Salmenes 18
1 Til songmeisteren; av Herrens tenar David, som førde fram for Herren ordi i denne songen den dag då Herren hadde frelst honom frå alle hans fiendar og frå Saul. Og han sagde: Herre, eg hev deg hjarteleg kjær, min styrke!
Керівнику хору. Псалом раба Господнього Давида. Він заспівав слова цієї пісні Господеві того дня, коли визволив його Господь від руки всіх ворогів його й від руки Саула. І сказав він: «Я люблю Тебе, Господи, сило моя!»
2 Herren er min berggrunn og mi festning og min frelsar; min Gud er mitt berg som eg flyr til, min skjold og mitt frelsehorn, mi borg.
Господь – бескид [крутий] для мене, твердиня моя і мій Визволитель. Мій Бог – моя скеля, на Нього я надію покладаю, [Він] – мій щит і ріг порятунку мого, притулок мій.
3 Eg kallar på Herren som er høglova, og vert frelst frå mine fiendar.
До Господа прославленого кличу я – від ворогів моїх врятований буду.
4 Daudsens reip var spente um meg, og bekkjer av vondskap skræmde meg.
Облягли мене пута смерті, потоки зради затягнули мене у вир.
Пута царства мертвих охопили мене, тенета смерті постали переді мною. (Sheol h7585)
6 I mi trengsla kalla eg på Herren, og eg ropa til min Gud; han høyrde frå sitt tempel mi røyst, og mitt rop kom for hans andlit, til hans øyro.
У скорботі моїй я кликав Господа й волав до Бога мого. Він почув мій голос зі святого Храму Свого, і волання моє до вух Його дійшло.
7 Og jordi skok og riste seg, og grunnvollarne i fjelli skalv, og dei skok seg, for han var vreid.
Тоді здригнулася земля, захиталась, затремтіли підвалини гір, стрепенулися, бо розгнівався Він.
8 Røyk steig upp or hans nase, og eld frå hans munn åt um seg; gloande kol loga frå honom.
Дим піднявся із ніздрів Його, і вогонь, що [все] пожирає, – із вуст Його, розжарене вугілля [посипалося] від Нього.
9 Og han lægde himmelen og steig ned, og det var kolmyrker under hans føter.
Він нахилив небеса і зійшов, і під ногами Його – хмара імли.
10 Og han for fram på kerub, og flaug og sveiv på vengjerne åt vinden.
Він сів верхи на херувима й полетів, понісся на крилах вітру.
11 Og han gjorde myrker til sitt åklæde rundt ikring seg, til sitt tjeld myrke vatn, tjukke skyer.
Морок зробив Він Своїм покровом, [немов] шатро навколо Нього – темні хмари дощові, клуби пилу.
12 Frå glansen for hans andlit for hans skyer fram, hagl og gloande kol.
Від сяйва, що перед Ним, випливають хмари – [вони несуть] град і спалахи вогню.
13 Og Herren tora i himmelen, den Høgste let si røyst ljoda: hagl og gloande kol.
Тоді загримів на небесах Господь, Всевишній подав Свій голос – град і спалахи вогню.
14 Og han sende ut sine piler og spreidde deim ikring, og eldingar i mengd og fortulla deim.
І пустив Він стріли Свої, і розсіяв [ворогів], численними блискавками розгромив їх.
15 Då kom djupålarne i vatnom til synes, og grunnvollarne i jordi vart berrsynte ved ditt trugsmål, Herre, ved andepusten frå din nase.
Тоді з’явилися джерела води й підвалини всесвіту відкрилися від докору Твого, Господи, від подиху вітру із ніздрів Твоїх.
16 Han rette ut handi frå det høge, han greip meg; han drog meg upp or store vatn.
Він схилився з висоти, узяв мене, витягнув мене із вод глибоких.
17 Han frelste meg frå min megtige fiende og frå mine hatarar, for dei var meg for sterke.
Визволив мене від сильного мого ворога й від ненависників моїх, що сильніші були від мене.
18 Dei for imot meg på min motgangs dag; men Herren vart min studnad.
Вони стали переді мною в день лиха, але Господь був моєю опорою.
19 Han førde meg ut i vidt rom; han frelste meg, for han hadde hugnad i meg.
Він вивів мене на просторе місце, визволив мене, бо Він мене уподобав.
20 Herren gjorde med meg etter mi rettferd, han lønte meg etter reinleiken i mine hender.
Віддячив мені Господь за правдою моєю, за чистотою рук моїх винагородив мене.
21 For eg tok vare på Herrens vegar og fall ikkje i vondskap frå min Gud.
Адже я тримався шляхів Господніх і не чинив нечестиво, відвернувшись від мого Бога.
22 For alle hans lover hadde eg for auga, hans bodord støytte eg ikkje frå meg.
Бо всі закони Його правосуддя – переді мною, і від постанов Його я не ухилявся.
23 Og eg var ulastande for honom og tok meg i vare for mi synd.
Я був бездоганний перед Ним і від гріха оберігав себе.
24 Og Herren lønte meg etter mi rettferd, etter reinleiken i mine hender for hans augo.
Тому й винагородив мене Господь за правдою моєю, за чистотою рук моїх перед Його очима.
