Salomos Ordsprog 16
1 Hjartans rådleggjing høyrer menneskja til, men tunga fær svaret frå Herren.
Заміри серця належать люди́ні, та від Господа — відповідь язика.
2 Kvar mann tykkjer at hans eigi ferd er rein, men det er Herren som prøver ånderne.
Всі дороги люди́ни чисті в очах її, та зважує душі Господь.
3 Legg verki dine på Herren, so skal tankarne dine få framgang.
Поклади свої чи́ни на Господа, і будуть поста́влені міцно думки́ твої.
4 Herren hev gjort kvar ting til sitt endemål, ogso den ugudlege til uferdsdagen.
Все Господь учинив ради ці́лей Своїх, — і безбожного на днину зла.
5 Kvar ovmodig er ei gruv for Herren, du kann vera viss, han skal’kje verta urefst.
Оги́да для Господа всякий бундю́чний, — ручу́ся: не буде такий без вини!
6 Med kjærleik og truskap vert misgjerning sona ut, med otte for Herren flyr ein frå det vonde.
Провина вику́плюється через милість та правду, і страх Господній відво́дить від злого.
7 Når Herren likar ferdi åt ein mann, so let han jamvel fiendarne halda fred med honom.
Як дороги люди́ни Господь уподо́бає, то й її ворогів Він зами́рює з нею.
8 Betre er lite med rettferd enn innkomor store med urett.
Ліпше мале справедливе, аніж великі прибу́тки з безпра́в'я.
9 Mannsens hjarta tenkjer ut sin veg, men Herren styrer hans stig.
Розум люди́ни обдумує путь її, але кроки її наставля́є Госпо́дь.
10 Gudsord er på konungs lippor, i domen skal hans munn ei gjera mistak.
Виріша́льне слово в царя на губа́х, тому в су́ді уста́ його не спроневі́ряться.
11 Rett vegt og rette vegtskåler høyrer Herren til, hans verk er alle lodd i pungen.
Вага й ша́льки правдиві — від Господа, все каміння ваго́ве в торби́нці — то ді́ло Його.
12 Ugudleg åtferd er ein styggedom for kongar, for truna stend trygt ved rettferd.
Чинити безбожне — оги́да царям, бо трон змі́цнюється справедливістю.
13 Kongen likar rettferdige lippor, dei elskar den som segjer det som er rett.
Уподо́ба царя́м — губи пра́ведности, і він любить того, хто правдиве говорить.
14 Konungs vreide er daude-bod, men ein vismann stiller vreiden.
Гнів царя — вісник смерти, та мудра люди́на злагі́днить його́.
15 I ljos frå konungs åsyn er det liv, og hans godhug er som ei regnsky um våren.
У світлі царсько́го обличчя — життя, а його уподо́ба — мов хмара доще́ва весною.
16 Å vinna visdom - kor mykje betre er det ei enn gull! Å vinna vit er meire verdt enn sylv.
Набува́ння премудрости — як же це ліпше від золота, набува́ння ж розуму — добірні́ше від срі́бла!
17 Den vegen dei ærlege gjeng, er å fly frå vondt, den som agtar på sin veg, han varar si sjæl.
Путь справедливих — ухиля́тись від зла; хто дорогу свою береже, той душу свою охоро́нює.
18 Fyre undergang gjeng ovmod, og stormod fyre fall.
Перед загибіллю гордість буває, а перед упа́дком — бундю́чність.
19 Betre er med armingar å vera audmjuk enn skifta herfang med ovmodige.
Ліпше бути покі́рливим із ла́гідними, ніж здо́бич ділити з бундю́чними.
20 Den som agtar på ordet, skal finna lukka, den som lit på Herren - sæl er han!
Хто вважає на слово, той зна́йде добро, хто ж надію складає на Господа — буде блаженний.
21 Den vise i hjarta vert kalla vitug, og søtleik på lipporne aukar lærdom.
Мудросердого кличуть „розумний“, а со́лодощ уст прибавляє науки.
22 Klokskap er livsens kjelda for deim som eig han, men fåvit er refsing for fåvise folk.
Розум — джерело життя власнико́ві його, а карта́ння безумних — глупо́та.
23 Vismanns hjarta gjer munnen hans vitug og aukar læra på lipporne hans.
Серце мудрого чинить розумними уста його, і на уста його прибавляє навча́ння.
24 Milde ord er honningdropar, søte for sjæli og lækjedom for beini.
Приємні слова́ — щільнико́вий то мед, солодкий душі й лік на кості.
25 Mang ein veg tykkjer folk er rett, men enden på honom er vegar til dauden.
Буває, дорога люди́ні здається просто́ю, та кінець її — стежка до смерти.
26 Vinne-kars hunger onnar for honom, for hans eigen munn driv på.
Люди́на трудя́ща працює для себе, бо до того примушує рот її.
27 Ein låk mann grev ei ulukke-grav, og det logar som eld på lipporne hans.
Нікчемна люди́на копає лихе, а на у́стах її — як палю́чий огонь.
28 Ein ranglyndt mann yppar trætta, og den som ber drøs, skil ven frå ven.
Лукава людина сварки́ розсіває, а обмо́вник розді́лює дру́зів.
29 Ein valdsmann lokkar næsten sin, og leider han inn på ein veg som ei er god.
Насильник підмо́влює друга свого, і провадить його по недобрій дорозі.
30 Den som let augo att, vil tenkja range tankar, den som knip lipporne i hop, set vondt i verk.
Хто прижму́рює очі свої, той круті́йства виду́мує, хто губами знаки подає, той виконує зло.
31 Grå hår er fager krans! Han er å vinna på rettferds veg.
Сиви́зна — то пишна корона, знахо́дять її на дорозі праведности.
32 Ein tolug mann er betre enn ei kjempa, og den som styrer hugen sin, stend yver den som tek ein by.
Ліпший від силача́, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойо́вника міста.
33 Dei kastar terningen i fanget, men all hans avgjerd kjem frå Herren.
За пазуху жереб вкладається, та ввесь його ви́рок — від Господа.
