Salomos Ordsprog 7
1 Son min, tak vare på ordi mine, og gøym mine bodord hjå deg!
Сину мій, бережи ти слова́ мої, мої ж заповіді заховай при собі,
2 Tak vare på bodordi mine, so skal du liva, og på læra mi som din augnestein!
бережи мої заповіді — та й живи, а наука моя — немов в о́чах твоїх та зіни́ця,
3 Bitt deim på fingrarne dine, skriv deim på hjartetavla!
прив'яжи їх на па́льцях своїх, напиши на табли́ці тій серця свого!
4 Seg til visdomen: «Du er mi syster», og kalla vitet din ven,
На мудрість скажи: „Ти сестра моя!“а розум назви: „ Мій дові́рений!“
5 so dei kann deg vara frå annanmanns kona, frå ei framand kvinna med sleipe ord.
щоб тебе стерегти́ від блудни́ці, від чужи́нки, що мовить м'яке́нькі слова́.
6 For gjenom vindauga mitt, gjenom rimarne glytte eg ut.
Бо я визира́в був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна́,
7 Då såg eg millom dei fåkunnige, eg gådde ein uviting millom dei unge,
і приглядавсь до неві́ж, розглядався між мо́лоддю. І юна́к ось, позба́влений розуму,
8 som smaug um hyrna på gata, tok vegen til hennar hus,
прохо́див по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її,
9 i skumings-stundi, mot kvelden, i kolmyrke svarte natti.
коли вітере́ць повівав був увечорі дня, у те́мряві ночі та мо́року.
10 Då kom kvinna imot han i skjøkjebunad og innful i hjarta -
Аж ось жінка в убра́нні блудни́ці назу́стріч йому́, із серцем підсту́пним,
11 bråkande er ho og vill, heime hev ho’kje ro.
галасли́ва та непогамо́вана, її но́ги у домі своїм не бувають:
12 Snart på gata, snart på torgi, med kvart hyrna stend ho på lur -
раз на вулиці, раз на майда́нах, і при кожному ро́зі чату́є вона.
13 Ho tok fat på han og kysste han, og med ubljug uppsyn sagde ho til han:
І вхопи́ла вона його міцно та й поцілувала його, безсоро́мним зробила обличчя своє та й сказала йому:
14 «Eg hev på meg eit gilde-offer, og eg held min lovnad i dag.
„У мене тепер мирні жертви, — ви́повнила я сьогодні обі́ти свої!
15 Difor gjekk eg ut imot deg, vilde leita deg upp, og eg fann deg.
Тому́ то я вийшла назу́стріч тобі, пошукати обличчя твого́, — і знайшла я тебе!
16 Mi seng hev eg reidt med tæpe, med egyptiske roselakan.
Килима́ми я ви́стелила своє ло́же, — ткани́нами різних кольо́рів з єгипетського полотна́,
17 Eg hev skvett utyver mi lega myrra, aloe og kanel.
посте́лю свою я поси́пала ми́ррою, ало́єм та цинамо́ном.
18 Kom til ein kjærleiks rus alt til morgons, lat oss hyggja oss saman i elskhug!
Ходи ж, аж до ра́нку впива́тися будем коха́нням, любов'ю наті́шимось ми!
19 For mannen er ikkje heime, han er på ferd langt burte,
Бо вдома нема чоловіка, — пішов у далеку дорогу:
20 pengepungen tok han med seg, ved fullmånetid kjem han heim.»
вузлик срібла́ він узяв в свою руку, — хіба́ на день по́вні пове́рне до дому свого“.
21 Ho fekk lokka han med all si sterke fyreteljing, forførde han med sine sleipe lippor.
Прихили́ла його велемо́вством своїм, обле́сливістю своїх губ його зва́била, —
22 Han fylgjer henne straks, som ein ukse gjeng til slagt, som i fotjarn til tukt for dåren,
він ра́птом за нею пішов, немов віл, до зарі́зу прова́джений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу́ до ув'я́знення,
23 til dess pili kløyver hans livr, som fuglen skundar til snara og veit ikkje at det gjeld livet.
як той птах, поспішає до сі́тки, і не знає, що це на життя його па́стка ...
24 Og no, søner, høyr på meg, og lyd på det munnen min talar!
А тепер, мої діти, мене ви послу́хайте, і на слова́ моїх уст уважа́йте:
25 Ei vende du hjarta til hennar vegar, vimra ikkje på hennar stigar!
Хай не збо́чує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежка́ми її,
26 For mange med ulivssår hev ho felt, og stort er talet på deim ho hev drepe.
бо вона багатьох уже тру́пами ки́нула, і числе́нні всі, нею заби́ті!
