Johannes 16
1 «Dette hev eg tala til dykk, av di eg vil at de ikkje skal koma til å styggjast.
В-ам спус ачесте лукрурь, пентру ка еле сэ ну фие пентру вой ун прилеж де кэдере.
2 Dei kjem til å støyta dykk ut or synagogorne; ja, det kjem ei tid då kvar den som drep dykk, trur at han tener Gud med det,
Аусэ вэ дя афарэ дин синагоӂь, ба ынкэ, ва вени время кынд орьчиневэ ва учиде сэ крядэ кэ адуче о службэ луй Думнезеу.
3 og det gjer dei av di dei ikkje kjenner Faderen og ikkje meg heller.
Ши се вор пурта астфелку вой, пентру кэ н-ау куноскут нич пе Татэл, нич пе Мине.
4 Men dette hev eg tala til dykk, so de, når den tidi kjem, skal koma i hug eg hev sagt dykk det; eg sagde det ikkje med dykk frå det fyrste, av di eg var hjå dykk.
В-ам спус ачестелукрурь, пентру ка, атунч кынд ле ва вени часул сэ се ымплиняскэ, сэ вэ адучець аминте кэ ви ле-ам спус. Нуви ле-ам спус де ла ынчепут, пентру кэ ерам ку вой.
5 Men no gjeng eg til den som hev sendt meg, og ingen av dykk spør meg: «Kvar gjeng du av?»
Акум Мэ дук ла Чел че М-а тримис ши нимень дин вой ну Мэ ынтрябэ: ‘Унде Те дучь?’
6 men for di eg hev tala dette til dykk, er hjarta dykkar fullt av sorg.
Дар, пентру кэ в-ам спус ачесте лукрурь, ынтристаряв-а умплут инима.
7 Men eg segjer dykk som sant er: Det er til bate for dykk at eg gjeng burt. For gjeng eg ikkje burt, kjem målsmannen ikkje til dykk; men gjeng eg burt, so skal eg senda honom til dykk.
Тотушь вэ спун адевэрул: Вэ есте де фолос сэ Мэ дук, кэч, дакэ ну Мэ дук Еу, Мынгыеторулну ва вени ла вой, дар, дакэМэ дук, ви-Л вой тримите.
8 Og når han kjem, skal han yvertyda verdi um synd og um rettferd og um dom.
Ши кынд ва вени Ел, ва доведи лумя виноватэ ын че привеште пэкатул, неприхэниря ши жудеката.
9 Um synd av di dei ikkje trur på meg;
Ын че привештепэкатул, фииндкэ ей ну кред ын Мине;
10 um rettferd av di eg gjeng til Faderen, og de ikkje ser meg meir;
ын че привеште неприхэниря, фииндкэМэ дук ла Татэл ши ну Мэ вець май ведя;
11 um dom av di hovdingen yver denne verdi er dømd.
ын че привештежудеката, фииндкэ стэпыниторуллумий ачестея есте жудекат.
12 Endå hev eg mykje å segja dykk, men de kann ikkje bera det no.
Май ам сэ вэ спун мулте лукрурь, даракум ну ле путець пурта.
13 Men når han kjem, Sannings-Anden, skal han leida dykk fram til heile sanningi; for han skal ikkje tala av seg sjølv, men alt det han høyrer, skal han tala, og det som skal koma, skal han gjera kunnigt for dykk.
Кынд ва вени Мынгыеторул, Духуладевэрулуй, аре сэ вэкэлэузяскэ ын тот адевэрул, кэч Ел ну ва ворби де ла Ел, чи ва ворби тот че ва фи аузит ши вэ ва дескопери лукруриле виитоаре.
14 Han skal herleggjera meg; for det er av mitt han tek og lærer dykk.
Ел Мэ ва прослэви, пентру кэ ва луа дин че есте ал Меу ши вэ ва дескопери.
