Iyyoob 39
1 “Yeroo itti qellejjeen dhaltu beektaa? Yeroo itti borofni ilmoo ishee dhaltu argiteertaa?
Хіба́ ти пізнав час наро́дження ске́льних кози́ць? Хіба ти пильнував час мук по́роду ла́ні?
2 Jiʼa isaan garaatti ilmaan baatan ni lakkooftaa? Yeroo isaan itti dhalan ni beektaa?
Чи на місяці лічиш, що спо́внитись мусять, і ві́даєш час їх наро́дження,
3 Isaan jilbeenfatanii ilmaan isaanii dhalu; foolachuu isaaniis ni hobbaafatu.
коли прикляка́ють вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів по́роду?
4 Ilmaan isaanii ni jabaatu; alattis ni guddatu; baʼanii ni deemu; hin deebiʼanis.
Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відхо́дять і більше до них не вертаються.
5 “Eenyutu harree diidaa gad dhiise? Funyoo isaas eenyutu hiike?
Хто пусти́в осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пу́та,
6 Ani gammoojjii mana isaa, lafa soogiddaas iddoo jireenya isaa godheen kenneef.
якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробува́ння — соло́ну пустиню?
7 Inni waca magaalaa keessaatti ni kolfa; iyya konkolaachisaas hin dhagaʼu.
Він сміється із га́ласу міста, не чує він крику пого́нича.
8 Waan dheedu argachuuf tulluuwwan irra laba; waan lalisaa hundas ni barbaada.
Що знахо́дить по го́рах, то паша його, і шукає він усього зеленого.
9 “Gafarsi si tajaajiluuf siif ajajamaa? Dallaa kee keessas ni bulaa?
Чи захоче служити тобі однорі́г? Чи при я́слах твоїх ночуватиме він?
10 Akka inni lafa siif qotuuf funyoodhaan isa hidhuu ni dandeessaa? Yookaan inni si duubaan boʼoo ni baasaa?
Чи ти одноро́га прив'я́жеш до його борозни́ поворо́ззям? Чи буде він боронува́ти за тобою долини?
11 Ati waan inni humna guddaa qabuuf isa ni amanattaa? Hojii kee jabaa illee isatti ni dhiiftaa?
Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, — і свою працю на нього попу́стиш?
12 Akka inni midhaan kee walitti qabee oobdii kee irratti siif tuuluuf isa ni abdattaa?
Чи повіриш йому, що він ве́рне насіння твоє, і збере тобі тік?
13 “Guchiin gammachuudhaan qoochoo ishee afarsiti; garuu qoochoo fi baallee huummootiin wal bira hin qabamu.
Крило стру́севе радісно б'ється, чи ж крило це й пір'ї́на леле́ки?
14 Hanqaaquu ishee lafa irratti buufti; akka itti hoʼuufis cirracha keessatti dhiifti;
Бо я́йця свої він на землю кладе́ та в поросі їх вигріва́є,
15 garuu akka miilli wayii caccabsu, akka bineensi irra ejjetu hin yaadattu.
і забува́, що нога може їх розчави́ти, а звір польови́й може їх розтопта́ти.
16 Cuucii isheettis akka waan isaan kan ishee hin taʼiniitti garaa jabaatti; yoo dadhabbiin ishee akkasumaan bade illee isheef homaa miti;
Він жорстокий відно́сно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаре́мна, того не боїться,
17 Waaqni ogummaadhaan ishee hin badhaafneetii; yookaan hubannaa isheef hin qoodne.
бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.
18 Yeroo fiiguuf qoochoo ishee balʼifattutti, isheen fardaa fi namicha gulufutti kofalti.
А за ча́су надхо́ду стрільців ударяє він кри́льми повітря, — і сміється з коня та з його верхівця́!
19 “Ati fardaaf jabina ni kennitaa? Yookaan morma isaatti gama uffisuu dandeessaa?
Чи ти силу коне́ві даси, чи шию його ти зодя́гнеш у гриву?
20 Akka inni akkuma hawwaannisaatti utaalu ni gootaa? Ulfinni korrisa isaas sodaachisaa dha.
Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана́? Величне іржа́ння його страшеле́зне!
21 Inni humna isaatti gammadee akka malee guulee lafa dhidhiita; baʼees miʼa lolaatti qajeela.
Б'є ногою в долині та ті́шиться силою, іде він насупроти зброї,
22 Inni sodaatti ni kolfa; waan tokko illee hin sodaatu; goraadee irraas duubatti hin deebiʼu.
— сміється з страху́ й не жахається, і не верта́ється з-перед меча,
23 Manʼeen xiyyaa, eeboo fi ankaaseen calaqqisus cinaacha isaatti bubbuʼee kililcha.
хоч дзво́нить над ним сагайда́к, ві́стря списо́ве та ра́тище!
24 Siʼaaʼee rommuudhaan lafa haadha; yeroo malakanni afuufamutti illee obsee dhaabachuu hin dandaʼu.
Він із шале́ністю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.
25 Inni yommuu malakanni afuufamutti ‘Uffee’ jedhee imimsa; waca ajajjootaatii fi iyya waraanaa, foolii waraanaa illee fagoottu suufa.
При кожному розі кричить він: „І-га!“і винюхує зда́лека бій, грім гетьма́нів та крик.
26 “Cululleen ogummaa keetiin barriftee qoochoo ishees gara kibbaatti balʼiftii?
Чи я́струб літає твоєю премудрістю, на пі́вдень простягує кри́ла свої?
27 Risaan ajaja keetiin ol baʼee ol fagootti mana isaa ijaarrataa?
Чи з твойо́го нака́зу орел підіймається, і мо́стить кубло́ своє на висоті?
28 Inni qarqara hallayyaa irra jiraata; halkanis achuma bula; kattaan fofottoqaanis daʼoo isaa ti.
На скелі заме́шкує він та ночує, на ске́льнім вершку́ та тверди́ні, —
29 Achi taaʼees waan nyaatu adamsa; iji isaas fagootti waan sana arga.
ізвідти визо́рює ї́жу, дале́ко вдивляються очі його,
30 Cuucoliin isaa dhiiga dhugu; innis lafa raqni jiruu hin dhabamu.”
а його пташеня́та п'ють кров. Де ж забиті, там він“.
