Salomos Ordsprog 17
1 Betre er ein turr brødmole med ro attåt enn huset fullt av høgtidskost med trætta til.
Ліпший черствий кусок зо споко́єм, ніж дім, повний у́чти м'ясної зо сваркою.
2 Den kloke tenar skal råda yver ein uvisleg son, og millom brøder fær han skifta arv.
Раб розумний панує над сином безпутнім, і серед братів він поділить спа́док.
3 Diglen røyner sylvet og omnen gullet, men den som røyner hjarto, det er Herren.
Для срі́бла — топи́льна посу́дина, а го́рно — для золота, Господь же серця випробо́вує.
4 Den vonde lyder på vondskapslippa, ljugaren lyder på tyningstunga.
Лиходій слухається уст безбожних, слухає неправдомо́в язика лиході́йного.
5 Spear du den fatige, so spottar du hans skapar, den som gled seg yver ulukka, skal få si refsing.
Хто сміється з убогого, той ображає свого Творця, хто радіє з нещастя, — не буде такий без вини.
6 Ein krans for dei gamle er barneborn, og ei æra for borni er federne deira.
Корона для ста́рших — ону́ки, а пишно́та дітей — їхні батьки́.
7 Det høver ikkje for ein dåre å tala store ord, enn mindre for ein fagnamann å ljuga.
Не присто́йна безумному мова поважна, а тим більше шляхе́тному — мова брехли́ва.
8 Gåva er ein glimestein for den som fær ho; kvar ho vender seg, der fær ho framgang.
Хабар в о́чах його власника́ — самоцві́т: до всьо́го, до чого пове́рнеться, буде щасти́ти йому́.
9 Søkjer du kjærleik, skyler du misgjerd, men riv du upp att ei sak, skil ven frå ven.
Хто шукає любови — провину ховає, хто ж про неї повто́рює, розго́нює дру́зів.
10 Vondord gjer meir på den vituge enn hundrad hogg på dåren.
На розумного більше впливає одне остере́ження, як на глупака́ сто ударів.
11 Berre upprør søkjer den vonde, men ein hard bodberar vert send imot han.
Злий шукає лише неслухня́ности, та вісник жорстокий на нього пошлеться.
12 Møt heller ei binna som hev mist sine ungar enn ein dåre med narreskapen hans!
Ліпше спітка́ти обезді́тнену ведмедицю, що кидається на люди́ну, аніж нерозумного в глупо́ті його.
13 Den som løner godt med vondt, frå hans hus skal ikkje det vonde vika.
Хто відплачує злом за добро, — не відступить лихе з його дому.
14 Å taka til med strid er som å sleppa vatn ut, haldt difor upp med trætta fyrr nokon gliser med tennerne!
Почин сварки — то про́рив води, тому перед ви́бухом сварки покинь ти її!
15 Den som frikjenner ein ugudleg og den som domfeller ein rettferdig, dei er båe tvo ein styggedom for Herren.
Хто оправдує несправедливого, і хто засуджує праведного, — оби́два вони Господе́ві оги́дні.
16 Kva skal pengar i handi på dåren? Å kjøpa visdom hev han’kje vit til.
На́що ті гроші в руці нерозумного, щоб мудрість купити, як мо́зку нема?
17 Venen elskar alltid, og bror vert fødd til hjelp i naud.
Правдивий друг любить за всякого ча́су, в недолі ж він робиться братом.
18 Ein vitlaus mann er den som handtekst, som gjeng i borg hjå grannen sin.
Люди́на, позба́влена розуму, ру́читься, — пору́ку дає за друга свого.
19 Den som elskar trætta, elskar misgjerning, den som byggjer døri si høg, søkjer fall.
Хто сварку кохає, той любить гріх; хто ж підвищує уста свої, той шукає нещастя.
20 Den som hev eit rangt hjarta, vinn ikkje lukka, og den som forvender tunga si, fell i ulukka.
Люди́на лукавого серця не зна́йде добра, хто ж лука́вить своїм язико́м, упаде в зло.
21 Den som avlar eit narr, fær sorg, og ikkje gled seg far til ein dåre.
Хто родить безумного, родить на смуток собі, і не поті́шиться батько безглуздого.
22 Gladværugt hjarta gjev lækjedom god, men nedslege mod fær beini te visna.
Серце радісне добре лікує, а пригно́блений дух сушить ко́сті.
23 Gudlaus mann tek gåva i løynd til å bøygja rettargangen.
Безбожний таємно бере хабара́, щоб зігнути путі правосу́ддя.
24 Den vituge hev visdom for augo, men dåren hev augo ved heimsens ende.
З обличчям розумного — мудрість, а очі глупця́ — аж на кінці землі.
25 Uvitug son er til gremme for far sin, og beisk sorg for henne som fødde’n.
Нерозумний син — смуток для батька, для своєї ж родительки — гі́ркість.
26 Det er’kje godt at og rettferdige fær refsing, og ei at fagna folk fær slag for det som rett er.
Не добре карати справедливого, бити шляхе́тних за щирість!
27 Den skynsame sparer på ordi, og den vituge mann er kald i hugen.
Хто слова́ свої стримує, той знає пізна́ння, і холоднокро́вний — розумна люди́на.
28 Um dåren tagde, gjekk han og for vismann, og for ein vitug mann når han heldt munn.
І глупа́к, як мовчить, уважається мудрим, а як у́ста свої закриває — розумним.
