Salmenes 78
1 Ein song til lærdom av Asaf. Lyd, mitt folk, på læra mi, legg øyra til det munnen min talar!
Повчання Асафові. Послухай-но, народе мій, настанову мою, схиліть вуха свої до слів моїх вуст!
2 Eg vil opna min munn med fyndord, eg vil lata gåtor frå gamall tid strøyma ut.
Відкрию в притчі вуста мої, промовлю загадки прадавніх часів,
3 Det me hev høyrt og veit, og det våre feder hev fortalt oss,
які ми чули й пізнали і які розповідали нам предки наші.
4 det vil me ikkje dylja for deira born, men fortelja Herrens pris for den komande ætti, og hans styrke og hans under, som han hev gjort.
Не будемо приховувати їх від синів наших, розкажемо наступному поколінню про хвалу Господа й могутність Його, про чудеса, які Він здійснив.
5 Han hev sett upp eit vitnemål i Jakob, og ei lov hev han lagt i Israel, som han baud våre feder, til å kunngjera deim for borni,
Він засвідчив одкровення [Своє] Якову й встановив в Ізраїлі Закон [Свій], який заповідав предкам нашим, щоб вони навчили нащадків своїх,
6 so den komande ætti, dei born som skulde verta fødde, kunde kjenna deim, at dei kunde koma fram og fortelja um deim til sine born,
щоб знало наступне покоління, щоб діти, що народитися мають, сповістили свого часу й своїм нащадкам.
7 og setja si von til Gud, og ikkje gløyma Guds verk, men taka vare på hans bodord,
Тоді вони сподівання своє покладуть на Бога, і не забуватимуть діянь Божих, і будуть дотримуватися Його заповідей.
8 og ikkje vera som deira feder, ei tver og tråssug ætt, ei ætt som ikkje gjorde sitt hjarta fast, og som i si ånd ikkje var trufast mot Gud.
Вони не будуть подібні до своїх предків, покоління впертого й бунтівного, роду, чиє серце непевне і чий дух невірний Богові.
9 Efraims born, dei væpna bogeskyttarar, dei snudde på stridsdagen.
Сини Єфремові, [хоча] й озброєні стрільці з лука, назад повернулися у день битви.
10 Dei heldt ikkje Guds pakt og vilde ikkje ferdast i hans lov.
Не дотримувалися вони Завіту Божого й відмовилися ходити в Законі Божому.
11 Og dei gløymde hans storverk og hans under som han hadde synt deim.
Вони забули про Його звершення й чудеса, що Він їм показав.
12 For deira feder hadde han gjort under i Egyptarlandet på Soans mark.
Перед предками їхніми здійснив Він чудо в землі Єгипту, в околицях Цоану.
13 Han kløyvde havet og let deim ganga igjenom, og let vatnet standa som ein haug.
Він розділив навпіл море й провів їх через нього, і поставив води грудами.
14 Og han leidde deim med skyi um dagen, og heile natti ved elds ljos.
Вів їх хмарою вдень, і цілу ніч – світлом вогню.
15 Han kløyvde berg i øydemarki og let deim drikka som av store vatsdjup.
Він розсікав скелі в пустелі й напував їх, немов із великої безодні.
16 Og han let bekkjer koma or fjellet og fekk vatn til å renna ned som elvar.
Із скелі вивів потоки, і потекли рікою води.
17 Men dei heldt endå på og synda imot honom, og var tråssuge mot den Høgste i øydemarki.
Але вони продовжували грішити проти Нього, бунтувати проти Всевишнього на висохлій землі.
18 Og dei freista Gud i sitt hjarta, so dei kravde mat for si lyst.
Випробовували Бога в серцях своїх, вимагаючи їжу за своїми примхами.
19 Og dei tala imot Gud, dei sagde: «Kann vel Gud duka bord i øydemarki?
Вони говорили [зухвало] проти Бога, кажучи: «Чи не міг би Бог накрити стіл у пустелі?
20 Sjå, han slo i berg, so vatn rann ut, og bekkjer fløymde. Tru han og kann gjeva brød, eller koma med kjøt til sitt folk?»
Ось Він вдарив скелю, і потекли води, хлинули потоки. Хіба ж не може Він дати хліба чи приготувати м’яса народові Своєму?»
21 Difor, då Herren høyrde det, vart han harm, og eld loga upp mot Jakob, og vreide reiste seg mot Israel;
Тому, коли почув це Господь, то розгнівався: вогонь загорівся проти Якова, і гнів [Його] спалахнув на Ізраїля,
22 for dei trudde ikkje på Gud og leit ikkje på hans frelsa.
