< Salmenes 18 >

1 Til songmeisteren; av Herrens tenar David, som førde fram for Herren ordi i denne songen den dag då Herren hadde frelst honom frå alle hans fiendar og frå Saul. Og han sagde: Herre, eg hev deg hjarteleg kjær, min styrke!
Для дириґента хору. Раба Господнього Давида, коли він промовив до Господа слова́ цієї пісні того дня, як Господь урятував його з руки всіх його ворогів та від руки Саула, то він проказав: Полюблю́ Тебе, Господи, сило моя,
2 Herren er min berggrunn og mi festning og min frelsar; min Gud er mitt berg som eg flyr til, min skjold og mitt frelsehorn, mi borg.
Господь моя ске́ля й тверди́ня моя, і Він мій Спаси́тель! Мій Бог — моя ске́ля, сховаюсь я в ній, Він щит мій, і ріг Він спасі́ння мого́, Він башта моя!
3 Eg kallar på Herren som er høglova, og vert frelst frå mine fiendar.
Я кли́чу: Преславний Госпо́дь, і я ви́зволений від своїх ворогів!
4 Daudsens reip var spente um meg, og bekkjer av vondskap skræmde meg.
Тене́та смерте́льні мене оточили, і пото́ки велійяа́ла лякають мене!
5 Helheims reip var snørde um meg, daudsens snaror fanga meg. (Sheol h7585)
Тене́та шео́лу мене оточили, і па́стки смертельні мене попере́дили. (Sheol h7585)
6 I mi trengsla kalla eg på Herren, og eg ropa til min Gud; han høyrde frå sitt tempel mi røyst, og mitt rop kom for hans andlit, til hans øyro.
В тісноті́ своїй кличу до Господа, і до Бога свого я взива́ю, — Він почує мій голос із храму Свого́, і доходить мій зойк до лиця Його в уші Йому́!
7 Og jordi skok og riste seg, og grunnvollarne i fjelli skalv, og dei skok seg, for han var vreid.
Захиталась земля й затремтіла, і затрясли́сь і хитались підва́лини гір, — бо Він запали́вся від гніву:
8 Røyk steig upp or hans nase, og eld frå hans munn åt um seg; gloande kol loga frå honom.
із ні́здер Його бухнув дим, з Його ж уст — пожиру́щий огонь, і жар запалився від Нього!
9 Og han lægde himmelen og steig ned, og det var kolmyrker under hans føter.
Він небо простяг — і спустився, а хмара густа́ під ногами Його́.
10 Og han for fram på kerub, og flaug og sveiv på vengjerne åt vinden.
Усівся Він на херувима й летів, і на ві́трових кри́лах понісся.
11 Og han gjorde myrker til sitt åklæde rundt ikring seg, til sitt tjeld myrke vatn, tjukke skyer.
Поклав те́мряву Він — як засло́ну Свою, довкі́лля Його — то те́мрява вод, а мешка́ння Його — густі хмари!
12 Frå glansen for hans andlit for hans skyer fram, hagl og gloande kol.
Від блиску, що був перед Ним, град і жар огняни́й пройшли хмари Його.
13 Og Herren tora i himmelen, den Høgste let si røyst ljoda: hagl og gloande kol.
І Господь загримів у небеса́х, і Всевишній Свій голос подав, град і жар огняни́й!
14 Og han sende ut sine piler og spreidde deim ikring, og eldingar i mengd og fortulla deim.
Він послав Свої стріли, — та їх розпоро́шив, і стрі́лив Він бли́скавками, — та їх побенте́жив.
15 Då kom djupålarne i vatnom til synes, og grunnvollarne i jordi vart berrsynte ved ditt trugsmål, Herre, ved andepusten frå din nase.
Показалися рі́чища водні, і відкри́лись осно́ви вселе́нної, — від сварі́ння Твого, о Господи, від по́диху вітру із ні́здер Твоїх.
16 Han rette ut handi frå det høge, han greip meg; han drog meg upp or store vatn.
Він простя́г з висоти Свою руку, узяв Він мене, витяг мене з вод великих, —
17 Han frelste meg frå min megtige fiende og frå mine hatarar, for dei var meg for sterke.
він мене врятував від мого потужного ворога, і від моїх ненави́сників, — бо сильніші від мене вони!
18 Dei for imot meg på min motgangs dag; men Herren vart min studnad.
Напали на мене вони в день нещастя мого́, — та Господь був моїм опертя́м, —
19 Han førde meg ut i vidt rom; han frelste meg, for han hadde hugnad i meg.
і на місце розло́ге Він вивів мене, Він мене врятував, — бо вподо́бав мене!
20 Herren gjorde med meg etter mi rettferd, han lønte meg etter reinleiken i mine hender.
Нехай Господь зро́бить мені за моєю справедливістю, хай заплатить мені згідно з чи́стістю рук моїх,
21 For eg tok vare på Herrens vegar og fall ikkje i vondskap frå min Gud.
бо беріг я дороги Господні, і від Бога свого я не відступив,
22 For alle hans lover hadde eg for auga, hans bodord støytte eg ikkje frå meg.
бо всі Його при́суди передо мною, і не відкидав я від себе Його постано́в!
