Iyyoob 5
1 “Mee waami, namni deebii siif kennu jiraa? Qulqulloota keessaas ati gara isa kamiitti gorta?
Ану клич, — чи є хто, щоб тобі відповів? І до ко́го з святих ти вдаси́ся?
2 Nama gowwaa aariitu ajjeesa; raatuus hinaaffaatu galaafata.
Бо гнів побиває безглу́здого, а за́здрощі смерть завдаю́ть нерозумному!
3 Namni gowwaan hidda isaa gad fageeffatee nan arge; manni isaa garuu yoosuma abaarame.
Я бачив безумного, я́к він розсівся, — та зараз оселя його спорохня́віла.
4 Ijoolleen isaa nagaa hin qaban; isaan karra duratti burkutaaʼan; namni isaan oolchus hin jiru.
Від спасі́ння далекі сини його, вони без рятунку поча́влені бу́дуть у брамі!
5 Namni beelaʼe midhaan isaa qoraattii keessaa iyyuu fuudhee nyaata; inni dheebotes qabeenya isaa hawwa.
Його жни́во голодний поїсть, і з-між те́рну його забере́, — і спра́гнені ось поковта́ють маєток його!
6 Rakkinni biyyoo keessaa hin burquutii; dhiphinnis lafa keessaa hin biqilu.
Бо нещастя вихо́дить не з по́роху, а горе росте не з землі, —
7 Akkuma qaanqeen ibiddaa ol facaʼu namni rakkinaaf dhalata.
бо люди́на народжується на стражда́ння, як іскри, щоб уго́ру летіти.
8 “Garuu utuu ana taʼee Waaqa nan barbaaddadha; dhimma koos fuula isaa duratti nan dhiʼeeffadhan ture.
А я б удава́вся до Бога, і на Бога б поклав свою справу, —
9 Inni dinqiiwwan qoranii bira gaʼuu hin dandeenye, hojiiwwan dinqisiisoo lakkaaʼamuu hin dandeenye hojjeta.
Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа,
10 Inni bokkaadhaan lafa ni quubsa; lafa qotiisaas bishaan ni obaasa.
бо Він дає дощ на пове́рхню землі, і на поля́ посилає Він воду,
11 Warra gad qabaman ol baasa; warra gaddanis iddoo nagaatti ol kaasa.
щоб поста́вить низьки́х на високе, і зміцни́ти спасі́ння засмучених.
12 Akka hojiin harka isaanii hin milkoofneef, inni karoora jalʼootaa ni fashaleessa.
Він розві́ює за́думи хитрих, і не виконують плану їх ру́ки,
13 Inni ogeeyyii haxxummaa isaaniitiin qaba; malli jalʼootaa immoo dafee ni bada.
Він мудрих лука́вством їх ло́вить, і рада круті́йська марно́ю стає, —
14 Guyyaan dukkana isaanitti taʼa; guyyaa saafaas akka nama dukkana keessa jiruu qaqqabannaadhaan deemu.
вдень знахо́дять вони темноту́, а в по́лудень ма́цають, мов уночі!
15 Inni nama rakkataa goraadee afaan isaanii jalaa, harka nama jabaa jalaas ni baasa.
І Він від меча урято́вує бідного, а з міцно́ї руки — бідаря́,
16 Kanaafuu hiyyeessi abdii qaba; jalʼinnis afaan isaa ni cufata.
і стає́ться надія нужде́нному, і замкнула уста́ свої кривда!
17 “Namni Waaqni adabu eebbifamaa dha; kanaafuu ati adabbii Waaqa Waan Hunda Dandaʼuu hin tuffatin.
Тож блаженна люди́на, яку Бог карта́є, і ти не цурайсь Всемогу́тнього кари:
18 Inni ni madeessa; ni fayyisas; inni ni cabsa; harka isaatiinis deebisee ni fayyisa.
Бо Він рану завда́сть — і перев'я́же, Він ламає — й виго́юють руки Його!
19 Balaa jaʼa jalaa si baasa; torba keessattis hin miidhamtu.
В шістьох лихах спаса́є тебе, а в сімох не діткне́ тебе зло:
20 Bara beelaa duʼa jalaa, lola keessattis rukuttaa goraadee jalaa si baasa.
Викупля́є тебе Він від смерти за голоду, а в бою́ — з рук меча.
21 Ati garaffii arrabaa jalaa ni dhokfamta; yommuu badiisni dhufuttis hin sodaattu.
Як бич язика́ запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як при́йде вона.
22 Badiisaa fi beelatti ni kolfita; bineensota lafaas hin sodaattu.
З насилля та з голоду бу́деш сміятись, а земно́ї звіри́ни не бійся.
23 Dhagoota bakkee wajjin kakuu galta; bineensonni bosonaas nagaadhaan si wajjin jiraatu.
Бо з камі́нням на полі є в тебе умова, і звір польови́й прими́рився з тобою.
24 Dunkaanni kee nagaan akka jiru ni beekta; qabeenya kee ni toʼatta; wanni tokko illee si jalaa hin badu.
І дові́даєшся, що наме́т твій спокійний, і перегля́неш домі́вку свою́, — і не зна́йдеш у ній недоста́тку.
25 Ijoolleen kee akka baayʼatan, sanyiiwwan kees akkuma marga lafaa akka taʼan ni beekta.
І довідаєшся, що числе́нне насіння твоє, а наща́дки твої — як трава на землі!
26 Akkuma bissiin midhaanii yeroo isaatti walitti qabamu sana, atis bara dheeraa jiraattee awwaala seenta.
І в дозрілому ві́ці до гробу ти зі́йдеш, як збіжжя доспі́ле ввіхо́дить до клуні за ча́су свого!
27 “Nu waan kana qoranneerra; innis dhugaa dha. Kanaafuu qalbeeffadhu; ofii keetiifis beeki.”
Отож, досліди́ли ми це — й воно так, послухай цього́, — й зрозумій собі все!“
