Salomos Ordsprog 31
1 Ord av kong Lemuel, profetord som mor hans prenta inn i honom:
Слова Лемуїла, царя Масси́, що ними навчала його його мати:
2 Kva skal eg segja, son min, ja kva, du mitt livs son, ja kva, du min lovnads-son?
„Що, сину мій, і що, сину утро́би моєї, і що, сину обі́тниць моїх?
3 Gjev ikkje kvende di kraft, og far ikkje vegar som tynar kongar!
Не давай жінкам сили своєї, ні доріг своїх для руйнува́льниць царів!
4 Ei sømer det seg, Lemuel, for kongar, ei kongar sømer det seg å drikka vin, og ei for hovdingar å spyrja etter rusdrykk.
Не царя́м, Лемуїле, вино, не царям, і на́пій той п'янки́й не князя́м,
5 For drikk han, vil han gløyma kva som lov er, og venda retten fyre alle arminger.
щоб не впився він та не забув про Зако́на, і щоб не змінив для всіх гно́блених пра́ва!
6 Lat han få rusdrykk som er åt å gå til grunns, og han få vin som gjeng med sorg i sjæli.
Дайте напо́ю п'янко́го тому, хто гине, а вина — гіркоду́хим:
7 At han kann drikka og si armod gløyma, og ikkje lenger minnast møda si.
він вип'є й забуде за бідність свою, і му́ки своєї вже не пам'ята́тиме!
8 Lat upp din munn for mållaus mann, for alle deira sak som gjeng mot undergang!
Відкривай свої уста немо́ві, для суда́ всім нещасним.
9 Lat upp din munn og rettvist døm, lat armingen og fatigmannen få sin rett!
Відкрива́й свої уста, й суди справедливо, і правосу́ддя зроби для убогого та для нужде́нного.
10 Ei dugande kona, kven finn vel ei slik? Høgre stend ho i pris enn perlor.
Хто жінку чесно́тну зна́йде? а ціна її більша від пе́рел:
11 Mannsens hjarta lit på henne, og vinning vantar ikkje.
довіря́є їй серце її чоловіка, і йому не забра́кне прибутку!
12 Ho gjer honom godt og inkje vondt alle sine livedagar.
Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі́ дні свого життя.
13 Ho syter for ull og lin, og henderne strævar med hugnad.
Шукає вона вовни й льо́ну, і робить охоче своїми руками.
14 Ho er som kaupmanna-skip, langt burtantil fær ho si føda.
Вона, немов кораблі́ ті купе́цькі, здале́ка спроваджує хліб свій.
15 Og uppe er ho i otta, og gjev sin huslyd mat og etlar åt ternone ut.
І встане вона ще вночі, і видасть для дому свого поживу, а поря́док служни́цям своїм.
16 Ho stilar på ein åker og fær han, for det ho med henderne tener ho plantar ein vingard.
Про поле вона намишляла, і його набула́, із пло́ду долоней своїх засадила вона виноградинка.
17 Kraft ho bind seg til belte um livet og gjer sine armar sterke.
Вона підпері́зує силою сте́гна свої та зміцня́є раме́на свої.
18 Ho merkar at hushaldet hennar gjeng godt, då sloknar’kje lampa hennar um natti.
Вона розуміє, що добра робота її, і світильник її не пога́сне вночі.
19 Ho retter henderne ut etter rokken, og fingrarne tek til teinen.
Вона ру́ки свої простя́гає до пря́дки, а долоні її верете́но тримають.
20 Ho opnar handi for armingen, retter ho ut til fatigmannen.
Долоню свою відкриває для вбогого, а руки свої простягає до бідного.
21 Ei ræddast ho snø for huset sitt, for alt hennar hus er klædt i skarlaks-ty.
Холоду в домі своїм не боїться вона, бо подвійно одя́гнений ввесь її дім.
22 Ho gjer seg tæpe og klær seg i finaste lin og purpur.
Килими́ поробила собі, віссо́н та кармази́н — убра́ння її.
23 Hennar mann er kjend i portarne, der han sit til tings med dei fremste i landet.
Чоловік її зна́ний при брамах, як сидить він із старшими краю.
24 Linskjortor gjer ho og sel, og belte gjev ho til kramkaren.
Тонку ту́ніку робить вона й продає, і купце́ві дає пояси́.
25 Kraft og vyrdnad er klædnaden hennar, og ho lær åt dagen som kjem.
Сила та пи́шність — одежа її, і сміється вона до прийде́щнього дня.
26 Ho let upp munnen med visdom, mild upplæring ho gjev med si tunga.
Свої уста вона відкриває на мудрість, і милости́ва наука їй на язиці́.
27 Koss det gjeng i huset agtar ho på, og ei et ho brød i letingskap.
Доглядає вона ходи дому свого́, і хліба з ліни́вства не їсть.
28 Fram stig hennar søner og prisar ho sæl, og mannen syng henne lov:
Устають її діти, і хвалять її, чоловік її — й він похваля́є її:
29 «Mange kvende stod høgt i dugleik, men du gjeng yver deim alle.»
„Багато було́ тих чесно́тних дочо́к, та ти їх усіх переви́щила!“
30 Vænleik er fals og fagerskap fåfengd; ei kona som ottast Herren, skal prisast.
Краса — то ома́на, а врода — марно́та, жінка ж богобоя́зна — вона буде хва́лена!
31 Lat ho få det ho vann med henderne sine, og pris i portarne av sine verk.
Дайте їй з плоду рук її, і нехай її вчи́нки її вихваляють при брамах!“
