Lukas 24
1 Men den fyrste dagen i vika, tidleg i otta, kom dei til gravi, og hadde med seg kryddorne som dei hadde laga til.
Первого ж дня тижня, вельми рано, прийшли вони на гріб, несучи, що наготовили, пахощі, і другі з ними.
2 Då fekk dei sjå at steinen var velt ifrå gravi;
Знайшли ж камінь відкочений від гробу.
3 dei gjekk inn, men fann ikkje likamen åt Herren Jesus.
І ввійшовши не знайшли тїла Господа Ісуса.
4 Dei visste ikkje kva dei skulde tenkja um dette; då stod det med ein gong tvo menner i skinande klæde innmed deim,
І сталось, як здумілись вони від сього, ось два Чоловіки стояли перед ними в шатах ясних.
5 og med dei fulle av otte stirde nedfyre seg, sagde mennerne til deim: «Kvi leitar de etter den livande millom dei daude?
Як же полякались вони й нахилили лице до землї, рекли до них: Чого шукаєте живого між мертвими?
6 Han er ikkje her; han hev stade upp att. Kom i hug kva han sagde med dykk då han endå var i Galilæa,
Нема Його тут, а встав. Згадайте, як Він промовляв до вас, ще бувши в Галилеї,
7 at Menneskjesonen skulde gjevast i henderne på synduge menneskje og krossfestast, og standa upp att tridje dagen!»
глаголючи: Що мусить Син чоловічий бути виданим у руки чоловіків грішників, і бути рознятим, і третього дня воскреснути.
8 Då kom dei i hug ordi hans,
І згадали слова Його,
9 og dei gjekk burt att frå gravi, og fortalde alt dette til dei elleve og alle dei andre.
і, вернувшись од гробу, сповістили про се все одинайцятьох і всїх инших.
10 Det var Maria Magdalena og Johanna og Jakobs-Maria og dei hine kvinnorne i fylgjet deira - dei sagde dette med apostlarne;
Була ж Мария Магдалина, та Йоанна, та Мария Яковова, й инші з ними, шо оповідали перед апостолами се.
11 men dei tenkte det var noko vas dei for med, og trudde deim ikkje.
І явились перед ними яко видумка слова їх, і не поняли віри їм.
12 Peter sprang like vel av stad til gravi, og då han lutte seg ned, såg han ikkje anna enn likklædi; so gjekk han burt att, og undrast med seg yver det som var hendt.
Петр же, вставши, побіг до гробу; й нахилившись побачив тільки полотно, що лежало, й пійшов, сам у собі дивуючись тим, що сталось.
13 Same dagen gjekk tvo av deim utetter til ein liten by som heiter Emmaus, og ligg ei mil frå Jerusalem,
І ось двоє з них ійшло того ж дня на село, зване Емаус, гоней з шістьдесять од Єрусалиму.
14 og på vegen tala dei med einannan um alt det som nyst hadde hendt.
І розмовляли вони між собою про все те, що стало ся.
15 Med dei no gjekk og tala og dryfte det med kvarandre, kom Jesus sjølv innåt og slo fylgje med deim;
І сталось, як розмовляли вони та перепитувались, і сам Ісус наближившись, ійшов з ними.
16 men augo deira var fjetra, so dei kjende honom ikkje.
Очі в їх були вдержані, щоб не пізнали Його.
17 «Kva er det for ting de røder so um, med de gjeng etter vegen?» spurde han. Då stana dei, og det var sjåande til at dei sturde.
Рече ж до них: Що се за речі, про котрі розмовляєте між собою йдучи, та сумуєте?
18 Og den eine av deim - han heitte Kleopas - tok til ords og sagde til honom: «Du må visst vera den einaste som held til i Jerusalem og ikkje veit kva som hev hendt der desse dagarne!»
Озвав ся ж один, на ймя Клеопа й каже до Него: Хиба Ти один захожий у Єрусалимі, і не знаєш, що стало ся в йому сими днями?
19 «Kva for noko?» spurde han. «Det med Jesus frå Nasaret, » svara dei, «han som var ein profet, megtig i gjerning og ord for Gud og alt folket,
І рече їм: Що ж таке? Вони ж сказали Йому: Про Ісуса Назарянина, що був муж пророк, сильний ділом і словом перед Богом і всїм народом,
20 korleis øvsteprestarne og rådsherrarne våre fekk dømt honom frå livet og krossfeste honom.
як видали Його архиєреї та князї нащі на суд смертний і розпяли Його.
21 Og me vona at han var den som skulde løysa ut Israel. Og med alt det so er det no på tridje dagen sidan dette gjekk fyre seg.
Ми ж уповали, що се Він, що має збавити Ізраїля; а до всього того третій се день іде сьогоднї, як се стало ся;
22 Men so hev og nokre kvinnor i flokken vår sett oss i uro og undring; dei var i otta ved gravi,
тільки ж і жінки деякі з наших налякали нас, бувши рано при гробі
23 og fann ikkje likamen hans, men kom og fortalde at dei hadde set ei syn av englar, og at englarne hadde sagt at han liver.
і, не знайшовши тїла Його, прийшли оповідуючи, що явленнє ангелів бачили, котрі глаголють, що Він живий.
24 Nokre av felagerne våre gjekk då ut til gravi, og fann det heiltupp so som kvinnorne hadde sagt, men honom såg dei ikkje.»
І пійшли деякі з наших до гробу, й знайшли так, як і жінки казали; Його ж не бачили.
25 «Å, for uvituge de er, » svara han, «og for seinhuga til å tru alt det som profetarne hev tale!
І рече Він до них; о безумні і лїниві серцем вірувати всьому, що промовили пророки!
