Salmenes 44
1 Til songmeisteren; av Korahs born; ein salme til lærdom. Gud, me hev høyrt med våre øyro, våre feder hev fortalt oss den gjerning du gjorde i deira dagar, i forne dagar.
Керівнику хору. Повчання синів Корея. Боже, ми чули своїми вухами, батьки наші розповідали нам про величні діяння, що вчинив Ти у давні дні.
2 Du dreiv ut heidningarne med di hand, men deim planta du; du øydelagde folkeslag, men deim breidde du ut.
Ти вигнав Своєю рукою народи, а предків наших насадив [на цій землі], Ти вразив племена і вислав їх геть.
3 For ikkje med sitt sverd vann dei landet, og deira arm gav deim ikkje siger, men di høgre hand og din arm og ditt andlits ljos; for du hadde hugnad i deim.
Адже не мечем своїм [батьки наші] взяли у спадок землю і не їхня міцна рука принесла їм перемогу, а Твоя правиця, Твоя міць і світло Твого обличчя, бо Ти вподобав їх.
4 Du, Gud, er min konge; byd at Jakob skal verta frelst!
Ти – Цар мій, Боже. Накажи дати перемогу Якову!
5 Ved deg skal me støyta ned våre fiendar, ved ditt namn skal me treda under føter deim som reiser seg imot oss.
З Тобою ми здолаємо в битві супротивників наших, в ім’я Твоє потопчемо тих, хто повстав проти нас.
6 For min boge lit eg ikkje på, og mitt sverd gjev meg ikkje siger.
Бо не на лук свій я покладаю надію і не меч мій дарує мені перемогу.
7 Men du gjev oss siger yver våre fiendar, og deim som hatar oss, gjer du til skammar.
Але Ти рятуєш нас від супротивників наших і ненависників наших вкриваєш ганьбою.
8 Av Gud rosar me oss all dagen og lovar ditt namn til æveleg tid. (Sela)
Богом ми хвалимось цілий день і Твоє ім’я прославлятимемо повік. (Села)
9 Og endå hev du støytt oss burt og gjort oss til skam, og du dreg ikkje ut med våre herar.
Тепер же Ти покинув і посоромив нас, і більше не виходиш разом із воїнствами нашими [на битву].
10 Du let oss vika attende for fienden, og dei som hatar oss, fær seg herfang.
Ти змусив нас втікати назад від супротивника, і ненависники наші грабують нас.
11 Du gjev oss burt som sauer til å eta upp, og spreider oss ikring millom heidningarne.
Ти віддав нас, як овець, на поїдання і розсіяв нас серед народів.
12 Du sel ditt folk for ingen ting, og ikkje set du høg pris på deim.
Ти продав народ Твій за безцінь, не отримавши від його продажу жодного зиску.
13 Du gjer oss til hæding for våre grannar, til spott og spe for deim som bur ikring oss.
Ти вкрив нас ганьбою перед сусідами нашими, глузуванням і знущанням перед усіма, хто оточує нас.
14 Du gjer oss til eit ordtøke millom heidningarne; dei rister på hovudet åt oss millom folki.
Приказкою [глузливою] Ти зробив нас серед народів, племена хитають [насмішливо] головами в наш бік.
15 Heile dagen stend mi skam for mine augo, og blygsl breider seg yver mitt andlit,
Щодня безчестя моє переді мною, і сором вкриває моє обличчя
16 ved røysti av spottaren og hædaren, ved syni av fienden og den hemngiruge.
через те, що голос лихослова й глузія [я чую], через ворога й месника.
17 Alt dette er kome yver oss, endå me ikkje hev gløymt deg og ikkje svike di pakt.
Усе це лихо спіткало нас, хоча ми не забули Тебе й не зрадили Завіту Твого.
18 Vårt hjarta veik ikkje frå deg, og våre stig sveiv ikkje ut av din veg,
Серця наші не відступили назад, і наші стопи не збочили з Твоєї стежки.
19 at du skulde slå oss sund der sjakalar bur, og breida oss ned i daudeskugge.
Але Ти вразив нас у [пустельному] місці, де мешкають шакали, і вкрив нас тінню смерті.
20 Hadde me gløymt vår Guds namn og rett våre hender ut til ein framand gud,
Якби ми забули ім’я Бога нашого й простягнули долоні наші до чужого бога,
21 skulde Gud då ikkje ransaka det? for han kjenner hjartans løyndomar.
хіба Бог не виявив би цього? Адже Він знає приховані глибини серця.
22 Men for di skuld vert me drepne all dagen, me er rekna som slagtesauer.
Однак заради Тебе нас убивають щодня, вважають нас за овець, призначених на заколення.
23 Vakna upp! Kvi søv du, Herre? Vakna då, støyt ikkje burt for alltid!
Прокинься! Чому Ти спиш, Владико? Пробудись! Не покидай нас навіки.
24 Kvi løyner du di åsyn, gløymer vår armodsdom og vår trengsla?
Чому Ти ховаєш Своє обличчя, забуваючи про приниження й гніт наш?
25 For vår sjæl er nedbøygd i moldi, vår likam nedtrykt til jordi.
Адже до пороху земного зведена душа наша, до землі прилинуло нутро наше.
26 Statt upp til hjelp for oss, og løys oss ut for din nåde skuld!
Повстань, будь нам допомогою! Визволи нас заради милості Твоєї.
