Lukas 1
1 Det er alt mange som hev teke seg til å setja upp ei fråsegn um dei hendingarne som hev gjenge fyre seg hjå oss,
Оскільки багато хто вже намагався скласти розповідь про події, які сталися між нами,
2 so som dei hev bore det fram dei som frå fyrsten var augvitne og ærendsveinar åt ordet.
у такий спосіб, як їх передали нам люди, що від самого початку були свідками й котрі стали служителями Слова,
3 Difor hev eg og sett meg fyre at eg vilde granska alt vel frå grunnen og so skriva det upp åt deg, gjævaste Teofilus - stykke for stykke, soleis som det heng saman,
то і я вирішив, дослідивши все ретельно від самого початку, написати тобі, поважний Теофіле, усе послідовно,
4 so du kann sjå kor truverdig ho er den soga som du hev høyrt.
щоб ти міг досконало пізнати достовірність слів, яких був навчений.
5 I den tidi då Herodes var konge i Jødeland, var det ein prest som heitte Zakarja; han høyrde til det prestelaget som hev namn etter Abia. Kona hans var ætta frå Aron, og heitte Elisabet.
За днів Ірода, царя Юдеї, був один священник, на ім’я Захарія, із черги Авія, та його дружина, на ім’я Єлизавета, одна з дочок Аарона.
6 Båe var dei rettferdige for Gud; dei fylgde alle Herrens bod og fyresegner, og ingen kunde finna noko å lasta deim for.
Вони обоє були праведні перед Богом, бездоганно виконуючи всі заповіді та настанови Господа.
7 Men dei hadde ikkje born; for Elisabet var’kje barnkjømd, og dei var båe fram i åri.
У них не було дітей, бо Єлизавета була безплідна, і обоє були похилого віку.
8 So var det ein dag Zakarja gjorde prestetenesta for Gud; for turen var komen til hans lag,
Одного разу, коли [Захарія] за порядком своєї черги служив перед Богом,
9 og då dei drog strå, som visi er millom prestarne, fall det på honom å ganga inn i Herrens tempel og bera fram røykofferet,
згідно зі звичаєм священства, випало йому через жереб зайти до Храму Господнього та кадити.
10 med heile folkemengdi stod utanfor og bad i røykoffertimen.
Усе зібрання народу молилося зовні, коли прийшов час кадити.
11 Då fekk han med ein gong sjå ein Herrens engel, som stod på høgre sida åt røykofferaltaret.
Тоді ангел Господній з’явився перед ним, стоячи з правого боку жертовника для кадіння.
12 Då Zakarja såg engelen, stokk han, og det kom ein otte yver honom.
Коли Захарія побачив його, то жахнувся, і страх охопив його.
13 Men engelen sagde til honom: «Ver ikkje rædd, Zakarja! Gud hev høyrt bøni di; du og Elisabet, kona di, skal få ein son, og du skal kalla honom Johannes.
Але ангел сказав йому: ―Не бійся, Захаріє, твоя молитва почута! Твоя дружина Єлизавета народить тобі сина, і назвеш його Іван.
14 Då vert du både glad og fegen, og mange skal gleda seg av di han er fødd.
Ти будеш радісним та щасливим, і багато хто радітиме його народженню.
15 For han skal vera stor i Herrens augo; han skal ikkje drikka vin eller sterke drykkjer, og alt ifrå morsliv skal han fyllast av den Heilage Ande.
Він буде великий перед Господом, вина та міцного напою не питиме; і Дух Святий наповнить його ще з лона його матері.
16 Mange av Israels-sønerne skal han venda um til Herren, deira Gud,
І багатьох синів Ізраїлю він наверне до Господа Бога свого.
17 og sjølv skal han ganga fyre honom i Elias ånd og kraft, og venda hjarto åt federne um til borni, og dei ulyduge til den hug som bur i rettferdige menner, so han kann vinna Herren eit vel fyrebutt folk.»
Він ітиме перед Ним у дусі й силі Іллі, наверне серця батьків до дітей та непокірних до мудрості праведних, щоб підготувати народ до приходу Господа.
18 «Korleis kann eg vita um dette er sant?» sagde Zakarja til engelen; «eg er då ein gamall mann, og kona mi er og fram i åri.»
