Salomos Ordsprog 11
1 Falsk vegt er fæl for Herren, men full vegt likar han godt.
Обма́нливі ша́льки — оги́да для Господа, а повна вага́ — це Його уподо́ба.
2 Kjem stormod, so kjem og skam, men smålåtne, dei hev visdom.
Прийде пишність, та при́йде і га́ньба, а з суми́рними — мудрість.
3 Dei ærlege hev si uskyld til førar, men fals slær sin herre på hals.
Невинність простосердих веде їх, а лука́вство зрадли́вих — їх вигубить.
4 Gods hjelper ikkje på vreidens dag, men rettferd frelser frå dauden.
Не поможе багатство в день гніву, а справедливість від смерти визво́лює.
5 Ærleg manns rettferd jamnar hans veg, men den gudlause stuper ved gudløysa si.
Справедливість невинного дорогу йому випросто́вує, безбожний же падає через безбожність свою́.
6 Ærlege folk ved si rettferd vert frelste, men dei falske vert fanga i eigen gir.
Справедливість прямих їх рятує, а зрадливі захо́плені будуть своєю захла́нністю.
7 Når ugudleg mann døyr, er det ute med voni; og vondskaps venting til inkjes vert.
При смерті люди́ни безбожної гине надія, зникає чека́ння люди́ни нікче́мної.
8 Rettferdig vert fria or trengsla, og ugudleg kjem i hans stad.
Виривається праведний з у́тиску, і замість нього безбожний іде.
9 Den skamlause tyner sin granne med munnen, men rettferdige friar seg ut med sin kunnskap.
Свого ближнього нищить лукавий уста́ми, а знання́м визволя́ються праведні.
10 Gjeng det godt med rettferdige, fegnast byen, vert gudlause tynte, syng folk av gleda.
Добром праведних місто радіє, а як гинуть безбожні — співає.
11 Med velsigning frå ærlege folk kjem byen seg upp, men gudlause munn bryt han ned.
Благословенням че́сних підно́ситься місто, а уста́ми безбожних руйну́ється.
12 Vitlaus er den som vanvyrdar sin granne, men vitug mann tegjer stilt.
Хто пого́рджує ближнім своїм, той позба́влений розуму, а розумна люди́на мовчить.
13 Den som fer med drøs, ber løynråd ut, men den hjarte-trugne løyner saki.
Виявляє обмо́вник таємне, вірнодухий же справу ховає.
14 Der inkje styre er, lyt folket falla, men der dei rådvise er mange, der er frelsa.
Народ падає з бра́ку розумного про́воду, при числе́нності ж ра́дників спасі́ння буває.
15 Borgar du for framand, er du ille faren, men han er trygg som hatar handtak.
Зле робить, як хто за чужого пору́чується, хто ж пору́ку ненавидить, той безпечний.
16 Ei yndefull kvinna vinn æra, og valdsmenner vinn seg rikdom.
Жінка чесно́тна ося́гує слави, і пильні багатства здобу́дуть.
17 Ein godhjarta mann gjer vel mot si sjæl, men ein hardhjarta mann fer vondt med sitt eige kjøt.
Люди́на ласка́ва душі своїй чинить добро́, а жорстока замучує тіло своє.
18 Den ugudlege vinn seg ei sviksam løn, men den som rettferd sår, fær varig løn.
Чинить діло безва́ртне безбожний, хто ж праведність сіє — заплату правдиву оде́ржує.
19 Stend du fast i rettferd, vinn du liv, men fer du etter vondt, då fær du daude.
Отак праведність є на життя, хто ж жене́ться за злом, той до смерти зближа́ється.
20 Dei range i hugen hev Herren ein stygg til, men han likar deim som ulastande ferdast.
Серцем лукаві — оги́да для Господа, а хто в неповинності ходить — Його уподо́ба.
21 Det kann du gjeva handi på, den vonde vert’kje urefst, men ætti åt rettferdige slepp undan.
Ручаюсь: не бу́де невинним лихий, а наща́док правдивих захований буде.
22 Som ein gullring i eit grisetryne er ei fager kvinna utan vit.
Золотая сере́жка в свині на ніздрі́ — це жінка гарна, позба́влена розуму.
23 Det rettferdige ynskjer, vert berre godt, det som gudlause vonar, vert til vreide.
Жада́ння у праведних — тільки добро, надія безбожних — то гнів.
24 Ein strår ut og fær endå meir, ein annan vert arm av usømeleg sparing.
Дехто щедро дає, та ще додається йому, а дехто ховає над міру, та тільки бідні́є.
25 Den som velsignar, skal trivast, og kveikjer du andre, vert sjølv du kveikt.
Душа, яка благословля́є, наси́чена буде, а хто по́їть інших, — напо́єний буде і він.
26 Ein kornflår, honom bannar folket, men signing kjem yver den som sel korn.
Хто задержує збіжжя, того проклинає наро́д, хто ж поживу випро́дує, тому благослове́ння на голову.
27 Den som strævar etter godt, han søkjer hugnad, men den som leitar etter vondt, han fær det yver seg.
Хто прагне добра, той шукає вподо́бання, хто ж лихого жадає, то й при́йде на нього воно.
28 Den som lit på sin rikdom, han skal stupa, men rettferdige grønkar som lauv.
Хто надію кладе на багатство своє, той впаде́, а праведники зелені́ють, як листя.
29 Den som øydar sitt hus, skal erva vind, og narren vert træl åt den kloke.
Хто не́ряд уносить до дому свого, той вітер пося́де, а дурноголо́вий розумному стане рабом.
30 Rettferdig manns frukt er eit livsens tre, og sjæler vinn den vise.
Плід праведного — дерево життя, і мудрий життя набуває.
31 Du ser rettferdig mann fær vederlag på jordi, kor mykje meir då den ugudlege og syndaren!
Коли праведний ось надолу́жується на землі, то тим більше безбожний та грішний!
