Salomos Ordsprog 8
1 Høyr kor visdomsmøyi ropar, og vitet høgmælt talar!
Чи ж мудрість не кличе, і не подає свого голосу розум?
2 Uppe på haugar ved vegen, der stigarne møtest, stend ho,
На верхі́в'ях холмі́в, при дорозі та на перехре́стях стоїть он вона!
3 attmed portarne ut or byen, ved døra-inngangen ropar ho høgt:
При брамах, при вході до міста, де вхо́диться в двері, там голосно кличе вона:
4 «Godtfolk, eg ropar på dykk, og til mannsborni ljomar mi røyst.
„До вас, мужі, я кличу, а мій голос до лю́дських синів:
5 Fåkunnige, lær dykk klokskap, og de dårar, vinn dykk vit!
Зрозумійте но, не́уки, мудрість, зрозумійте ви розум, безглу́зді!
6 Høyr, eg talar gjæve ord, og ærlegt er det som lipporne segjer;
Послухайте, я бо шляхе́тне кажу́, і відкриття́ моїх губ — то просто́та.
7 ja, sanning talar min gom, og lipporne styggjest ved gudløysa.
Бо правду говорять уста́ мої, а лукавство — гидо́та для губ моїх.
8 Alle ord i min munn er rette, det finst ikkje fult eller falskt i deim.
Всі слова́ моїх уст справедливі, нема в них круті́йства й лука́вства.
9 Dei er alle sanne for den kloke og rette for deim som fann kunnskap.
Усі вони про́сті, хто їх розуміє, і щирі для тих, хто знахо́дить знання́.
10 Tak då min age heller enn sylv og kunnskap framfyre utvalt gull!
Візьміть ви карта́ння моє, а не срі́бло, і знання́, добірні́ше від щирого золота:
11 For visdom er betre enn perlor, og av alle skattar er ingen som denne.
ліпша бо мудрість за пе́рли, і не рівняються їй всі клейно́ди!
12 Eg, visdomen, skyner meg på klokskap, og vit på rådleggjing hev eg.
Я, мудрість, живу разом з розумом, і знахо́джу пізна́ння розва́жне.
13 Otte for Herren er hat til det vonde; stormod og storlæte, åtferd stygg, og ein munn full av fals eg hatar.
Страх Господній — лихе все нена́видіти: я нена́виджу пи́ху та гордість, і дорогу лиху та лукаві уста́!
14 Hjå meg er råd og dug, eg er vit, hjå meg er magt.
В мене рада й огля́дність, я розум, і сила у мене.
15 Eg gjer at kongar råder, og at hovdingar dømer rett.
Мною царю́ють царі, а законода́вці права́ справедливі встано́влюють.
16 Eg gjer at styrarar styrer og fyrstar - alle domarar på jordi.
Мною пра́влять владики й вельмо́жні, всі праведні су́дді.
17 Eg elskar deim som meg elskar, og dei som leitar meg upp, skal meg finna.
Я кохаю всіх тих, хто кохає мене, хто ж шукає мене — мене зна́йде!
18 Rikdom og æra er hjå meg, gamalt gods og rettferd.
Зо мною багатство та слава, трива́лий маєток та правда:
19 Mi frukt er betre enn gull, ja skiraste gullet, og den vinning eg gjev, er betre enn utvalt sylv.
ліпший плід мій від щирого золота й золота чистого, а прибуток мій ліпший за срі́бло добі́рне!
20 Eg gjeng på rettferds veg, midt på rettvise-stigar,
Путтю праведною я ходжу́, поміж правних стежо́к,
21 For eg vil gjeva gods åt deim som elskar meg og fylla deira forråd.
щоб дати багатство в спа́дщину для тих, хто кохає мене, — і я понапо́внюю їхні скарбни́ці!
22 Herren skapte meg til fyrste verket sitt, fordom fyrr han gjorde noko anna.
Господь мене мав на поча́тку Своєї дороги, перше чи́нів Своїх, спервові́ку, —
23 Alt frå æva er eg innsett, frå upphavet, fyrr jordi vart til.
відвіку була я встано́влена, від поча́тку, від праві́ку землі.
24 Fyrr djupi var til, vart eg fødd, då det ei fanst kjeldor fulle med vatn,
Наро́джена я, як безо́день іще не було́, коли не було ще джере́л, водою обтя́жених.
25 fyrr fjelli var søkkte ned, fyre haugar vart eg fødd,
Наро́джена я, поки го́ри поставлені ще не були́, давніше за па́гірки,
26 fyrr han skapte jord og mark og den fyrste moldklump i verdi.
коли ще землі не вчинив Він, ні піль, ні початко́вого по́роху все́світу.
27 Då han laga himmelen, var eg der, då han slo kvelv yver djupet.
Коли приправля́в небеса́ — я була́ там, коли кру́га вставля́в на пове́рхні безо́дні,
28 Då han feste skyerne i det høge, då kjeldorne fossa fram or djupet,
коли хмари умі́цнював Він нагорі́, як джере́ла безо́дні зміцня́в,
29 då han sette grensa for havet, so vatnet ei gjekk lenger enn han baud, då han la grunnvollar for jordi,
коли клав Він для моря уста́ва його, щоб його берегі́в вода не перехо́дила, коли ставив осно́ви землі, —
30 då var eg verksmeister hjå han og var til hugnad for han dag etter dag, eg leika meg stødt for hans åsyn.
то я ма́йстром у Нього була́, і була я весе́лощами день-у-день, радіючи перед обличчям Його кожноча́сно,
31 Eg leika på heile jordkringen hans og hadde min hugnad i manneborni.
радіючи на земнім кру́зі Його, а заба́ва моя — із синами людськими!
32 Og no, born, høyr på meg! Sæle er dei som held mine vegar.
Тепер же, послухайте, діти, мене, і блаже́нні, хто буде дороги мої стерегти́!
33 Høyr på tukt og vert vise, og slepp ho ikkje ifrå dykk!
Навча́ння послухайте й мудрими станьте, і не відступайте від нього!
34 Sæl den mann som høyrer på meg, so han dagstødt vaker ved dørerne mine og vaktar dørstokkarne mine.
Блаже́нна люди́на, яка мене слухає, щоб пильнувати при две́рях моїх день-у-день, щоб одві́рки мої берегти́!
35 For den som finn meg, finn livet og fær velsigning frå Herren.
Хто бо знахо́дить мене, той знахо́дить життя, і оде́ржує милість від Господа.
36 Men den som missar meg, skader seg sjølv, og alle som hatar meg, elskar dauden.»
А хто́ проти мене гріши́ть, ограбо́вує душу свою; всі, хто мене ненави́дить, ті смерть покохали!“