23 Og eg var ulastande for honom og tok meg i vare for mi synd.
І був я із Ним непорочний, і стерігся своєї провини,
24 Og Herren lønte meg etter mi rettferd, etter reinleiken i mine hender for hans augo.
і Господь заплатив був мені за моєю справедливістю, згідно з чистістю рук моїх перед очима Його.
25 Mot den godlyndte syner du deg godlyndt, mot ulastande mann syner du deg ulastande,
Із справедливим пово́дишся Ти справедливо, із че́сним — по-че́сному,
26 mot den reine syner du deg rein, mot den rangsnudde gjer du deg rang.
із чистим — пово́дишся чисто, а з лукавим — за лукавством його,
27 For du frelser arme folk og tvingar høge augo ned.
бо наро́д із біди Ти спасаєш, а очі зухва́лі принижуєш,
28 For du let mi lampa lysa klårt, Herren, min Gud, gjer mitt myrker bjart.
бо Ти світиш мого світильника, Господь — Бог мій, освітлює Він мою те́мряву!
29 For ved deg renner eg mot herflokkar, og ved min Gud spring eg yver murar.
Бо з Тобою поб'ю я ворожого відділа, і з Богом своїм проберусь через мур.
30 Gud, ulastande er hans veg; Herrens ord er skirt, han er ein skjold for alle deim som flyr til honom.
Бог — непорочна дорога Його, слово Господнє очи́щене, щит Він для всіх, хто вдає́ться до Ньо́го!
31 For kven er Gud forutan Herren, og kven er eit berg utan vår Gud?
Бо хто Бог, окрім Господа? і хто скеля, крім нашого Бога?
32 Den Gud som gyrder meg med kraft og gjer min veg ulastande,
Цей Бог мене силою опереза́в, і дорогу мою учинив непорочною,
33 som gjev meg føter liksom hindarne og set meg upp på mine høgder,
Він зробив мої но́ги, мов у ла́ні, і ставить мене на висо́тах моїх,
34 som lærer upp mine hender til strid, so mine armar spenner koparbogen.
мої руки навчає до бо́ю, і на раме́на мої лука мі́дяного напина́є.
35 Og du gav meg di frelsa til skjold, di høgre hand studde meg, og di småminking gjorde meg stor.
І дав Ти мені щит спасі́ння Свого́, а прави́ця Твоя підпирає мене, і чинить великим мене Твоя поміч.
36 Du gjorde vidt rom åt mine stig under meg, og mine oklo vagga ikkje.
Ти чиниш широким мій крок підо мною, — і сто́пи мої не спіткну́ться.
37 Eg forfylgde mine fiendar og nådde deim og vende ikkje um fyrr eg hev gjort av med deim.
Женуся я за ворогами своїми, — і їх дожену́, і не верну́ся, аж поки не ви́нищу їх, —
38 Eg slo deim i knas, so dei vann ikkje reisa seg; dei fell under føter.
я їх потрощу́, — й вони встати не зможуть, повпадають під ноги мої!
39 Og du gyrde meg med kraft til striden; du bøygde under meg deim som stod upp imot meg.
Ти ж для бо́ю мене підпері́зуєш силою, ва́лиш під мене моїх ворохо́бників.
40 Du let mine fiendar snu ryggen til meg, og mine hatarar, deim rudde eg ut.
Повернув Ти до мене плечима моїх ворогів, — і понищу нена́висників я своїх!
41 Dei ropa - men der var ingen frelsar - til Herren, men han svarar deim ikkje.
Кричали вони, — та немає спасителя, взивали до Господа, — і не відповів їм.
42 Og eg smuldrar deim som dust for vinden; som søyla på gator slo eg deim ut.
І я їх зітру́, як той по́рох на вітрі, як болото на вулицях, їх потопчу́!
43 Du frelste meg frå folke-ufred; du sette meg til hovud for heidningar; folk som eg ikkje kjende, tente meg.
Ти від бунту народу мене бережеш, Ти робиш мене головою племе́нам, мені будуть служити наро́ди, яких я не знав!
44 Ved gjetordet um meg lydde dei meg; framande folk smeikte for meg.
На вістку про мене — слухня́ні мені, до мене чужи́нці підле́щуються,
45 Framande folk visna av og gjekk skjelvande ut or sine borger.
в'януть чужи́нці і тремтять у тверди́нях своїх.
46 Herren liver, og lova er han, mitt berg, og upphøgd er den Gud som meg frelser,
Живий Господь, — і благословенна будь, скеле моя, і нехай Бог спасі́ння мойого звели́читься,
47 den Gud som gjev meg hemn og legg folkeslag under meg,
Бог, що помсти за мене дає, і що наро́ди під мене підбив,
48 som frelser meg frå mine fiendar; ja - du lyfter meg høgt yver deim som stend imot meg, frå valdsmannen bergar du meg.
що рятує мене від моїх ворогів, — Ти звели́чив мене над повста́нців на мене, спасаєш мене від наси́льника!
49 Difor vil eg prisa deg millom heidningarne, Herre, og lovsyngja ditt namn.
Тому́ то хвалю Тебе, Господи, серед наро́дів, і Йме́нню Твоє́му співаю!
50 Han gjer frelsa stor for sin konge, og gjer miskunn mot den som er salva av honom, mot David og hans ætt til æveleg tid.
Ти Своє́му цареві спасі́ння побільшуєш, і милість вчиняєш Своє́му пома́занцеві Давиду й насінню його аж навіки.

< Salmenes 18 >