як бич язика́ запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як при́йде вона.
З насилля та з голоду бу́деш сміятись, а земно́ї звіри́ни не бійся.
Бо з камі́нням на полі є в тебе умова, і звір польови́й прими́рився з тобою.
24 ੨੪ ਤਦ ਤੂੰ ਜਾਣੇਂਗਾ ਕਿ ਤੇਰਾ ਤੰਬੂ ਸਲਾਮਤ ਹੈ, ਜਦ ਤੂੰ ਆਪਣਾ ਨਿਵਾਸ-ਸਥਾਨ ਵੇਖੇਂਗਾ, ਤਦ ਕੋਈ ਚੀਜ਼ ਗੁਆਚੀ ਹੋਈ ਨਾ ਹੋਵੇਗੀ।
І дові́даєшся, що наме́т твій спокійний, і перегля́неш домі́вку свою́, — і не зна́йдеш у ній недоста́тку.
І довідаєшся, що числе́нне насіння твоє, а наща́дки твої — як трава на землі!
26 ੨੬ ਤੂੰ ਆਪਣੀ ਪੂਰੀ ਉਮਰ ਭੋਗ ਕੇ ਕਬਰ ਵਿੱਚ ਜਾਵੇਂਗਾ, ਜਿਵੇਂ ਅੰਨ ਦੀਆਂ ਭਰੀਆਂ ਸਮੇਂ ਸਿਰ ਭੰਡਾਰਾਂ ਵਿੱਚ ਰੱਖੀਆਂ ਜਾਂਦੀਆਂ ਹਨ।
І в дозрілому ві́ці до гробу ти зі́йдеш, як збіжжя доспі́ле ввіхо́дить до клуні за ча́су свого!
27 ੨੭ “ਵੇਖ, ਅਸੀਂ ਇਹ ਨੂੰ ਖ਼ੋਜਿਆ ਅਤੇ ਇਹ ਇਸੇ ਤਰ੍ਹਾਂ ਹੀ ਹੈ, ਤੂੰ ਇਹ ਨੂੰ ਸੁਣ ਅਤੇ ਆਪਣੇ ਲਾਭ ਦੇ ਲਈ ਧਿਆਨ ਵਿੱਚ ਰੱਖ।”
Отож, досліди́ли ми це — й воно так, послухай цього́, — й зрозумій собі все!“
