< Salomos Ordsprog 5 >

1 Son min, gjev agt på min visdom, lut øyra ned til mitt vit!
Мій сину, на мудрість мою уважа́й, нахили своє ухо до мого розуму,
2 So du kann halda deg gløggtenkt, og lipporne gøyma på kunnskap.
щоб розважність ти міг стерегти́, а пізна́ння — хай у́ста твої стережу́ть!
3 For honning dryp av skjøkjelippor, og hennar gom er sleipar’ enn olje,
Бо кра́пають со́лодощ губи блудни́ці, а у́ста її від оливи масні́ші,
4 men til slutt er ho beisk som malurt, kvass som eit tvieggja sverd.
та гірки́й їй кінець, мов поли́н, гострий, як меч обосі́чний, —
5 Hennar føter stig ned til dauden, hennar fet fører radt til helheims. (Sheol h7585)
її ноги до смерти спускаються, шео́лу тримаються кроки її! (Sheol h7585)
6 Ho gjeng ikkje livsens stig, gålaus vinglar ho vegvill.
Вона путь життя не урі́внює, її стежки непевні, і цього не знає вона.
7 Og no, søner, høyr på meg, og vik ikkje frå det munnen min mæler!
Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відхо́дьте від слів моїх уст:
8 Lat din veg vera langt frå henne, kom’kje nær til husdøri hennar!
віддали́ ти від неї дорогу свою, і не зближа́йсь до дверей її дому,
9 Annars gjev du din vænleik til andre, åt ein hardstyrar åri dine.
щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої — для жорстокого,
10 Av di eiga vil framande mettast, det du samla med stræv, kjem i annanmanns hus,
щоб чужі не наси́тились сили твоєї й маєтку твого́ в чужім домі!
11 so du lyt stynja til slutt når ditt hold og kjøt er upptært,
І будеш стогнати при своєму кінці́, як знемо́жеться тіло твоє й твої сили,
12 og segja: «Kor kunde eg hata tukt, og hjarta mitt vanvyrda age?
і скажеш: „Як нена́видів я те напу́чування, а карта́ння те серце моє відкидало!
13 Kvi høyrde eg ikkje på meistrarne mine, og lydde på deim som lærde meg?
І не слухав я голосу своїх учителі́в, і уха свого не схиля́в до наставників.
14 Nær var eg komen ille i det midt i mengdi som sat til tings.»
Тро́хи не був я при кожному злому, в сере́дині збору й громади!“
15 Drikk or din eigen brunn, det som renn or di eigi kjelda!
Пий воду з криниці своєї, і теку́че з свого коло́дязя:
16 Skulde kjeldorne dine renna på gata, vatsbekkjerne dine ute på torgi?
чи ж мають на вулицю вилиті бути джере́ла твої, а на площі — потоки твоєї води? —
17 Lat deim vera berre for deg, og ikkje for framande med deg!
Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!
18 Kjelda di vere velsigna, gled du deg i din ungdoms viv.
Хай твоє джерело́ буде благослове́нне, і радій через жінку твоїх юних літ, —
19 Elskhugs-hindi, ynde-gasella - barmen hennar alltid deg kveikje, stødt vere du trylt av hennar kjærleik.
вона ла́ня любовна та се́рна прекрасна, її пе́рса напоять тебе кожноча́сно, — впивайся ж наза́вжди коха́нням її!
20 Kvi skulde du, son min, tryllast av onnor kona, og femna barmen på framand kvinna?
І на́що, мій сину, ти маєш впиватись блудни́цею, і на́що ти бу́деш приго́ртати груди чужи́нки?
21 For Herren hev kvar manns vegar for augo, og han jamnar alle hans stigar.
Бож перед очима Господніми всі дороги люди́ни, і стежки́ її всі Він рівняє:
22 Den gudlause vert fanga i misgjerningarne sine, hans synde-band bind honom fast.
власні провини безбожного схо́плять його, і поворо́ззям свого гріха буде зв'я́заний він,
23 Han døyr av di han ikkje let seg aga, og ved sin store dårskap tumlar han i koll.
помиратиме він без напу́чування, і буде блукати в великій глупо́ті своїй!

< Salomos Ordsprog 5 >