Salomos Ordsprog 6
1 Hev du borga for grannen din, son min, hev du handtekest for ein annan,
Мій сину, якщо поручи́вся ти за свого бли́жнього, дав руку свою за чужо́го, —
2 er du bunden ved ord av din munn, er du fanga i ord av din munn,
ти попався до па́стки з-за слів своїх уст, схо́плений ти із-за слів своїх уст!
3 gjer då soleis, son min, og berga deg, sidan du er komen i handi på grannen: Gakk og kasta deg ned for grannen, gjer ågang på han,
Учини тоді це, сину мій, та рятуйсь, бо впав ти до рук свого бли́жнього: іди, впади в по́рох, і на ближніх своїх напира́й,
4 unn ikkje dine augo svevn, eller augneloki ein blund.
не дай сну своїм о́чам, і дріма́ння пові́кам своїм,
5 Frels deg som ei gasella or handi hans, som ein fugl or fangarvald!
рятуйся, як се́рна, з руки́, і як птах із руки птахоло́ва!
6 Gakk til mauren, du leting, sjå hans ferd og vert vis!
Іди до мурашки, ліню́ху, поглянь на дороги її — й помудрій:
7 Han hev ingen hovding eller fut eller herre,
нема в неї воло́даря, ані уря́дника, ані прави́теля;
8 men lagar um sumaren maten sin til og hev um hausten sanka si føda.
вона загото́влює літом свій хліб, збирає в жнива́ свою ї́жу.
9 Kor lenge vil du liggja, du leting? Når ris du upp or di svevn?
Аж доки, ліню́ху, ти будеш виле́жуватись, коли́ ти зо сну свого встанеш?
10 Endå litt svevn, endå litt blunding, endå litt kvild med henderne i kross,
Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложи́ти, щоб поле́жати, —
11 so kjem armodi di som ein farande fant og naudi som skjoldvæpna mann.
і при́йде, немов волоцюга, твоя незаможність, і зли́дні твої, як озбро́єний муж!
12 Ugagns menneskje, illgjerningsmann, er den som gjeng og rengjer munnen,
Люди́на нікче́мна, чоловік злочи́нний, він ходить з лукавими у́стами,
13 som blinkar med augo, skrapar med foten, peikar med fingrarne,
він морга́є очи́ма своїми, шурга́є своїми нога́ми, знаки́ подає пальцями своїми,
14 med meinspel i hjarta, alltid emnar på ilt, og yppar trættor.
в його серці лукавство вио́рює зло кожноча́сно, сварки́ розсіва́є, —
15 Difor kjem hans undergang brått, snøgt vert han ulækjande krasa.
тому на́гло прихо́дить погибіль його, буде ра́птом побитий — і лі́ку нема!
16 Det er seks ting som Herrens hatar, og sju er ei gru for hans sjæl:
Оцих шість ненавидить Господь, а ці сім — то гидо́та душі Його:
17 Storlåtne augo, ljugartunga, hender som renner ut skuldlaust blod,
очі пишні, брехли́вий язик, і ру́ки, що кров непови́нну ллють,
18 hjarta som tenkjer upp vonde råder, føter som renner rapt til vondt,
серце, що пле́кає злочинні думки́, ноги, що сква́пно біжать на лихе,
19 den som lyg og vitnar falskt, den som yppar strid millom brør.
сві́док брехливий, що бре́хні роздму́хує, і хто розсіває сварки́ між братів!
20 Son min, tak vare på bodet åt far din, og kasta’kje frå deg læra åt mor di!
Стережи, сину мій, заповідь батька свого́, і не відкидай науки матері своєї!
21 Bitt deim alltid til hjarta ditt, knyt deim um halsen din!
Прив'яжи їх на серці своєму наза́вжди, повісь їх на шиї своїй!
22 Når du gjeng, skal læra leida deg; når du ligg, skal ho vaka yver deg; når du vaknar, skal ho tala til deg.
Вона буде прова́дити тебе у ході́, стерегти́ме тебе, коли будеш лежати, а пробу́дишся — мовити буде до тебе!
23 For bodet er ei lykt og lovi er ljos, og påminning med tukt er livsens veg.
Бо заповідь Божа — світи́льник, а наука — то світло, доро́га ж життя — то навча́льні карта́ння,
24 Dei kann vara deg frå den vonde kvinna, frå den sleipe framande tunga.
щоб тебе стерегти́ від злосли́вої жінки, від обле́сливого язика чужи́нки.
25 Ikkje trå i hjarta etter vænleiken hennar, og lat ho’kje fanga deg med augneloki sine!
Не жадай її вро́ди у серці своїм, і тебе хай не ві́зьме своїми пові́ками, —
26 For skjøkja armar ut til siste brødbit, og gifte kona jagtar etter dyre livet.
Бо вартість розпу́сної жінки — то бо́ханець хліба, а жінка заміжня вловлює душу цінну́...
27 Kann nokon taka eld i fanget og ikkje brenna klædi sine?
Чи ві́зьме люди́на огонь на лоно своє, — і о́діж її не згорить?
28 Ell’ kann ein gå på gløder og ikkje svida føterne?
Чи буде люди́на ходи́ти по вугі́ллю розпа́леному, і не попа́ляться ноги її?
29 So vert det med den som gjeng inn til kona åt grannen; ingen kjem urefst frå det, um han rører henne.
Так і той, хто вчащає до жінки свого ближнього: не буде нека́раним кожен, хто доторкне́ться до неї!
30 Vert ikkje tjuven vanvyrd, um han stel og vil stilla sin svolt?
Не пого́рджують зло́дієм, якщо він укра́де, щоб рятувати життя своє, коли він голоду́є,
31 Vert han teken, lyt han sjufaldt betala, alt han eig i sitt hus, lyt han gjeva.
та як буде він зна́йдений, — все́меро він відшкоду́є, віддасть все майно свого дому!
32 Den som driv hor med ei kona, er vitlaus, den som vil tyna seg sjølv, gjer slikt.
Хто чинить пере́люб, не має той розуму, — він знищує душу свою, —
33 Hogg og skjemsla fær han, og ingen utslettar hans skam.
побої та сором він зна́йде, а га́ньба його не зітре́ться,
34 For mannen harmast i åbryskap, på hemnsdagen sparer han ikkje.
бо за́здрощі — лютість мужчи́ни, і не змилосе́рдиться він у день помсти:
35 Han bryr seg ikkje um nokor bot og tek’kje imot um du gjev han mykje.
він не зверне уваги на жоден твій викуп, і не схоче, коли ти гости́нця прибі́льшиш!
