Salmenes 95

1 Kom, lat oss fegnast for Herren, lat oss ropa av frygd for vårt frelse-berg!

Ходіть, заспіваймо Господе́ві, покли́куймо радісно скелі спасі́ння нашого,

2 Lat oss stiga fram for hans åsyn med lovsong, lat oss syngja vår fagnad for honom i salmar!

хвалою обличчя Його випере́джуймо, співаймо для Нього пісні́,

3 For ein stor Gud er Herren og ein stor konge yver alle gudar,

бо Господь — Бог великий, і великий Він Цар над богами всіма́,

4 han som i si hand hev det djupaste av jordi, og som eig topparne av fjelli.

що в Нього в руці глиби́ни землі, і Його верхогі́р'я гірські́,

5 Han eig havet, for han hev skapt det, og turrlendet hev hans hender laga.

що море Його, і вчинив Він його, і руки Його суході́л уформува́ли!

6 Kom, lat oss falla ned og bøygja oss, lat oss bøygja kne for Herren, vår skapar!

Прийдіть, поклоні́мося, і припаді́м, на коліна впаді́м перед Господом, що нас учинив!

7 For han er vår Gud, og me er det folk han føder, og den hjord som handi hans leider. Å, vilde de høyra på hans røyst i dag!

Він наш Бог, а ми люди Його пасови́ська й отара руки Його. Сьогодні, коли Його голос почуєте,

8 Forherd ikkje dykkar hjarta som ved Meriba, som på Massa-dagen i øydemarki,

„не робіте твердим серця вашого, мов при Мери́ві, немов на пустині в день спро́би,

9 der federne dykkar freista meg! Dei prøvde meg, endå dei hadde set mi gjerning.

коли ваші батьки́ Мене брали на спро́бу, Мене випробо́вували, також бачили ді́ло Моє.

10 I fyrti år var eg leid av den ætti, og eg sagde: «Dei er eit folk med villfarande hjarta, og dei kjenner ikkje vegarne mine.»

Сорок літ був оги́дним мені оцей рід, й Я сказав: Цей наро́д — блудосерді вони, й не пізнали доріг Моїх,

11 So svor eg i min vreide: «Sanneleg, dei skal ikkje koma inn til mi kvila.»

тому́ заприсягся Я в гніві Своїм, що до місця Мого відпочинку не вві́йдуть вони!“