бо не повірили вони Богові й не покладали надії на Його спасіння.
23 Og han gav skyerne ovantil, og himmelportarne let han upp.
Тож наказав Він хмарам вгорі, і відчинив ворота небес,
24 Og han let manna regna yver deim til føda, og himmelkorn gav han deim.
і дощем пролив на них манну, щоб їли, і дав їм зерно небесне.
25 Englebrød fekk menneskje eta, nista sende han deim til mette.
Хліб могутніх їла людина, Він послав їм їжі вдосталь.
26 Han let austanvinden fara ut i himmelen, og han førde sunnanvinden fram ved si magt.
Він здійняв східний вітер у небесах і навів Своєю могутністю вітер південний.
27 Og han let kjøt regna yver deim som dust, og fljugande fuglar som havsens sand,
Дощем пролив Він на них м’ясо, немов пил, і, неначе пісок морський, – птахів крилатих,
28 og han let deim falla ned midt i deira læger, kringum deira bustader.
яких розкидав Він серед табору, навколо помешкань їхніх.
29 Og dei åt og vart ovleg mette, og det dei hadde hug på, let han deim få.
Вони їли й добре наситилися – Він задовольнив бажання їхнє.
30 Dei var ikkje komne burt frå si lyst, endå hadde dei maten i munnen,
Та ще не встигли вони вгамувати своєї примхи, ще їжа була в них на вустах,
31 då steig Guds vreide upp imot deim, og han drap deira sterke menner hjå deim, og Israels ungdomar slo han ned.
як гнів Божий піднявся проти них, і вигубив найбільш пишних із них, і повалив додолу юнаків Ізраїля.
32 Med alt dette synda dei endå, og dei trudde ikkje på hans under.
Та попри все це вони далі грішили й не вірили чудесам Його.
33 Og han let deira dagar kverva i fåfengd, og deira år i rædsla.
Тому Він загубив дні їхні в марноті й роки їхні – у смутку.
34 Når han slo deim ned, då spurde dei etter honom, og vende um og søkte Gud,
Коли Він вбивав їх, тоді вони шукали Його, і наверталися, і прагнули Бога.
35 og kom i hug at Gud var deira berg og den høgste Gud var deira atterløysar.
І згадували, що Бог – їхня скеля і що Бог Всевишній – їхній Визволитель.
36 Men dei gjølte for honom med sin munn, og laug for honom med si tunga.
Тоді промовляли Йому лестощі устами своїми і язиками своїми неправду перед Ним говорили;
37 Og deira hjarta hekk ikkje fast ved honom, og dei var ikkje true mot hans pakt.
та серцями своїми не були вони з Ним щирі й не берегли вірності Його Завітові.
38 Men han er miskunnsam, han forlet skuld og tyner ikkje, og mange gonger let han sin vreide venda um, og han vakte ikkje heile sin harm.
Та Він, милостивий, прощав гріх і не знищував їх. Багато разів відвертав гнів Свій і не будив усієї Своєї люті.
39 Og han kom i hug at dei var kjøt, ein andepust som kverv og ikkje kjem att.
Він пам’ятав, що вони – тіло, вітер, що йде й не повертається.
40 Kor ofte dei tråssa honom i øydemarki og gjorde honom sorg i audni!
Скільки разів вони бунтували проти Нього в пустелі, засмучували Його в дикій землі!
41 Og dei freista atter Gud og krenkte Israels Heilage.
Знову й знову випробовували Бога й засмучували Святого Ізраїлевого.
42 Dei kom ikkje handi hans i hug, eller den dagen då han fria deim frå fienden,
Не пам’ятали ні [діянь] руки Його, ні того дня, коли Він визволив їх від ворога,
43 då han gjorde sine teikn i Egyptarland, og sine undergjerningar på Soans mark.
коли ознаки Свої показав у Єгипті й чудеса Свої в околицях Цоану.
44 Og han gjorde deira elvar til blod, og sine rennande vatn kunde dei ikkje drikka.
Він перетворив їхні ріки на кров, і з потоків своїх вони пити не могли.
45 Han sende imot deim flugesvermar som åt deim upp, og froskar som tynte deim.
Він послав на них рої комах, які пожирали їх, і жаб, що губили їх.
46 Og han gav deira grøda til gnagaren og deira arbeid til grashoppen.
Він віддав врожай їхній гусені й збіжжя їхнє – сарані.
47 Han slo deira vintre ned med hagl og deira morbærtre med haglsteinar.
Побив виноградники їхні градом і шовковиці – кригою.
48 Og han gav deira fe til haglet og deira hjorder til eldingarne.
Він віддав на поталу градові їхню худобу й отари їхні – блискавкам.
