Salmenes 147
1 Halleluja! For det er godt å lovsyngja vår Gud, for yndelegt er det, og lovsong høver vel.
Хваліть Господа, — добрий бо Він, виспівуйте нашому Богу, — приємний бо Він, — Йому подоба́є хвала́!
2 Herren byggjer upp Jerusalem, han samlar dei burtdrivne israelitar.
Господь Єрусалима будує, збирає вигна́нців Ізраїлевих.
3 Han lækjer deim som hev sundbrote hjarta, og bind um deira verkjande sår.
Він зламаносе́рдих лікує, і їхні рани болю́чі обв'я́зує,
4 Han set tal på stjernorne, han nemner deim alle med namn.
вирахо́вує Він число зо́рям, і кожній із них дає йме́ння.
5 Stor er vår Herre og veldug i magt, på hans vit er det ikkje mål.
Великий Господь наш, та дужий на силі, Його мудрости міри нема!
6 Herren held dei spaklyndte uppe, dei ugudlege bøygjer han ned til jordi.
Господь підіймає слухня́них, безбожних понижує аж до землі.
7 Syng for Herren med takkesong, syng lov for vår Gud med cither!
Дайте відповідь Господу нашому вдячною піснею, заграйте для нашого Бога на гу́слах:
8 han som tekkjer himmelen med skyer, han som lagar regn for jordi, han som let det veksa gras på fjelli.
Він хмарами небо вкриває, пригото́влює дощ для землі, обро́щує гори травою,
9 Han gjev feet for, ramn-ungarne som ropar.
худобі дає її корм, вороня́там — чого вони кличуть!
10 Han hev ikkje hug til hestens styrke, han hev ikkje hugnad i mannsens leggjer.
Не в силі коня уподо́ба Його, і не в чле́нах люди́ни Його закоха́ння, —
11 Herren hev hugnad i deim som ottast han, deim som ventar på hans miskunn.
Госпо́дь любить тих, хто боїться Його, хто наді́ю склада́є на милість Його!
12 Jerusalem, prisa Herren, Sion, lova din Gud!
Хвали Господа, Єрусалиме, прославляй Свого Бога, Сіоне,
13 For stengerne på dine portar hev han gjort faste, han hev velsigna dine born i deg.
бо зміцняє Він за́суви брам твоїх, синів твоїх благословляє в тобі,
14 Han gjev dine grensor fred, han mettar deg med den feitaste kveite.
чинить мир у границі твоїй, годує тебе пшеницею щирою,
15 Han sender sin tale til jordi, fort spring hans ord.
посилає на землю нака́за Свого, — дуже швидко летить Його Слово!
16 Han som gjev snø som ull, han strår ut rim som oska.
Дає сніг, немов во́вну, розпоро́шує па́морозь, буцім то по́рох,
17 Han kastar sin is som småe stykke; kven kann standa for hans kulde?
Він кидає лід Свій, немов ті кришки́, — і перед морозом Його хто усто́їть?
18 Han sender sitt ord og smeltar deim, han let vinden sin blåsa, då renn vatn.
Та Він пошле́ Своє слово, — та й розто́пить його, Своїм вітром повіє, — вода потече!
19 Han hev kunngjort sitt ord for Jakob, sine fyresegner og rettar for Israel.
Своє слово звіщає Він Якову, постано́ви Свої та Свої правосуддя — Ізраїлю:
20 Soleis hev han ikkje gjort med noko folk, og hans rettar - deim kjenner dei ikkje. Halleluja!
для жодного люду Він так не зробив, — той не знають вони правосуддя Його! Алілуя!