Захарія відповів ангелу: ―Як я дізнаюся про це? Я вже старий, і дружина моя в похилих літах.
19 Då svara engelen: «Eg er Gabriel, som stend for Guds åsyn. Eg er send hit og skal tala med deg og bera dette gledebodet til deg.
Ангел у відповідь сказав йому: ―Я Гавриїл, що стою перед Богом, і мене послано сказати тобі цю добру звістку,
20 Og no skal du ljota tegja, og ikkje kunna tala, alt til den dagen dette hender, for di du ikkje trudde meg; men det eg hev sagt, skal sannast når tidi er komi.»
але тепер ти будеш мовчати й не зможеш говорити до дня, коли все це станеться, бо ти не повірив моїм словам, котрі здійсняться свого часу!
21 Medan stod folket og venta på Zakarja, og undra seg yver at han drygde so lenge i templet.
Народ же чекав на Захарію та дивувався, чому він затримується в Храмі.
22 Men då han kom ut, og ikkje kunde tala med deim, skyna dei at han hadde set ei syn i templet; sjølv nikka han og gjorde teikn til deim, men var og vart mållaus,
Коли ж він вийшов, то вже не міг говорити, і всі зрозуміли, що в Храмі він бачив видіння. [Захарія] звертався до них знаками та залишався німим.
23 og då tidi for tempeltenesta hans var ute, for han heim att.
Після закінчення днів його служіння, він повернувся додому.
24 Eit bil etter hende det at Elisabet, kona hans, vart med barn. Då heldt ho seg heime i fem månader, og sagde:
Невдовзі після цього Єлизавета, його дружина, завагітніла й п’ять місяців ховалася, кажучи:
25 «Soleis hev Herren laga det for meg då tidi var komi at han i nåde vilde taka burt skammi mi millom folk.»
«Ось що для мене зробив Господь у ці дні, коли зглянувся, щоб зняти ганьбу мою між людьми».
26 Då det leid på sette månaden, vart engelen Gabriel send frå Gud til ein by i Galilæa som dei kallar Nasaret,
Шостого місяця Бог надіслав ангела Гавриїла в галілейське місто, яке називалося Назарет,
27 åt ei møy som var trulova med ein mann som heitte Josef, av Davids-ætti, og møyi heitte Maria.
до діви, що була заручена з чоловіком, на ім’я Йосиф, з дому Давида. Ім’я діви було Марія.
28 Då engelen kom inn til henne, sagde han: «Guds fred, du som hev fenge slik nåde! Herren er med deg! Velsigna er du millom kvinnor!»
Прийшовши до неї, ангел промовив: ―Радій, та, що отримала благодать! Господь із тобою! Благословенна ти між жінками.
29 Ved desse ordi stokk ho, og tenkte med seg: «Kva er dette for ei helsing?»
Ці слова здивували її, і вона почала роздумувати, що може означати це привітання.
30 Men engelen sagde til henne: «Ver ikkje rædd, Maria! Du hev funne nåde hjå Gud!
Ангел відповів їй: ―Не бійся, Маріє, бо ти знайшла благодать у Бога.
31 Du skal verta med barn og få ein son, og kalla honom Jesus.
Ось завагітнієш та народиш Сина, і назвеш Його Ісус.
32 Han skal vera stor og kallast son åt den Høgste, og Herren Gud skal gjeva honom kongsstolen åt David, ættfaren hans;
Він буде великий, і Його називатимуть Сином Всевишнього. Господь Бог дасть Йому престол Давида, батька Його.
33 han skal vera konge yver Jakobs-ætti i all æva, og det skal ikkje vera ende på kongedømet hans.» (aiōn g165)
Він царюватиме над домом Якова повіки, і Його Царству не буде кінця. (aiōn g165)
34 «Korleis skal det ganga til, når eg ikkje hev mann?» sagde Maria.
Марія відповіла ангелу: ―Як же це станеться, якщо я не була з чоловіком?
35 «Den Heilage Ande skal koma yver deg, og krafti åt Den Høgste skal skyggja yver deg, » svara engelen; «difor skal og det heilage som vert født, kallast Guds Son.
