Salomos Ordsprog 15
1 Mildt svar døyver harm, men eit kvast ord vekkjer vreide.
Ла́гідна відповідь гнів відверта́є, а слово вра́зливе гнів підійма́є.
2 Tunga åt vismenner gjev god kunnskap, men narreskap gøyser or munnen på dårar.
Язик мудрих — то добре знання́, а уста́ нерозумних глупо́ту висло́влюють.
3 Allstad hev Herren augo sine, dei ser etter vonde og gode.
Очі Господні на кожному місці, — позира́ють на злих та на добрих.
4 Linnmælt tunga er livsens tre, men range tunga gjev hjartesår.
Язик ла́гідний — то дерево життя, а лука́вство його — залама́ння на дусі.
5 Ein uviting vanvyrder far sin’s age, men den som agtar på refsing, vert klok.
Зневажає безумний напучення ба́тькове, а хто береже осторо́гу, стає розумніший.
6 Rettferdig manns hus eig stor rikdom, men d’er ugreida med ugudleg manns inntekt.
Дім праведного — скарб великий, а в пло́ді безбожного — бе́злад.
7 Vismanns-lippor strår ut kunnskap, men so er ei med dårehjarta.
Уста мудрих знання́ розсівають, а серце безглу́здих не так.
8 Gudløysings offer er ei gruv for Herren, men bøn frå ærlege han likar godt.
Жертва безбожних — оги́да для Господа, а молитва невинних — Його уподо́ба.
9 Gudløysings veg er ei gruv for Herren, men han elskar den som renner etter rettferd.
Господе́ві огида — дорога безбожного, а того, хто женеться за праведністю, Він кохає.
10 Hard refsing fær den som gjeng ut av vegen, den som hatar age, skal døy.
Люта кара на то́го, хто путь оставляє, а хто осторо́гу нена́видить, той умирає.
Шео́л й Аваддо́н перед Господом, — тим більше серця́ синів лю́дських! (Sheol h7585)
12 Spottaren likar ikkje at ein lastar honom, til vismenner gjeng han ikkje.
Насмі́шник не любить карта́ння собі, — він до мудрих не пі́де.
13 Gladværugt hjarta gjer andlitet ljost, men modet vert brote i hjartesorg.
Ра́дісне серце лице весели́ть, а при сму́тку серде́чному дух приголо́мшений.
14 Vitug manns hjarta søkjer kunnskap, men dåremunn fer berre med narreskap.
Серце розумне шукає знання́, а уста безумних глупо́ту пасу́ть.
15 Alle ein armings dagar er vonde, men den glade i hjarta hev gjestebod alltid.
Нужде́нному всі́ дні лихі, кому ж добре на серці, у того гости́на постійно.
16 Betre er lite med otte for Herren enn eigedom stor med uro attåt.
Ліпше мале у Господньому стра́ху, ані ж скарб великий, та триво́га при то́му.
17 Betre ei nista av kål med kjærleik til enn gjødde uksen med hat attåt.
Ліпша пожи́ва яри́нна, і при тому любов, аніж тучний віл, та нена́висть при то́му.
18 Brålyndt mann valdar trætta, men den toluge stiller kiv.
Гнівли́ва люди́на роздра́жнює сварку, терпели́ва ж у гніві вспоко́ює за́колот.
19 Vegen for letingen er som eit klungergjerde, men stigen er brøytt for dei ærlege.
Дорога лінивого — то тернови́ння, а путь щирих — дорога гладка́.
20 Ein vis son gjer far sin gleda, men eit dårlegt menneskje vanvyrder mor si.
Мудрий син тішить ба́тька свого́, а люди́на безумна пого́рджує матір'ю своєю́.
21 Dårskap er gleda for vitlaus mann, men ein vitug mann gjeng beint fram.
Глупо́та — то радість для нерозумного, а люди́на розумна дорогою про́стою ходить.
22 Råder vert til inkjes utan rådleggjing, men med mange rådgjevarar kjem dei i stand.
Ламаються за́думи з бра́ку пора́ди, при числе́нності ж ра́дників спо́вняться.
23 Mannen gled seg når munnen kann svara, og eit ord i rette tid, kor godt det er!
Радість люди́ні — у відповіді його уст, а слово на ча́сі своєму — яке воно добре!
24 Den vituge gjeng livsens veg uppetter, for han vil sleppa burt frå helheimen der nede. (Sheol h7585)
Путь життя для премудрого — уго́ру, щоб відда́люватись від шео́лу внизу́. (Sheol h7585)
25 Herren riv huset ned for dei ovmodige, men for enkja let han merkesteinen standa.
Дім пишних руйнує Госпо́дь, але ста́вить межу́ для вдови.
26 Vonde tankar er ei gruv for Herren, men milde ord er reine.
Думки злого — оги́да для Господа, але чисті для Нього приє́мні слова́.
27 Den vinnekjære fær sitt hus i ulag, men den som hatar mutor, han skal liva.
Заже́рливий робить нещасним свій дім, хто ж дарунки нена́видить, той буде жити.
28 Rettferdig tenkjer i sitt hjarta korleis han skal svara, men gudlause let vondskap gøysa ut or munnen.
Серце праведного розмірко́вує про відповідь, а у́ста безбожних вибри́зкують зло.
29 Langt er Herren burte frå dei gudlause, men bøni frå rettferdige han høyrer.
Далекий Господь від безбожних, але́ справедливих молитву Він чує.
30 Ljos i augo hjarta gled, tidend god gjev merg i beini.
Світло оче́й тішить серце, добра звістка підкрі́плює ко́сті.
31 Det øyra som høyrer på rettleiding til livet, held seg gjerne med vismenn i lag.
Ухо, що навча́ння життя вислухо́вує, буде перебува́ти між мудрими.
32 Den som vandar age, vanvyrder si sjæl, den som høyrer på rettleiding, vinn seg vit.
Хто напу́чування не приймає, той не дбає про душу свою, а хто слухається осторо́ги, здобуде той розум.
33 Otte for Herren er age til visdom, og fyre æra gjeng andmykt.
Страх Господній — навча́ння премудрости, а перед славою — скромність іде́.
