Salmenes 106
1 Halleluja! Prisa Herren, for han er god, for æveleg varer hans miskunn!
Алілу́я!
2 Kven kann fullt ut nemna Herrens velduge verk, forkynna all hans lov?
Хто розка́же про ве́лич Господню, розповість усю славу Його́?
3 Sæle er dei som tek vare på det som rett er, den som gjer rettferd til kvar tid!
Блаженні, хто де́ржиться права, хто чинить правду кожного ча́су!
4 Herre, kom meg i hug med den godhug du hev for ditt folk, gjesta meg med di frelsa!
Згадай мене, Господи, в ласці Своїй до народу Свого́, відві́дай мене спасі́нням Своїм,
5 so eg kann skoda lukka åt dine utvalde, gleda meg med ditt folks gleda, rosa meg med din arv.
щоб побачити добре вибра́нців Твоїх, щоб я ті́шився радощами Твого наро́ду, і хвалився зо спа́дком Твоїм!
6 Me hev synda med våre feder, me hev gjort ille, me hev vore ugudlege.
Ми згрішили з батька́ми своїми, скриви́ли, неправди́ве чинили.
7 Våre feder i Egyptarland agta ikkje på dine under, dei kom ikkje i hug dine mange nådegjerningar, men dei var tråssuge ved havet, ved Raudehavet.
Не зважа́ли на чу́да Твої батьки наші в Єгипті, многоти́ Твоїх ласк не прига́дували й бунтува́лись над морем, над морем Черво́ним.
8 Men endå frelste han deim for sitt namn skuld, av di han vilde kunngjera si magt,
Та Він ради Ймення Свого їх спас, щоб виявити Свою силу.
9 og han truga Raudehavet so det vart turt, og han let deim ganga gjenom djupi som på slette marki,
Він кли́кнув на море Червоне — і ви́сохло, і Він їх повів через мо́рські глиби́ни, немов по пустині!
10 og han frelste deim frå hans hand som hata deim, og løyste deim ut or fiendehand,
І Він спас їх з руки неприя́теля, визволив їх з руки ворога, —
11 og vatn gøymde deira motstandarar, ikkje ein vart att av deim.
і закрила вода супроти́вників їхніх, жоден з них не зоста́вся!
12 Då trudde dei på ordi hans, då song dei hans lov.
Тоді то в слова́ Його вві́рували, виспі́вували Йому славу.
13 Men snart gløymde dei hans gjerningar, dei bia ikkje på hans råd;
Та скоро забули вони Його чин, не чекали пора́ди Його́,
14 men dei fekk ein gir i seg i øydemarki, og dei freista Gud på den ubygde stad.
і пала́ли в пустині жада́нням, і Бога в пустині ізнов випробо́вували,
15 Då gav han deim det dei vilde hava, men sende tærande sjukdom yver deira liv.
і Він їхнє жада́ння їм дав, але худість послав в їхню душу.
16 Og dei vart ovundsjuke på Moses i lægret, på Aron, Herrens heilage.
Та Мойсею поза́здрили в та́борі, й Ааронові, святому Господньому.
17 Då opna jordi seg og slukte Datan, og ho let seg att yver flokken åt Abiram,
Розкрилась земля — і Дата́на погли́нула, Авіро́нові збори накрила,
18 og det kveiktest eld på flokken deira, ein loge brende upp dei ugudlege.
і огонь запалав на їхніх збо́рах, — і по́лум'я те попали́ло безбожних.
19 Dei gjorde ein kalv ved Horeb og tilbad eit støypt bilæte,
Зробили тельця́ на Хори́ві, і били поклони бовва́нові ви́литому, —
20 og dei bytte burt si æra for bilætet av ein ukse som et gras.
і змінили вони свою славу на образ вола́, що траву пожирає,
21 Dei gløymde Gud, sin frelsar, som hadde gjort store ting i Egyptarland,
забули про Бога, свого Спасителя, що велике в Єгипті вчинив,
22 undergjerningar i Khams land, skræmelege ting ved Raudehavet.
у землі Ха́мовій чу́да, страшні ре́чі над морем Червоним.
23 Og han tenktest til å tyna deim, dersom ikkje Moses, hans utvalde, hadde kasta seg imillom for hans åsyn til å avvenda hans vreide, at han ikkje skulde øydeleggja.
І сказав Він пони́щити їх, коли б не Мойсей, вибра́нець Його, що став був у ви́ломі перед обличчям Його — відверну́ти Його гнів, щоб не шкодив!
24 Og dei vanvyrde det herlege landet, dei trudde ikkje ordet hans,
Погордили землею жада́ною, не повірили сло́ву Його,
25 og dei knurra i sine tjeld, høyrde ikkje på Herrens røyst.