У відповідь ангел сказав: ―Дух Святий зійде на тебе, і сила Всевишнього обгорне тебе, тому Святий, Який народиться, назветься Сином Божим.
36 Og høyr: Elisabet, som er skyld deg, skal og hava ein son på sine gamle dagar; dei sagde ho var ikkje barnkjømd, men no er ho alt i sette månaden;
Ось Єлизавета, твоя родичка, завагітніла у своїй старості й чекає на сина; і оце вже шостий місяць тій, що її звуть безплідною,
37 for ingen ting er umogeleg for Gud.»
бо у Бога ніяке слово не буває безсилим.
38 Då sagde Maria: «Her stend eg - eg er Herrens tenestkvinna! Lat det ganga meg som du hev sagt!» So for engelen burt att.
Марія відповіла: ―Ось я, раба Господня, нехай усе станеться за словом твоїм. І ангел відійшов від неї.
39 Straks etter tok Maria av stad, og for so fort ho kunde upp i fjellbygderne, til ein by i Judaland;
Тими днями Марія зібралася й пішла, поспішаючи, у гірську околицю, в одне з міст Юдиних.
40 der gjekk ho inn i huset åt Zakarja og helsa på Elisabet.
Вона зайшла в дім Захарії і привітала Єлизавету.
41 Då hende det at med same Elisabet høyrde helsingi hennar Maria, hoppa fostret i livet hennar; og ho vart fyllt av den Heilage Ande,
Коли Єлизавета почула привітання Марії, то дитя в її лоні заворушилося від радості, а Єлизавета наповнилася Духом Святим.
42 og kvad med høg røyst: «Velsigna vere du i kvendeflokk, velsigna det du under beltet ber!
Вона голосно промовила: ―Благословенна ти між жінками, і благословенна Дитина, Яку ти народиш!
43 Kvi skal det timast meg so store ting at mor åt Herren min kjem hit til meg?
І звідкіля мені це, що мати Господа мого прийшла до мене?
44 For då di helsing nådde øyra mitt, då hoppa fostret i mitt liv av frygd.
Як тільки я почула голос твого привітання, дитина в моєму лоні заворушилася від радості.
45 Ja, sæl er ho som leit på Herrens ord, at det han hadde lova, laut gå fram!»
Блаженна та, яка повірила, що здійсниться все сказане їй від Господа!
46 Og Maria svara: «Mi sjæl høglovar Herren,
І сказала Марія: «Величає душа моя Господа,
47 mitt hjarta gleder seg i Gud, min frelsar!
та радіє дух мій у Бозі, Спасителі моєму,
48 Han tenkte på si ringe tenestkvinna! For ifrå denne stund skal alle ætter kalla meg for sæl.
бо зглянувся Він на покору раби Своєї. Ось чому віднині всі покоління називатимуть мене блаженною,
49 Stort er det han for meg hev gjort den Megtige, og heilagt er hans namn;
бо велике вчинив мені Всемогутній. Святе ім’я Його!
50 frå ætt til ætt hans miskunn når mot deim som ottast honom.
Милість Свою Він [показує] з роду в рід тим, хто боїться Його.
51 Velduge verk so gjer hans sterke arm; storlåtne spreider han for ver og vind med deira høgferds-hug;
Він зробив велику справу Своєю рукою, розсіяв гордих у думках сердець їхніх.
52 han støyter hovdingar frå høgsæte og lyfter låge upp;
Скинув сильних з престолу та підняв принижених.
53 Hungrige mettar han med gode gåvor, og rikingar rek han tomhendte burt.
Голодних нагодував благами, а заможних відіслав ні з чим.
54 Han sytte vel for Israel, sin svein; til evig tid han minnast vil -
Допоміг Ізраїлеві, слузі Своєму, згадавши милість,
так, як обіцяв батькам нашим, Авраамові та нащадкам його повіки!» (aiōn g165)
56 Maria vart verande hjå henne um lag tri månader; sidan for ho heim att.
Марія залишилася з Єлизаветою три місяці, а потім повернулася до себе додому.
57 So kom tidi at Elisabet skulde eiga barn, og ho åtte ein son.
Коли настав час, Єлизавета народила сина.
58 Og då grannarne og skyldfolket høyrde kor stor ein nåde Herren hadde vist henne, vart dei glade og ynskte henne til lukka.