25 Mot den godlyndte syner du deg godlyndt, mot ulastande mann syner du deg ulastande,
Ти вірність виявляєш тому, хто сам вірний, з людиною бездоганною й Ти поводишся бездоганно,
26 mot den reine syner du deg rein, mot den rangsnudde gjer du deg rang.
із чистим Ти обходишся щиро, але з підступним – відповідно до його підступності.
27 For du frelser arme folk og tvingar høge augo ned.
Адже Ти рятуєш людей смиренних, а тих, у кого очі зухвалі, принижуєш.
28 For du let mi lampa lysa klårt, Herren, min Gud, gjer mitt myrker bjart.
Ти запалюєш мій світильник; Господь, Бог мій, освітлює мою темряву.
29 For ved deg renner eg mot herflokkar, og ved min Gud spring eg yver murar.
[Разом] із Тобою я змушую [вороже] військо тікати, і з Богом моїм я долаю стіну.
30 Gud, ulastande er hans veg; Herrens ord er skirt, han er ein skjold for alle deim som flyr til honom.
Бог! Бездоганний шлях Його, слово Господа чисте. Він – щит для всіх тих, хто на Нього надію покладає.
31 For kven er Gud forutan Herren, og kven er eit berg utan vår Gud?
Бо хто [ще] є Богом, окрім Господа? І хто є скелею, крім нашого Бога?
32 Den Gud som gyrder meg med kraft og gjer min veg ulastande,
Бог підперізує мене силою і бездоганним чинить мій шлях.
33 som gjev meg føter liksom hindarne og set meg upp på mine høgder,
Він робить ноги мої, мов у лані, і ставить мене на узвишшях.
34 som lærer upp mine hender til strid, so mine armar spenner koparbogen.
Він привчає руки мої до битви, так що плечі мої можуть зігнути бронзовий лук.
35 Og du gav meg di frelsa til skjold, di høgre hand studde meg, og di småminking gjorde meg stor.
Ти дав мені щит порятунку Твого, і правиця Твоя підтримує мене, милість Твоя звеличує мене.
36 Du gjorde vidt rom åt mine stig under meg, og mine oklo vagga ikkje.
Ти розширюєш мій крок піді мною, так що не тремтять мої ступні.
37 Eg forfylgde mine fiendar og nådde deim og vende ikkje um fyrr eg hev gjort av med deim.
Я переслідую ворогів моїх і наздоганяю їх, не повертаюся назад, поки їх не знищу.
38 Eg slo deim i knas, so dei vann ikkje reisa seg; dei fell under føter.
Я вражаю їх так, що не можуть більше встати, вони падають під мої ноги.
39 Og du gyrde meg med kraft til striden; du bøygde under meg deim som stod upp imot meg.
Ти підперезав мене силою для битви, упокорив тих, хто повстав проти мене.
40 Du let mine fiendar snu ryggen til meg, og mine hatarar, deim rudde eg ut.
Ти ворогів моїх обернув до мене спиною, і ненависників моїх я знищив.
41 Dei ropa - men der var ingen frelsar - til Herren, men han svarar deim ikkje.
Вони волали [про допомогу], але не було рятівника, до Господа[кликали], та Він їм не відповідав.
42 Og eg smuldrar deim som dust for vinden; som søyla på gator slo eg deim ut.
Я стер їх у порох, у пил, що [розноситься] на крилах вітру; я топтав їх, як бруд на вулицях.
43 Du frelste meg frå folke-ufred; du sette meg til hovud for heidningar; folk som eg ikkje kjende, tente meg.
Ти визволив мене від заколоту в народі, поставив мене головувати над іноземцями. Народи, яких я не знав, служать мені,
44 Ved gjetordet um meg lydde dei meg; framande folk smeikte for meg.
слухаються мене, лише почувши краєм вуха [про мене]. Сини чужинців плазують переді мною.
45 Framande folk visna av og gjekk skjelvande ut or sine borger.
Понурилися сини чужинців і завмирають [від страху], [виходячи] зі своїх укріплень.
46 Herren liver, og lova er han, mitt berg, og upphøgd er den Gud som meg frelser,
Живий Господь і благословенна Скеля моя! Нехай звеличений буде Бог порятунку мого!
47 den Gud som gjev meg hemn og legg folkeslag under meg,
Він – Бог, Який помсту за мене вчиняє, підкорює мені народи
48 som frelser meg frå mine fiendar; ja - du lyfter meg høgt yver deim som stend imot meg, frå valdsmannen bergar du meg.
й визволяє мене від ворогів моїх. Ти підніс мене над тими, хто повстав проти мене, врятував мене від людини жорстокої.
49 Difor vil eg prisa deg millom heidningarne, Herre, og lovsyngja ditt namn.
За це я славитиму Тебе серед народів, Господи, та імені Твоєму співатиму [хвалу].
50 Han gjer frelsa stor for sin konge, og gjer miskunn mot den som er salva av honom, mot David og hans ætt til æveleg tid.
Звеличує Він перемогою [поставленого] Ним царя і милість виявляє Своєму помазанцю Давиду й нащадкам його повіки.
