< Salmenes 80 >
1 Til songmeisteren, etter «Liljor»; eit vitnemål av Asaf, ein salme. Du Israels hyrding, vend øyra til! du som fører Josef som ei hjord, du som tronar yver kerubarne, syn deg herleg!
Для дириґента хору. На „Лілеї“. Свідо́цтво. Псалом Асафів. Па́стирю Ізраїлів, — послухай же, Ти, що прова́диш, немов ту отару, Йо́сипа, що на Херувимах сидиш, — появися
2 Vekk upp ditt velde for Efraim og Benjamin og Manasse, og kom oss til hjelp!
перед обличчям Єфре́ма, і Веніями́на, і Манасі́ї! Пробуди Свою силу, і прийди, щоб спасти нас!
3 Gud, reis oss upp att, og lat ditt andlit lysa, so me vert frelste!
Боже, приверни нас, і хай засяє обличчя Твоє, — й ми спасе́мось!
4 Herre Gud, Allhers drott! Kor lenge du frøser av harm, endå folket ditt bed!
Господи, Боже Савао́те, — доки будеш Ти гні́ватися на молитву наро́ду Свого?
5 Du gav deim tårebrød til å eta og tåror til å drikka i fullt mål.
Ти вчинив був, що їли вони слізний хліб, і їх напоїв Ти сльоза́ми великої міри.
6 Du sette oss til eit trættemål for våre grannar, og våre fiendar spottar seg imillom.
Ти нас положи́в супере́чкою нашим сусідам, і насміхаються з нас неприя́телі наші.
7 Gud, allhers drott, reis oss upp att og lat ditt andlit lysa, so me vert frelste!
Боже Савао́те, — приверни́ нас, і хай засяє обличчя Твоє, — й ми спасемось!
8 Eit vintre flutte du frå Egyptarland, du dreiv heidningar ut og planta det.
Виногра́дину Ти переніс із Єгипту, Ти вигнав наро́ди — й її посадив,
9 Du rudde rom for det, og det feste rot og fyllte landet.
Ти ви́порожнив перед нею, — і закорени́ла коріння своє, й перепо́внила край,
10 Fjell vart løynde av skuggen frå det, og Guds cedrar av greinerne.
гори покрилися тінню її, а ві́ття її — Божі ке́дри,
11 Det strekte sine greiner ut til havet, og sine renningar burt imot elvi.
аж до моря галу́зки її посилаєш, а па́рості її — до ріки́!
12 Kvi hev du rive ned gardarne ikring det, so alle som gjeng framum på vegen, plukkar av det?
Але́ нащо вилім зробив Ти в горо́жі її, — і всі нищать її, хто прохо́дить дорогою?
13 Svinet frå skogen gneg på det og dyri på marki beitar i det.
Гризе її вепр лісови́й, і звіри́на польова́ виїдає її!
14 Gud, allhers drott, vend um att! skoda ned frå himmelen og sjå og vitja ditt vintre!
Боже Саваоте, — вернися ж, споглянь із небе́с і побач, і відві́дай цього́ виногра́дника,
15 og verna um det som di høgre hand hev planta, og um den son du hev valt deg ut!
і охорони його, якого насадила прави́ця Твоя, і галу́зку, яку Ти для Себе зміцни́в!
16 Det er brent med eld, det er avhogge, for trugsl frå ditt andlit gjeng dei til grunnar.
В огні виногра́дина спалена, відтята, гинуть від сва́ру обличчя Твого, —
17 Haldt di hand yver mannen ved di høgre hand, yver menneskjesonen som du hev valt deg ut,
нехай буде рука Твоя над мужем Твоєї прави́ці, на лю́дському сині, якого зміцнив Ти Собі!
18 so vil me ikkje vika frå deg! Gjer oss levande att, so vil me kalla på ditt namn!
А ми не відступимо від Тебе, Ти нас оживи́ш, і ми будемо Ім'я́ Твоє кликати!
19 Herre Gud, allhers drott, reis oss upp att, og lat ditt andlit lysa, so me vert frelste!
Господи, Боже Саваоте, приверни́ нас, і хай засяє обличчя Твоє, — й ми спасе́мось!