Salomos Ordsprog 10
1 Ordtøke av Salomo. Ein vis son er til gleda for far sin, men ein dårleg son er mor si til sorg.
Син мудрий — потіха для батька, а син нерозумний — то смуток для неньки його.
2 Ragn-fegne skattar gagnar inkje, men rettferd frelser frå dauden.
Не поможуть неправедні скарби, а справедливість від смерти визво́лює.
3 Herren let ikkje rettferdig mann hungra, men giren hjå gudlause viser han burt.
Не допустить Господь голодува́ти душу праведного, а набу́ток безбожників згине.
4 Lat-hand skaper armod, men strevsam hand gjer rik.
Ледача рука до убо́зтва веде, рука ж роботя́ща збагачує.
5 Ein klok son sankar um sumaren, ein skjemdar-son søv um hausten.
Хто літом збирає — син мудрий, хто ж дрімає в жнива́ — син безпутній.
6 Velsigningar kjem yver hovudet på den rettferdige, men munnen åt dei gudlause gøymer vald.
Благослове́нства на голову праведного, а уста безбожним прикриє наси́льство.
7 Minnet um den rettferdige ert til velsigning, men namnet åt dei gudlause morknar.
Пам'ять про праведного — на благослове́ння, а йме́ння безбожних загине.
8 Den vise tek imot påbod, men gapen gjeng til grunns,
Заповіді мудросердий приймає, але́ дурногу́бий впаде́.
9 den som ferdast i uskyld, ferdast trygt, men den som gjeng krokvegar, skal verta kjend.
Хто в невинності ходить, той ходить безпечно, а хто кривить дороги свої, буде ви́явлений.
10 Den som blinkar med auga, valdar vondt, men gapkjeften gjeng til grunns.
Хто оком моргає, той смуток дає, але дурногу́бий впаде́.
11 Rettferdig manns munn er ei livsens kjelda, men munnen åt gudlause gøymar vald.
Уста праведного — то джерело життя, а уста безбожним прикриє насильство.
12 Hat yppar trætta, men kjærleik breider yver alle brot.
Нена́висть побуджує сва́рки, а любов покриває всі ви́ни.
13 På vitug manns lippor er visdom å finna, men riset høver åt ryggen på dåren.
В устах розумного мудрість знахо́диться, а різка — на спину безтя́много.
14 Dei vise gøymer kunnskapen sin, men or narremunn kann ein venta fåre.
Прихо́вують мудрі знання́, а уста нерозумного — близькі́ до загибелі.
15 Rikmanns eiga er hans faste by; fatigfolks ulukka er deira armod.
Маєток багатого — місто тверди́нне його, поги́біль убогих — їхні зли́дні.
16 Det den rettferdige tener, gjeng til liv, det den gudlause vinn, gjeng til synd.
Дорібок праведного — на життя, прибу́ток безбожного — в гріх.
17 Den som på tukt tek vare, gjeng til livet, men den fer vilt som ikkje agtar age.
Хто напу́чування стереже́ — той на сте́жці життя, а хто нехту́є карта́ння, той блу́дить.
18 Den som løyner hat, hev ljugarlippor, og den som breider ut baktale, er ein dåre.
Хто нена́висть ховає, в того губи брехли́ві, а хто на́клепи ширить, той дурнове́рхий.
19 Der d’er mange ord, vil synd ikkje vanta, men den som set lås for lipporn’, er klok.
Не бракує гріха в многомо́вності, а хто стримує губи свої, той розумний.
20 Rettferdig manns tunga er utvalt sylv, men gudløysings vit er lite verdt.
Язик праведного — то добі́рне срібло́, а розум безбожних — мізе́рний.
21 Rettferdig manns lippor læskar mange, men dårarne døyr for dei vantar vit.
Пасу́ть багатьох губи праведного, безглузді ж умирають з неро́зуму.
22 D’er Herrens velsigning som gjer rik, og eige stræv legg inkje til.
Благослове́ння Господнє — воно збагачає, і сму́тку воно не прино́сить з собою.
23 Dåren finn moro i skjemdarverk, men den vituge mannen i visdom.
Нешляхе́тне робити — заба́ва неві́гласа, а мудрість — люди́ні розумній.
24 Det den ugudlege gruar for, kjem yver han, og det rettferdige ynskjer, vert deim gjeve.
Чого нечести́вий боїться, те при́йде на нього, а пра́гнення праведних спо́вняться.
25 Der stormen hev fare, er den gudlause burte, men den rettvise stend på æveleg grunn.
Як буря, яка пронесе́ться, то й гине безбожний, а праведний має дові́чну осно́ву.
26 Som edik er for tennerne og røyk for augo, so er letingen for den som sender han.
Як о́цет зубам, і як дим для оче́й, так лінивий для тих, хто його посилає.
27 Otte for Herren lengjer livet, men gudløysings år vert stytte.
Страх Господній примножує днів, а ро́ки безбожних вкоро́тяться.
28 Rettferdige kann venta gleda, men voni åt gudlause vert til inkjes.
Сподіва́ння для праведних — радість, а наді́я безбожних загине.
29 Herrens veg er vern for den skuldfri, men øydeleggjing for illgjerningsmenner.
Дорога Господня — тверди́ня неви́нним, а заги́біль — злочинцям.
30 Rettferdig mann skal aldri rikkast, men gudlause skal ei få bu i landet.
Повік праведний не захита́ється, а безбожники не поживуть на землі.
31 Rettferdig manns munn ber visdoms frukt, men avskori vert den falske tunga.
Уста праведного дають мудрість, а лукавий язик буде втятий.
32 Rettferdig manns lippor søkjer hugnad, men munnen på gudlause berre fals.
Уста праведного уподо́бання знають, а уста безбожних — лука́вство.
