Salomos Ordsprog 21
1 Konungs hjarta er i Herrens hand som bekkjer, han vender det kvar helst han vil.
Во́дні пото́ки — царе́ве це серце в Господній руці: куди тільки захоче, його Він скеро́вує.
2 Kvar mann tykkjer at hans eigi ferd er rett, men det er Herren som prøver hjarto.
Всяка дорога люди́ни пряма́ в її о́чах, та керує серцями Госпо́дь.
3 At folk gjer rett og skil, er meir verdt for Herren enn offer.
Справедливість та правду чинити — для Господа це добірні́ше за жертву.
4 Ovmods augo og sjølvgodt hjarta - lampa åt gudlause folk er synd.
Муж гордого ока та серця надутого — несправедливий, а світильник безбожних — це гріх.
5 Umtanke hjå den annsame er berre til vinning, men hastverk berre til tap.
Думки пильного лиш на достаток ведуть, а всякий квапли́вий — на збиток.
6 Skattevinning med ljugartunga er ein kvervande pust av deim som søkjer dauden.
Набува́ння майна язико́м неправдивим — це скоромину́ща марно́та шукаючих смерти.
7 Den vald dei gudlause gjer, skal riva deim sjølve burt, for det som er, vil dei ikkje gjera.
Насильство безбожних пряму́є на них, бо пра́ва чинити не хо́чуть.
8 Skuldig mann gjeng krokut veg, men den reine - han gjer si gjerning beint fram.
Дорога злочинця крута́, а чистий — прями́й його чин.
9 Betre å bu i ei krå på taket enn å ha sams hus med trettekjær kvinna.
Ліпше жити в куті́ на даху́, ніж з сварливою жінкою в спі́льному домі.
10 Ugudleg manns sjæl hev hug til det vonde, hans næste finn ikkje miskunn hjå honom.
Лихого жадає душа нечестивого, і в о́чах його ближній його не отримає милости.
11 Refser du spottaren, vert uvitingen vis, og lærer du vismannen, tek han mot kunnskap.
Як карають глумли́вця мудріє безумний, а як мудрого вчать, — знання́ набуває.
12 Ein rettferdig agtar på gudlause-hus, han støyter dei gudlause ned i ulukka.
До дому свого пригляда́ється праведний, а безбожний дово́дить до зла.
13 Dytter du øyra til for armings rop, skal sjølv du ropa og ikkje få svar.
Хто вухо своє затикає від зо́йку убогого, то й він буде кликати, та не отримає відповіді.
14 Gåva i løyndom stiller vreide, og gjeving i barmen stiller største harmen.
Таємний дару́нок пога́шує гнів, а нея́вний гости́нець — лють сильну.
15 Det er ei gleda for rettferdig mann å gjera rett, men ei rædsla for illgjerningsmenner.
Радість праведному — правосу́ддя чинити, а злочи́нцеві — страх.
16 Den som viller seg burt frå klokskaps veg, han skal hamna i skuggeheimen.
Люди́на, що зблуджує від путі розуму, у зборі померлих спочине.
17 Ein fatigmann vert den som elskar moro, ei vert han rik som elskar vin og olje.
Хто любить весе́лощі, той немаю́чий, хто любить вино та оливу, той не збагаті́є.
18 Den gudlause vert løysepeng for den rettferdige, og utru kjem i staden for den ærlege.
Безбожний — то викуп за праведного, а лукавий — за щирого.
19 Betre å bu i eit øydeland enn hjå arg og trættekjær kvinna.
Ліпше сидіти в пусти́нній країні, ніж з сварливою та сердитою жінкою.
20 Vismann hev dyre skattar og olje i huset, men uvitingen øyder det upp.
Скарб цінни́й та олива в мешка́нні премудрого, та нищить безумна люди́на його.
21 Den som strævar etter rettferd og miskunn, han skal finna liv og rettferd og æra.
Хто жене́ться за праведністю та за милістю, той знахо́дить життя, справедливість та славу.
22 Ein by med kjempor tek vismannen inn, og han bryt ned den borgi som byen lit på.
До міста хоробрих уві́йде премудрий, і тверди́ню наді́ї його поруйнує.
23 Den som varar sin munn og si tunga, han varar si sjæl frå trengslor.
Хто стереже свої уста й свого язика́, той душу свою зберігає від лиха.
24 Ein ovmodig og ubljug kallar me spottar, ein som fer fram med ofselegt ovmod.
Надутий пихо́ю — насмішник ім'я́ йому, він робить усе із бундю́чним зухва́льством.
25 Lysti åt letingen drep honom sjølv, for henderne hans vil inkje gjera.
Пожада́ння лінивого вб'є його, бо руки його відмовляють робити, —
26 Heile dagen snikjer den snikne, men ein rettferdig gjev og sparer inkje.
він кожного дня пожадли́во жадає, а справедливий дає та не жалує.
27 Offer frå gudlause er ei gruv, og endå meir når dei samstundes emnar på ilt.
Жертва безбожних — оги́да, а надто тоді, як за ді́ло безчесне прино́ситься.
28 Eit ljugar-vitne skal ganga til grunns, men ein mann som lyder etter, skal få tala alltid.
Свідок брехливий загине, а люди́на, що слухає Боже, говори́тиме за́вжди.
29 Gudlaus mann ter seg skamlaus, men den ærlege gjeng sine vegar stødigt.
Безбожна люди́на жорстока обличчям своїм, а невинний зміцня́є дорогу свою.
30 Det finst ingen visdom og inkje vit og ingi råd imot Herren.
Нема мудрости, ані розуму, ані ради насу́проти Господа.
31 Hesten vert budd til herferdsdagen, men sigeren kjem ifrå Herren.
Приготовлений кінь на день бо́ю, але́ перемога від Господа!