і ре́мствували по наме́тах своїх, неслухня́ні були́ до Господнього голосу.
26 Då lyfte han si hand imot deim til å slå deim ned i øydemarki,
І Він підійняв Свою ру́ку на них, щоб їх повали́ти в пустині,
27 og slå deira etterkomarar ned millom heidningarne og spreida deim kring i landi.
і щоб повалити їхнє пото́мство посеред наро́дів, та щоб розпоро́шити їх по країнах!
28 Og dei batt seg saman med Ba’al-Peor, og dei åt av offer til dei daude,
І служили Ваа́лові пео́рському, й їли вони жертви мертвих,
29 og dei vekte harm ved si åtferd, og ei plåga braut ut millom deim.
і діла́ми своїми розгні́вали Бога, — тому вдерлась зара́за між них!
30 Då stod Pinehas fram og heldt dom, og plåga stilltest;
І встав тоді Пі́нхас та й розсуди́в, — і зара́за затри́малась,
31 og det vart rekna honom til rettferd frå ætt til ætt æveleg.
і йому порахо́вано в праведність це, з роду в рід аж навіки.
32 Og dei vekte vreide ved Meribavatnet, og det gjekk Moses ille for deira skuld;
І розгні́вали Бога вони над водою Мері́ви, і через них стало зле для Мойсея,
33 for dei var tråssuge mot hans ande, og han tala tankelaust med sine lippor.
бо духа його засмути́ли, і він говорив нерозва́жно уста́ми своїми.
34 Dei øydelagde ikkje dei folki som Herren hadde tala med deim um,
Вони не позни́щували тих наро́дів, що Господь говорив їм про них, —
35 men dei blanda seg med heidningarne og lærde deira gjerningar,
і поміша́лись з пога́нами, та їхніх учинків навчи́лись.
36 og dei tente deira avgudar, og desse vart deim til ei snara,
І бо́жищам їхнім служили, а ті па́сткою стали для них.
37 og dei ofra sine søner og døtter til magterne,
І прино́сили в жертву синів своїх, а дочо́к своїх — де́монам,
38 og dei rende ut skuldlaust blod, blod av sine søner og døtter som dei ofra til Kana’ans avgudar, og landet vart vanhelga med blodskuld.
— і кров чисту лили́, кров синів своїх і дочо́к своїх, що їх у жертву прино́сили бо́жищам ханаа́нським. І через кривавий пере́ступ земля поскверни́лась,
39 Og dei vart ureine ved sine gjerningar og dreiv hor ved si åtferd.
і стали нечисті вони через учи́нки свої, і пере́люб чинили діла́ми своїми.
40 Då loga Herrens vreide upp imot hans folk, og han stygdest ved sin arv.
І проти наро́ду Свого запалав гнів Господній, і спа́док Його Йому став оги́дним,
41 Og han gav deim i handi på heidningar, og dei som hata deim, vart herrar yver deim,
і віддав їх у руку наро́дів, — і їхні нена́висники панували над ними,
42 og deira fiendar trengde deim, og dei laut bøygja seg under deira hand.
і їхні вороги їх гноби́ли, і вони впокори́лися під їхню руку.
43 Mange gonger fria han deim ut, men dei var tråssuge og sjølvrådige, og dei kom reint i vesaldom for si misgjerning.
Багато разі́в Він визво́лював їх, але вони вперті були́ своїм за́думом, — і пригно́блено їх через їхню прови́ну!
44 Men han såg til deim då dei var i naud, med di han høyrde deira klagerop.
Та поба́чив Він їхню тісно́ту, коли почув їхні блага́ння,
45 Og han kom i hug si pakt for deim, og han ynkast etter si store miskunn.
і Він пригадав їм Свого заповіта, і пожалував був за Своєю великою милістю,
46 Og han let deim finna miskunn hjå alle som hadde fanga deim.
і збудив милосердя до них між усі́ма, що їх полони́ли!
47 Frels oss, Herre vår Gud, og samla oss frå heidningarne, so me kann prisa ditt heilage namn, rosa oss av ditt lov!
Спаси́ нас, о Господи, Боже наш, і нас позбирай з-між наро́дів, щоб дя́кувати Йме́нню святому Твоєму, щоб Твоєю хвали́тися славою!
48 Lova vere Herren, Israels Gud, frå æva og til æva! Og alt folket segje: Amen. Halleluja!
Благословенний Господь, Бог Ізраїлів звіку й наві́ки! І ввесь наро́д нехай скаже: Амі́нь! Алілу́я!