І почули сусіди та родичі, що Господь проявив Свою велику милість до неї, та раділи разом із нею.
59 Åtte dagar etter kom dei og skulde umskjera guten; men då dei vilde kalla honom Zakarja etter faren,
Восьмого дня, коли прийшли обрізати немовля, хотіли назвати його ім’ям батька – Захарія.
60 tok mor hans til ords og sagde: «Nei, han skal heita Johannes!»
Але мати його відповіла: ―Ні! Він буде називатися Іван.
61 «Det er ingen i ætti som heiter so, » svara dei,
А вони сказали їй: ―У твоїй родині немає нікого, названого таким ім’ям.
62 og dei gjorde teikn til faren, kva han vilde guten skulde kallast.
Знаками запитали його батька, як він бажає його назвати.
63 Då bad han um ei tavla og skreiv: «Johannes er namnet hans!» Alle undra seg;
Він попросив дощечку для запису та написав: «Його ім’я – Іван!» І всі дивувалися.
64 men i det same fekk han att mål og mæle, og han tala og prisa Gud.
Тієї ж миті відкрилися його вуста: він почав говорити, благословляючи Бога.
65 Då kom der ein otte på alle dei som budde der ikring; i heile Judaheidi vart alt dette mykje umtala,
І страх охопив усіх сусідів, і всюди в гірській частині Юдеї говорили про ці події.
66 og kvar den som høyrde det, tok det til minnes og sagde: «Kva tru den guten er etla til?» For Herren heldt si hand yver honom.
Кожен, хто чув це, говорив у своєму серці: «Ким же стане це дитя?» Бо рука Господа була з ним.
67 Men Zakarja, far hans, vart fyllt av den Heilage Ande, og han tala profetord og kvad:
Захарія, батько його, наповнився Духом Святим і почав пророкувати:
68 «Velsigna vere Herren, Israels eigen Gud! Til lyden sin han lydde, og løyste deim or band;
«Благословен Господь, Бог Ізраїлю, бо прийшов Він на допомогу та визволив народ Свій.
69 ei frelsarmagt vekt’ han oss upp, ei veldug, uti Davids ætt, som var hans trugne svein -
Він підняв нам ріг спасіння у домі Давида, слуги Свого,
як заповів колись у давнину через вуста Своїх святих пророків, (aiōn g165)
71 Frå fiendarne frelsa, frå kvar ei hatarhand!
що визволить нас від ворогів наших та від усіх, хто ненавидить нас.
72 Han vil federn’ våre vel, og kom i hug den heilage og støde pakti si,
Він проявив милість до батьків наших, пам’ятаючи про Свій святий заповіт,
73 den eid han hadde svore vår ættfar, Abraham.
обітницю, яку Він дав нашому батькові Аврааму, –
74 Han vilde ut oss fria or fiendsmagt og fiendsvald, so me han utan rædsl’ og rygd,
визволити нас від руки ворогів, щоб ми служили Йому без страху
75 i rettferd og med heilag hug kann tena all vår tid.
у святості й праведності перед лицем Його в усі дні наші.
76 Du og, min son, skal kallast Allhøge Guds profet, skal fyre Herren fara, og rydja vel hans veg,
І ти, дитино, назвешся пророком Всевишнього, бо йтимеш перед Господом, готуючи шляхи Йому,
77 og læra lyden hans å sjå frelsa, dei finna skal når han all deira synd forlet.
щоб дати пізнання спасіння народові Його, через прощення гріхів їхніх.
78 For miskunnsam av hjarta er han, vår gode Gud, ei stjerna let han skina for oss frå himmelhøgd,
Через велику милість Бога нашого, з якою прийде нам на допомогу, як Вранішня Зоря з висоти,
79 Lysa for deim som sit i myrkr og daudsens skodd, og styra inn på velferds-veg vår fot.»
щоб засіяти над тими, що живуть у темряві й у тіні смерті, спрямовуючи наші кроки на шлях миру».
80 Og guten voks og vart sterk i åndi; han heldt seg i øydemarkerne til tidi kom då han skulde førast fram for Israel.
Дитина ж росла та зміцнювалась духом і перебувала в пустелі до дня, коли з’явилася перед Ізраїлем.
