Salmenes 9
1 Til songmeisteren, etter Mut-labben; ein salme av David. Eg vil lova Herren av alt mitt hjarta, eg vil fortelja um alle dine under.
Керівнику хору. На мотив «Смерть сина». Псалом Давидів. Славитиму [Тебе], Господи, від щирого серця, сповіщатиму всі чудеса Твої.
2 Eg vil gleda og fagna meg i deg, eg vil lovsyngja ditt namn, du Høgste!
Радітиму й веселитимусь Тобою, співатиму імені Твоєму, Всевишній!
3 av di mine fiendar vik attende, dei snåvar og gjeng til grunnar for ditt andlit.
Коли вороги мої відсахнулися назад, то спіткнулися й загинули перед обличчям Твоїм.
4 For du hev ført fram min rett og mi sak, du hev sett deg på domstolen som rettferdig domar.
Бо Ти підтримав мене на суді у позові моєму [проти них]; Ти сів на престолі, судив по правді.
5 Du hev aga heidningarne, øydt ut dei ugudlege, stroke ut deira namn æveleg og alltid.
Ти звинуватив народи, згубив нечестивих, імена їхні стер навіки [із пам’яті].
6 Fienden er all lagd i øyde til æveleg tid, byarne hev du støytt ned til grunns, deira minne, det hev døytt ut.
Руйнування ворога завершене навіки; його міста Ти викорінив, [Господи], навіть пам’ять про них згинула.
7 Men Herren sit som konge til æveleg tid, han hev sett upp sin stol til doms,
А Господь перебуватиме вічно, Він встановив для [праведного] суду престол Свій.
8 og han dømer jordriket med rettferd, segjer dom yver folkeslag med rettvisa.
Він судитиме всесвіт за правдою, вершитиме суд народам справедливо.
9 Og Herren er ei borg for den nedtyngde, ei borg i dei tider han er i trengd.
І буде Господь сховищем пригніченому, притулком у часи скорботи.
10 Og dei som kjenner ditt namn, set si lit til deg; for du forlet ikkje deim som søkjer deg, Herre!
Надію покладатимуть на Тебе [всі], хто знає ім’я Твоє, адже Ти не покинеш тих, хто прагне Тебе, Господи.
11 Syng lovsong til Herren som bur på Sion! forkynn millom folki hans store gjerningar!
Співайте Господеві, Що мешкає на Сіоні, звіщайте народам Його звершення.
12 For han som hemner blod, kjem deim i hug, han gløymer ikkje ropet frå dei arme.
Бо Він вимагає [розплати] за кров [невинних], пам’ятає про них, не забуває волання пригнічених.
13 Ver meg nådig, Herre! Sjå kva eg må lida av deim som meg hatar, du som lyfter meg upp frå daudens portar,
Змилуйся наді мною, Господи, поглянь, [як] гнітять мене мої ненависники, підніми мене, [віддали] від воріт смерті,
14 so eg kann forkynna all din pris, i portarne åt Sions dotter fagna meg i di frelsa.
щоби звіщав я хвалу Тобі у воротах Доньки Сіону, радіючи порятунку Твоєму.
15 Heidningarne er sokne i den grav som dei grov; deira fot er fanga i det garnet dei løynde.
Народи попадали в яму, яку [самі ж і] викопали, упіймалися їхні ноги в сіть, яку вони ж таємно розставили.
16 Herren hev gjort seg kjend, han hev halde dom; han fangar den ugudlege i det verk hans eigne hender gjorde. (Higgajon, Sela)
Виявив Себе Господь, вчинивши суд: нечестивий потрапив у пастку вчинків своїх рук! Гіґайон. (Села)
Зійдуть нечестиві до царства мертвих – усі народи, що Бога забувають. (Sheol h7585)
18 For den fatige vert ikkje gløymd for alltid, dei arme folks von ikkje spillt i all æva.
Але вбогий не назавжди буде забутий, [і] надія пригнічених не зникне навіки.
19 Statt upp, Herre, lat ikkje menneskje få magt, lat heidningarne verta dømde for di åsyn!
Повстань, Господи! Нехай не перемагає людина! Нехай стануть народи на суд перед обличчям Твоїм!
20 Set rædsla i deim, Herre! Lat heidningarne kjenna at dei er menneskje! (Sela)
Наведи жах на них, Господи, нехай пізнають народи, що вони – лише [смертні] люди. (Села)
