Romerne 7
1 Eller veit de ikkje, brør - for eg talar til slike som kjenner lovi - at lovi råder yver menneskjet so lenge det liver?
Хіба ви не знаєте, брати (звертаюся до тих, хто знає Закон), що Закон має владу над людиною, поки вона живе?
2 For den gifte kvinna er med lovi bundi til mannen sin so lenge han liver; men døyr mannen, er ho løyst frå lovi um mannen.
[Скажімо], заміжня жінка за Законом прив’язана до свого чоловіка, поки він живий, але коли чоловік помирає, вона звільняється від Закону, який пов’язував її з чоловіком.
3 Difor skal ho kallast horkona, um ho gifter seg med ein annan mann medan mannen hennar liver; men døyr mannen, so er ho fri frå lovi, so ho ikkje vert horkona um ho vert gift med ein annan mann.
Тож якщо вона за життя свого чоловіка одружиться з іншим, її називають перелюбницею. Коли ж її чоловік помирає, вона звільняється від Закону й, вийшовши заміж за іншого чоловіка, не буде перелюбницею.
4 Soleis, mine brør, døydde de og frå lovi ved Kristi likam, av di de skulde høyra til ein annan, det er han som er uppstaden frå dei daude, so me kann bera frukt for Gud.
Так і ви, брати мої, померли для Закону через тіло Христа, щоб належати Іншому – Тому, Хто воскрес із мертвих, щоб ми могли приносити плід Богові.
5 For då me var i kjøtet, verka dei syndige lysterne, som vart vekte ved lovi, soleis i lemerne våre, at me bar frukt for dauden;
Бо коли ми жили, керуючись тілесними [бажаннями], гріховні пристрасті, [виявлені] Законом, діяли в наших тілах, щоб приносити плід смерті.
6 men no er me løyste frå lovi, med di me hev døytt frå det som me var fangar under, so me tener i Andens nye art og ikkje i bokstavens gamle art.
Але тепер ми звільнилися від Закону, померли для того, що нас колись зв’язувало, щоб ми служили оновлені Духом, а не як у давнину – [дотримуючись] букви [Закону].
7 Kva skal me då segja? Er lovi synd? Nei, langt ifrå! men eg kjende ikkje syndi utan gjenom lovi; for eg kjende ikkje lysti, um ikkje lovi hadde sagt: «Du skal ikkje lysta!»
Що ж скажемо? Що Закон є гріхом? Зовсім ні! Якби не Закон, я не знав би, що таке гріх. Я не знав би, [наприклад], що таке пожадливість, якби Закон не сказав: «Не бажай».
8 Men syndi tok tilføre av bodet og verka allslags lyst i meg; for utan lov er syndi daud.
Проте гріх, скориставшись заповіддю, породив у мені всіляке бажання. Адже без Закону гріх мертвий.
9 Eg livde ei tid utan lov; men då bodet kom, livna syndi upp,
Колись я жив без Закону, але коли прийшла заповідь, гріх ожив,
10 men eg døydde; og bodet som var til liv, vart funne å vera meg til daude,
а я помер. Я виявив, що заповідь, яка мала б принести життя, насправді принесла смерть.
11 for syndi tok tilføre av bodet og dåra og drap meg ved det.
Адже гріх, скориставшись можливістю, наданою заповіддю, звабив мене й через неї вбив.
12 So er då lovi heilag, og bodet heilagt og rettferdigt og godt.
Отже, Закон святий і заповідь – свята, праведна й добра.
13 Hev då det som er godt vorte meg til daude? Nei, langt ifrå! men det var syndi, at ho skulde visa seg å vera synd, med di ho volde meg dauden med det som er godt - so syndi skulde verta storleg syndig ved bodet.
Тож невже те, що добре, спричинило мені смерть? Зовсім ні! Навпаки, гріх, щоб виявитися гріхом, спричинив мою смерть через те, що добре. Так завдяки заповіді гріх став абсолютно грішним.
14 For me veit at lovi er åndeleg, men eg er kjøtleg, seld under syndi.
Бо ми знаємо, що Закон духовний, а я тілесний, проданий [у рабство] гріха.
15 Det eg gjer, det skynar eg ikkje; for eg gjer ikkje det som eg vil, men det som eg hatar, det gjer eg.
Я не розумію, що роблю. Адже роблю не те, що хочу, а те, що ненавиджу.
16 Men gjer eg det som eg ikkje vil, so vitnar eg med lovi at ho er god.
Коли ж я роблю те, чого не хочу, я погоджуюся, що Закон добрий.
17 Men no er det ikkje lenger eg som gjer det, men syndi som bur i meg.
І це вже не я роблю, але гріх, що живе в мені.
18 For eg veit, at i meg, det vil segja i kjøtet mitt, bur inkje godt; for viljen hev eg, men gjera det gode vinn eg ikkje.
Адже я знаю: у мені, тобто в моєму тілі, нічого доброго не живе, оскільки бажання робити добро є, але виконувати його не можу.
19 For eg gjer ikkje det gode som eg vil, men det vonde som eg ikkje vil, det gjer eg.
Бо не роблю добра, яке хочу, але роблю зло, якого я не хочу робити.
20 Men gjer eg det som eg ikkje vil, so er det ikkje lenger eg som gjer det, men syndi som bur i meg.
Тож якщо я роблю те, чого не хочу, це вже не я роблю, а гріх, який живе в мені.
21 So finn eg då den lov for meg, eg som vil gjera det gode, at det vonde ligg meg for handi.
Отже, я знаходжу такий закон: коли я хочу робити добро, зло завжди поруч зі мною.
22 For eg hev hug til Guds lov etter mitt indre menneskje,
Бо за внутрішньою людиною я насолоджуюся Божим Законом,
23 men eg ser ei onnor lov i lemerne mine, som strider imot lovi i hugen min, og fangar meg under syndelovi som er i lemerne mine.
але бачу, що в моєму тілі діє інший закон, який бореться проти закону мого розуму й робить мене в’язнем закону гріха, який є в моєму тілі.
24 Eg arme menneskje! kven skal frelsa meg frå denne daudens likam?
Нещасна я людина! Хто врятує мене від цього смертного тіла?
25 Gud vere takk ved Jesus Kristus, vår Herre! - So tener då eg i meg sjølv Guds lov med hugen, men syndelovi med kjøtet.
Тож [нехай буде] подяка Богові через Ісуса Христа, нашого Господа! Отже, своїм розумом я є служителем Закону Божого, а тілом – закону гріха.