49 Han sende på deim sin brennande vreide, sinne og harm og trengsla, ei sending av uferds-englar.
Він послав на них полум’я Свого гніву, лють, обурення й біду – посольство злих ангелів.
50 Han braut veg for sin vreide, han sparde ikkje deira sjæl for dauden, og deira liv gav han til sotti.
Вирівняв стежку для гніву Свого; не утримав їхніх душ від смерті, але віддав життя їхнє на поталу моровиці.
51 Og han slo alle fyrstefødde i Egyptarland, fyrstegrøda av dei sterke i Khams tjeld.
І вразив усіх первістків у Єгипті – перші плоди сили чоловічої в шатрах Хамових.
52 Og han let sitt folk fara av stad som sauer, og førde deim som ei hjord i øydemarki.
Немов овець отару, Він вивів народ Свій, і, неначе стадо, провадив їх у пустелі.
53 Og han leidde deim trygt, og dei ræddast ikkje, men havet løynde deira fiendar.
Вів їх у безпеці, так що вони не боялися, а ворогів їхніх вкрило море.
54 Og han førde deim til sitt heilage landmerke, det fjell som hans høgre hand hadde vunne.
І привів їх до границь святині Своєї, до тієї гори, яку здобула Його правиця.
55 Og han dreiv ut heidningar for deim, og let deira land falla til deim som arv, og let Israels ætter bu i deira tjeld.
Прогнав перед ними народи, і простягнув мотузку землемірну, щоб спадок їхній переділити, і в наметах їхніх поселив племена Ізраїлеві.
56 Men dei freista Gud, den Høgste, og tråssa honom, og hans vitnemål agta dei ikkje på.
Але вони випробовували Бога Всевишнього, бунтували проти Нього й не дотримувалися Його одкровень.
57 Og dei veik av og var utrugne som deira feder, dei vende um som ein veik boge.
І відступали, і зраджували, як і батьки їхні; викручувалися, як [висковзує з рук] кривий лук.
58 Dei harma honom med sine haugar og eggja honom med sine avgudar.
Гнівили Його [в капищах] на своїх пагорбах та ідолами своїми будили Його ревнощі.
59 Gud høyrde det og vart vreid, og han vart svært leid av Israel.
Почув Бог, і запалав гнівом, і геть відцурався Ізраїля.
60 Og han gjekk burt frå sin bustad i Silo, det tjeld han hadde slege upp millom menneskje.
Покинув Оселю Свою в Шило – шатро, в якому Він мешкав серед людей.
61 Og han let sin styrke verta førd burt som fange, og gav si æra i fiendehand.
І віддав Він могутність Свою у полон і красу Свою – у руки ворога.
62 Og han gav sitt folk til sverdet, og på sin arv harmast han.
Віддав Він народ Свій мечу на поталу й гнівом запалав на спадщину Свою.
63 Eld åt deira unge menner, og deira møyar fekk ingen bruresong.
Юнаків їхніх пожер вогонь, а їхнім дівчатам весільних пісень не співали.
64 Deira prestar fall for sverdet, og deira enkjor fekk ikkje syrgja
Священники його попадали від меча, а вдови його не плакали.
65 Då vakna Herren som ein sovande, som ei kjempa frå rus av vin.
Тоді прокинувся Володар, немов від сну, неначе воїн, що витверезився від вина.
66 Og han slo sine fiendar attende, og han førde yver deim æveleg skam.
І вразив ворогів його ззаду, вкрив їх вічною ганьбою.
67 Og han støytte burt Josefs tjeld, og Efraims ætt valde han ikkje ut.
Тоді відцурався Він шатра Йосифового й не обрав племені Єфремового.
68 Men han valde Judas ætt, Sions fjell som han elska.
Але вибрав Він плем’я Юди, гору Сіон, яку полюбив.
69 Og han bygde sin heilagdom som høge fjell, liksom jordi som han hev grunnfest til æveleg tid.
Він збудував, немов висоти [небес], святилище Своє, і, як землю, заклав основи його навіки.
70 Og han valde ut David, sin tenar, og tok honom frå sauegrindarne.
І обрав Свого слугу Давида, узявши його від кошар овечих,
71 Han førde honom frå lambsauerne som han fylgde, til å gjæta Jakob, sitt folk, og Israel, sin arv.
привів його від овечок дійних, щоб пасти Якова, народ Свій, Ізраїля, Свій спадок.
72 Og han gjætte deim etter sitt ærlege hjarta, og med si kloke hand leidde han deim.
І він пас їх у невинності свого серця і вів їх розумно руками своїми.
