Salomos Ordsprog 23
1 Når du sit til bords hjå ein hovding, so agta vel på kven du hev fyre deg,
Коли сядеш хліб їсти з воло́дарем, то пильно вважай, що́ перед тобою, —
2 og set ein kniv på strupen din, um mathugen din er stor.
і поклади собі в горло ножа, якщо ти ненаже́ра:
3 Fys ikkje etter hans lostemat, for det er dårande føda.
не жадай його ласощів, бо вони — хліб обма́нливий!
4 Mød deg ei med å verta rik, lat fara den klokskapen din!
Не мордуйся, щоб мати багатство, — відступи́ся від ду́мки своєї про це, —
5 Lat ei augo fljuga til det som kverv, for det gjer seg vengjer, det er visst, som ein ørn som flyg til himmels.
свої очі ти зве́рнеш на нього, — й нема вже його: бо конче змайструє воно собі кри́ла, і полетить, мов орел той, до неба.
6 Et ikkje brød hjå den som misunner deg, og fys ikkje etter hans lostemat!
не їж хліба в злоокого, і не пожада́й лакоми́нок його,
7 For som han reknar ut i sjæli si, soleis er han. «Et og drikk!» han segjer til deg, men hjarta hans er ikkje med deg.
бо як у душі своїй він обрахо́вує, такий є. Він скаже тобі: „їж та пий!“, але серце його не з тобою, —
8 For biten din som du hev ete, lyt du spy upp att, og du hev spilt dine fagre ord.
той кава́лок, якого ти з'їв, із себе ви́кинеш, і свої гарні слова́ надаремно потра́тиш!
9 For øyro på dåren skal du ikkje tala, for han vanvyrder visdommen i dine ord.
Не кажи до ушей нерозумному, бо пого́рдить він мудрістю слів твоїх.
10 Flyt ikkje gamall merkestein, og kom ei inn på åkrane åt faderlause.
Не пересува́й віково́ї границі, і не входь на сирі́тські поля́,
11 For deira målsmann er sterk, han skal føra saki deira imot deg.
бо їхній Визволи́тель міцни́й, — Він за справу їхню буде суди́тись з тобою!
12 Vend hjarta ditt til age og øyro dine til kunnskaps ord!
Своє серце зверни до навча́ння, а уші свої — до розумних рече́й.
13 Lat ikkje guten vera utan age! Slær du han med riset, skal han ikkje døy.
Не стримуй напу́чування юнака́, — коли різкою ви́б'єш його, не помре:
ти різкою виб'єш його, — і душу його від шео́лу врятуєш. (Sheol h7585)
15 Son min, vert hjarta ditt vist, so gled seg og mitt hjarta,
Мій сину, якщо твоє серце змудріло, то буде радіти також моє серце,
16 og nyro mine fegnast når lipporn’ dine talar det som rett er.
і нутро́ моє буде ті́шитись, коли уста твої говори́тимуть слу́шне.
17 Lat ikkje hjarta ditt misunna syndarar, men stræva stødt etter gudlegdom.
Нехай серце твоє не зави́дує грішним, і повся́кчас пильнуй тільки стра́ху Господнього,
18 For då er du viss på ei framtid, og di von skal ei verta til inkjes.
бо існує майбутнє, і наді́я твоя не загине.
19 Høyr du, son min, og vert vis, og lat hjarta ditt ganga beint fram på vegen.
Послухай, мій сину, та й помудрі́й, і нехай твоє серце ступає дорогою рівною.
20 Ver ikkje med millom vindrikkarar, millom deim som foret seg på kjøt.
Не будь поміж тими, що жлу́ктять вино, поміж тими, що м'ясо собі пожира́ють,
21 For drikkar og storetar fatig vert, og svevn gjev fillor for klæde.
бо п'яни́ця й жеру́н збідні́ють, а сонли́вий одя́гне лахмі́ття.
22 Høyr på far din som avla deg, og vanvyrd ei mor di når ho vert gamall!
Слухай ба́тька свого, — він тебе породив, і не горду́й, як поста́ріла мати твоя.
23 Kjøp sanning og sel henne ikkje, visdom og age og vit.
Купи собі й не продавай правду, мудрість, і карта́ння та розум.
24 Storleg fegnast far til den rettferdige, og den som fær ein vis son, skal få gleda av han.
Буде ве́льми радіти ба́тько праведного, і родитель премудрого вті́шиться ним.
25 Lat far din og mor di gleda seg, og ho som fødde deg, fegnast.
Хай радіє твій ба́тько та мати твоя, хай поті́шиться та, що тебе породила.
26 Son min, gjev meg hjarta ditt, og lat dine augo lika vegarne mine.
Дай мені, сину мій, своє серце, і очі твої хай кохають доро́ги мої.
27 For skjøkja er som djupe gravi og den framande kona som tronge brunnen,
Бо блудни́ця — то яма глибока, а крини́ця тісна́ — чужа жінка.
28 ja, ho ligg på lur som ein ransmann, og ho aukar talet på utrue folk.
І вона, мов грабі́жник, чату́є, і примно́жує зра́дників поміж людьми́.
29 Kven hev sorg? Kven hev sut? Kven hev dragsmål? Kven hev klagemål? Kven hev sjølvvalde sår? Kven hev dimsynte augo?
В кого „ой“, в кого „ай“, в кого сва́рки, в кого кло́піт, в кого рани даре́мні, в кого о́чі червоні? —
30 Dei som drygjer lenge hjå vinen, dei som kjem og smakar på mjøden.
У тих, хто запі́знюється над вином, у тих, хто прихо́дить попро́бувати вина змі́шаного.
31 Sjå ikkje på vinen kor han raudnar, kor vænt han smiler i staupet! lett renn han ned.
Не дивись на вино, як воно рум'яні́є, як вибли́скує в келіху й рі́вненько ллється, —
32 Men sidan han sting som ein slange og høgg som ein orm.
кінець його буде кусати, як гад, і вжа́лить, немов та гадюка, —
33 Då skal augo dine sjå rare syner, og hjarta ditt talar tull og tøv.
пантрува́тимуть очі твої на чужі жінки, і серце твоє говори́тиме ду́рощі...
34 Du vert som låg du i havsens djup, eller låg i toppen av mastri.
І ти будеш, як той, хто лежить у сере́дині моря, й як той, хто лежить на щогло́вім верху́.
35 «Dei slo meg, men det gjorde’kje vondt, dei banka meg, men eg kjende det ikkje. Når skal eg vakna? Eg vil få tak i endå meir.»
І скажеш: „Побили мене, та мені не боліло, мене шту́рхали, я ж не почув, — коли я прокинусь, шукатиму далі того ж“.
