Salmenes 132
1 Ein song til høgtidsferderne. Herre, kom i hug for David all hans møda!
Пісня проча́н.
2 Han som svor for Herren, lova Jakobs velduge:
що клявсь Господе́ві, присяга́вся був Сильному Якова:
3 «Ikkje gjeng eg inn i mitt heimetjeld, ikkje stig eg upp på lega i mi seng,
„Не ввійду́ я в наме́т свого дому, не зійду́ я на ложе постелі своєї,
4 ikkje unner eg augo svevn, ikkje augneloki ein blund,
не дам сну своїм о́чам, дріма́ння пові́кам своїм,
5 fyrr eg finn ein stad for Herren, ein bustad for Jakobs velduge.»
аж поки не знайду́ я для Господа місця, місця перебува́ння для Сильного Якова“!
6 Sjå, me høyrde um henne i Efrata, so fann me henne i skogbygdi.
Ось ми чули про Нього в Ефра́фі, на Яа́рських полях ми знайшли Його.
7 Lat oss ganga til hans bustad, lat oss tilbeda for hans fotskammel!
Увійдім же в мешка́ння Його, поклоні́мось підні́жкові ніг Його!
8 Statt upp, Herre, og kom til din kvilestad, du og ditt veldes kista!
Встань же Господи, йди до Свого відпочи́нку, Ти й ковчег сили Твоєї!
9 Prestarne dine klæde seg i rettferd, og dine trugne ropa med fagnad!
Священики Твої хай зодя́гнуться в правду, і будуть співати Твої богобі́йні!
10 For David, din tenars skuld vis ikkje frå deg åsyni åt den du hev salva!
Ради Давида, Свого раба, не відве́ртай лиця́ від Свого́ помаза́нця.
11 Herren hev svore David ein sann eid, den gjeng han ikkje ifrå: «Av di livsfrukt vil eg setja kongar på din stol.
Господь присягнув був Давидові правду, і не відступить від неї: „Від пло́ду утро́би твоєї Я посаджу́ на престолі твоїм!
12 Dersom dine søner held mi pakt og mine vitnemål som eg skal læra deim, so skal og deira søner æveleg og alltid sitja på din kongsstol.»
Якщо бу́дуть сино́ве твої пильнува́ти Мого́ заповіта й свідо́цтва Мого, що його Я навча́тиму їх, то й сини їхні на вічні віки́ будуть сидіти на троні твоїм!“
13 For Herren hev valt seg Sion, han ynskte det til sin bustad:
Бо вибрав Сіо́на Госпо́дь, уподо́бав його на осе́лю Собі:
14 «Dette er min kvilestad for all tid, her vil eg bu, for det hev eg ynskt.
„То місце Мого відпочинку на вічні віки́, пробуватиму тут, бо його уподо́бав, —
15 Maten her vil eg rikleg signa, dei fatige vil eg metta med brød,
пожи́ву його щедро благословлю́, і хлібом убогих його нагоду́ю!
16 og prestarne vil eg klæda med frelsa, og dei gudlege skal ropa høgt av fagnad.
Священиків його зодягну́ у спасі́ння, а його богобійні співатимуть радісно.
17 Der vil eg lata veksa upp eit horn for David, der hev eg stelt til ei lampa for den eg hev salva.
Я там ви́рощу рога Давидового, для Свого помаза́нця вготую світи́льника, —
18 Hans fiendar vil eg klæda med skam, men yver honom skal hans kruna stråla.»
ворогів його со́ромом позодяга́ю, а на ньому корона його буде ся́яти“!