26 Laut ikkje Messias lida dette, fyrr han kunde ganga inn til sin herlegdom?»
Чи не мусїв се терпіти Христос і ввійти в славу свою?
27 So tok han til frå Moses og alle profetarne, og i alle skrifterne lagde han ut for deim det som er sagt um honom der.
І, почавши від Мойсея і від усіх пророків, виясняв Їм у всіх писаннях про Него.
28 Då dei var tett innmed den byen dei skulde til, lest han vilja ganga lenger.
І наближались до села, куди йшли, й Він зробив, нїби хоче йти далі.
29 Men dei nøydde honom og sagde: «Ver hjå oss! Det lid til kvelds, og dagen hallar.» So gjekk han inn og var hjå deim.
Вони ж удержували Його, кажучи: Зостань ся з нами; бо вже надвечір, і нахилив ся день. І ввійшов, щоб зостатись із ними.
30 Som han no sat til bords med deim, tok han brødet og velsigna det, og braut det og gav deim.
І сталось, як сидів Він за столом а ними, взявши хліб, благословив, і переломивши, подав їм.
31 Då vart augo deira upplatne, so dei kjende honom att; men i det same kvarv han burt for augo deira.
їм же відкрились очі, й пізнали вони Його; й став ся Він невидимий їм.
32 Då sagde dei med einannan: «Brann ikkje hjarta i oss då han tala med oss på vegen, då han lagde ut skrifterne åt oss?»
І казали вони один до одного: Хиба ж серце наше не горіло в нас, як промовляв до нас у дорозї, і як розкривав нам писання?
33 Og dei tok ut i same stund, og gjekk attende til Jerusalem. Dei fann dei elleve og felagarne deira samla, og dei sagde:
І, вставши тієї ж години, вернулись у Єрусалим і знайшли згромаджених одинайпять, і тих, що були з ними,
34 «Herren hev sanneleg stade upp att, og hev synt seg for Simon.»
як говорили: Що встав Господь справді і явив ся Симонові.
35 Og sjølve fortalde dei um det som hadde hendt på vegen, og korleis dei hadde kjent honom då han braut brødet.
І розповіли вони, що сталось у дорозї, і як пізнали Його в ламанню хлїба.
36 Best dei tala um dette, stod han sjølv midt ibland deim og sagde: «Fred vere med dykk!»
Як же се вони говорили, сам Ісус став посеред них, і рече їм: Упокій вам.
37 Dei kvakk og vart rædde, og trudde det var ei ånd dei såg.
Вони ж, полякавшись і перестрашившись, думали, що духа бачять.
38 Då sagde han til deim: «Kvi er de so forstøkte, og kvifor vaknar det tvil i hjarta dykkar?
І рече їм: Чого стрівожились? і чого думки встають у серцях ваших?
39 Sjå henderne og føterne mine, at det er eg sjølv! Kjenn på meg og sjå! Ei ånd hev då’kje kjøt og bein, som de ser eg hev.»
Дивіть ся на руки мої і ноги мої, що се сам я. Дотикайтесь мене й вбачайте; бо дух тїла й костей не має, як бачите, що я маю.
40 Då han hadde sagt det, synte han deim henderne og føterne sine.
І, се глаголючи, показав їм руки й ноги.
41 Då dei endå ikkje kunde tru for gleda, men berre undra seg, sagde han: «Hev de noko etande her?»
Ще ж як не поняли вони віри з радощів та дивувались, рече їм: Маєте що їсти тут?
42 Dei gav han eit stykke steikt fisk og noko av ei honningkaka,
Вони ж Йому подали риби печеної частину та медового стільника (крижку).
43 og han tok det og åt det for augo deira.
І взявши, їв перед ними.
44 So sagde han til deim: «Dette var det eg tala til dykk um då eg endå var i lag med dykk, at alt som er skrive um meg i Moselovi og profetarne og salmarne, laut sannast.»
Рече ж їм: Оце ж слова, що глаголав я до вас, ще бувши з вами, що мусить справдити ся все, писане в законі Мойсейовому, й пророках, і псальмах про мене.
45 So let han upp for tankarne deira, so dei kunde skyna skrifterne.
Тодї розкрив їм розум розуміти писання,
46 «So stend skrive, » sagde han, «at Messias skal lida og standa upp frå dei daude tridje dagen,
і рече їм: Що так написано й так треба було терпіти Христу й воскреснути з мертвих третього дня;
47 og i hans namn skal umvending og syndeforlating ropast ut for alle folkeslag; frå Jerusalem skal det ganga ut.
і проповідуватись в імя Його покаянню і відпущенню гріхів між усїма народами, почавши від Єрусалиму.
48 De skal sjølve vitna um dette.
Ви ж сьвідки сього.
49 Og no vil eg senda yver dykk det som far min hev lova; men de skal halda dykk rolege i byen, til de vert budde med kraft frå det høge.»
І ось я посилаю обітуваннє Отця мого на вас; ви ж сидіть у городі Єрусалимі, поки одягнетесь силою звиш.
50 Sidan tok han deim med seg ut or byen, til burt imot Betania, og han lyfte upp henderne og velsigna deim.
І вивів їх геть аж до Витаниї, і, знявши руки свої, благословив їх.
51 Og med han lyste velsigningi, skildest han frå deim og for upp til himmelen.
І сталось, як благословляв їх, одступив од них і вознїс ся на небо.
52 Og dei kasta seg på kne og tilbad honom. So gjekk dei attende til Jerusalem i stor gleda,
Вони ж, поклонившись Йому, вернулись у Єрусалим, з радощами великими;
53 og sidan var dei allstødt i templet og lova og prisa Gud.
і пробували раз у раз у церкві, хвалячи й благословлячи Бога. Амінь.
