Iyyoob 6
1 Iyyoobis akkana jedhee deebise:
А Йов відповів та й сказав:
2 “Utuu gaddi koo safaramee dhiphinni koo hundis madaalii irra kaaʼamee jiraatee!
„Коли б сму́ток мій вірно був зва́жений, а з ним ра́зом нещастя моє підняли́ на вазі,
3 Waan inni cirracha galaanaa caalaa ulfaatuuf, ariitiin dubbachuun koo nama hin dinqisiisu ture.
то тепер воно тяжче було б від морсько́го піску, тому́ нерозва́жне слова́ мої кажуть!
4 Xiyyawwan Waaqa Waan Hunda Dandaʼuu na keessa jiru; hafuurri koo summii isaanii dhuga; sodaachisuun Waaqaa natti hiriireera.
Бо в мені Всемогу́тнього стрі́ли, і їхня отру́та п'є духа мого́, страхи Божі шику́ються в бій проти ме́не...
5 Harreen diidaa utuu marga qabuu halaakaa? Yookaan qotiyyoon utuu okaa qabuu baroodaa?
Чи дикий осел над травою реве́? Хіба реве віл, коли ясла повні?
6 Nyaanni hin miʼoofne soogidda malee nyaatamaa? Yookaan bishaan hanqaaquu ni miʼaawaa?
Чи без соли їдять несмачне́, чи є смак у білко́ві яйця́?
7 Ani isa tuquu hin fedhu; nyaanni akkasii na dhukkubsa.
Чого́ не хотіла торкну́тись душа моя, все те стало мені за поживу в хворо́бі.
8 “Utuu kadhannaan koo deebii argatee, Waaqnis waan ani hawwu naa kennee jiraatee,
О, коли б же збуло́ся проха́ння моє, а моє сподіва́ння дав Бог!
9 utuu na caccabsuun fedhii Waaqaa taʼee, utuu harki isaa hiikamee na galaafatee!
О, коли б зволив Бог розчави́ти мене, простягну́в Свою руку — й мене полама́в, —
10 Silaa kun jajjabina naa taʼa ture; dhukkuba hamaa keessatti iyyuu nan gammada ture; ani dubbii Qulqullicha sanaa hin ganneetii.
то була б ще потіха мені, і скака́в би я в немилосе́рдному бо́лі, бо я не зрікався слів Святого!
11 “Ammas akkan abdadhuuf jabinni koo maali? Akkan obsuufis humni koo maali?
Яка сила моя, що наді́ю я матиму? І який мій кінець, щоб продо́вжити життя моє це?
12 Ani jabina dhagaa qabaa? Foon koos naasiidhaa?
Чи сила камі́нна — то сила моя? Чи тіло моє мідяне́?
13 Ani of gargaaruuf humna tokko illee qabaa? Ogummaan na keessaa badeera mitii?
Чи не поміч для мене в мені, чи спасі́ння від мене відсу́нене?
14 “Namni michuu isaatiif garaa hin laafne Waaqa Waan Hunda Dandaʼu iyyuu sodaachuu dhiiseera.
Для то́го, хто гине, товариш — то ласка, хоча б опусти́в того страх Всемогу́тнього.
15 Obboloonni koo garuu akka doloolloo, akkuma laga yeroof guutee darbuu gowwoomsitoota;
Брати́ мої зраджують, мов той поті́к, мов річи́ще пото́ків, минають вони,
16 isaan laga cabbiidhaan booraʼee yommuu cabbiin sun baqutti immoo guutee irra yaaʼuu ti.
темні́ші від льо́ду вони, в них ховається сніг.
17 Lageen yeroo bonni cimutti ni goggogu; yeroo hoʼaatti immoo iddoo isaaniitii badu.
Коли сонце їх гріє, вони висиха́ють, у теплі — гинуть з місця свого́.
18 Warri gaalaan daldalan karaa isaanii irraa jalʼatu; gammoojjiitti namʼanii dhumu.
Карава́ни дорогу свою відхиля́ють, ухо́дять в пустиню — й щезають.
19 Daldaltoonni Teemaa kanneen gaalaan daldalan bishaan barbaadu; karaa adeemtonni Shebaa immoo isaan abdatu.
Карава́ни з Теми́ поглядають, похо́ди з Шеви́ покладають наді́ї на них.
20 Isaan waan abdatanii turaniif ni qaanaʼan; achi gaʼaniis waan jedhan wallaalan.
І засоро́милися, що вони сподіва́лись; до нього прийшли — та й збенте́жились.
21 Ammas isin akka waan faayidaa hin qabnee taatan; gidiraa koo argitanii sodaattan.
Так і ви тепер стали ніщо́, побачили страх — і злякались!
22 Ani takkumaa, ‘Waa naaf kennaa’ yookaan ‘Qabeenya keessan furii naaf godhaa’ jedheeraa?
Чи я говорив коли: „Дайте мені, а з має́тку свого дайте пі́дкуп за мене,
23 Yookaan, ‘Harka diinaa jalaa na baasaa’ yookaan, ‘Harka cunqursitootaa jalaa na furaa’ jedheeraa?
і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гноби́телевих мене викупіть?“
24 “Na barsiisaa; ani nan calʼisa; iddoo ani itti dogoggores na argisiisaa.
Навчіть ви мене — і я буду мовчати, а в чім я невми́сне згрішив — розтлума́чте мені.
25 Dubbiin qajeelaan akkam ulfaataa dha! Falmiin keessan garuu maal mirkaneessa?
Які гострі слова́ справедливі, та що то дово́дить дога́на від вас?
26 Isin waan ani jedhu qajeelchuu, dubbii nama abdii kutatees akka bubbeetti heduu barbaadduu?
Чи ви ду́маєте докоря́ти слова́ми? Бо на вітер слова́ одчайду́шного,
27 Isin ijoollee abbaa hin qabnetti ixaa buufattu; michoota keessaniifis boolla qottu.
і на сироту́ нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!
28 “Amma garuu yoo fedhii keessan taʼe na ilaalaa. Ani fuula keessan duratti nan sobaa?
Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу́ перед вами неправди.
29 Deebiʼaa; murtiis hin jalʼisinaa; hubadhaa; ani nama qajeelaadhaatii.
Верніться ж, хай кривди не бу́де, і верніться, — ще в тім моя правда!
30 Jalʼinni arraba koo irra jiraa? Afaan koo daba addaan baasuu hin dandaʼuu?
Хіба́ в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку́, щоб розпізнати нещастя?
