Salmenes 120

1 Ein song til høgtidsferderne. Til Herren ropa eg i mi naud, og han svara meg.

Пісня проча́н.

2 Herre, frels mi sjæl frå ljugarlippa, frå den falske tunga!

Господи, ви́зволь же душу мою від губи́ неправди́вої, від язика́ зрадли́вого!

3 Kva skal han gjeva deg, og kva meir skal han gjeva deg, du falske tunga?

Що́ Тобі дасть, або що́ для Тебе дода́сть лукавий язик? —

4 Kveste piler til ei kjempa og gløder av einebuska.

Заго́стрені стрі́ли поту́жного із ялівце́вим вугі́ллям!

5 Usæl eg, som framand er imillom Mesek, og bur ved Kedars tjeld!

Горе мені, що заме́шкую в Ме́шеху, що живу́ із шатра́ми Кеда́ру!

6 Lenge nok hev sjæli mi butt hjå deim som hatar fred.

Довго душа моя перебува́ла собі разом з тими, хто нена́видить мир:

7 Eg er berre fred, men når eg talar, er dei ferdige til strid.

я — за мир, та коли говорю́, то вони — за війну́!