15 Alt det Faderen hev, er mitt; difor sagde eg, at han tek av mitt og lærer dykk.
Тотче аре Татэл есте ал Меу; де ачея ам зис кэ ва луа дин че есте ал Меу ши вэ ва дескопери.
16 Um ei lita stund ser de meg ikkje, og um ei liti stund att skal de få sjå meg.»
Песте пуцинэ време, ну Мэ вець май ведя, апой ярэшь, песте пуцинэ време, Мэ вець ведя, пентру кэМэ дук ла Татэл.”
17 Då sagde nokre av læresveinarne seg imillom: «Kva meiner han med dette som han segjer til oss: «Um ei liti stund ser de meg ikkje, og um ei liti stund att skal de få sjå meg, » og: «Eg gjeng til Faderen?»
Ла аузул ачестор ворбе, уний дин ученичий Луй ау зис ынтре ей: „Че ынсямнэ кувинтеле ачестя: ‘Песте пуцинэ време, ну Мэ вець май ведя’ ши ‘Апой ярэшь, песте пуцинэ време, Мэ вець ведя’ ши ‘Пентру кэ Мэ дук ла Татэл’?”
18 Kva meiner han med det: ei liti stund, » sagde dei; «me veit ikkje kva han talar um.»
Ей зичяу деч: „Че ынсямнэ ачаста: ‘Песте пуцинэ време’? Ну штим че вря сэ спунэ.”
19 Jesus skyna at dei vilde spyrja honom, og han sagde til deim: «Er det det de dryfter med kvarandre, at eg sagde: «Um ei liti stund ser de meg ikkje, og um ei liti stund att skal de få sjå meg?»
Исус а куноскут кэ вояу сэ-Л ынтребе ши ле-а зис: „Вэ ынтребаць ынтре вой че ынсямнэ кувинтеле: ‘Песте пуцинэ време, ну Мэ вець май ведя’ ши ‘Апой ярэшь, песте пуцинэ време, Мэ вець ведя’?
20 Det segjer eg dykk for visst og sant: De skal gråta og øya, men verdi skal gleda seg. De skal syrgja, men sorgi dykkar skal vendast til gleda.
Адевэрат, адевэрат вэ спун кэ вой вець плынӂе ши вэ вець тынгуи, яр лумя се ва букура; вэ вець ынтриста, дар ынтристаря воастрэ се ва префаче ын букурие.
21 Når ei kona skal eiga barn, er ho sutfull av di timen hennar er komen; men når ho hev fenge barnet, kjem ho ikkje lenger i hug kor vondt ho hev lide, so glad er ho for di eit menneskje er født til verdi.
Фемея, кынд есте ын дурериле наштерий, се ынтристязэ, пентру кэ й-а сосит часул, дар, дупэ че а нэскут прункул, ну-шь май адуче аминте де суферинцэ, де букурие кэ с-а нэскут ун ом пе луме.
22 Soleis er de og sutfulle no; men eg skal sjå dykk att; då vert de hjarteglade, og ingen tek gleda dykkar frå dykk.
Тот ашаши вой: акум сунтець плинь де ынтристаре, дар Еу вэ вой ведя ярэшь, инима ви сева букура ши нимень ну вэ ва рэпи букурия воастрэ.
23 Den dagen skal de ikkje spyrja meg um noko. Det segjer eg dykk for visst og sant: Bed de Faderen um noko, so skal han gjeva dykk det i mitt namn.
Ын зиуа ачея, ну Мэ вець май ынтреба де нимик. Адевэрат, адевэрат вэ спун кэ, орьче вець чере де ла Татэл, ын Нумеле Меу, вэ ва да.
24 Til dessa hev de ikkje bede um noko i mitt namn - bed, so skal de få, so gleda dykkar kann vera fullkomi!
Пынэ акум н-аць черут нимик ын Нумеле Меу: черець ши вець кэпэта, пентру кабукурия воастрэ сэ фие деплинэ.
25 Dette hev eg tala til dykk i likningar. Det kjem ei tid då eg ikkje skal tala til dykk i likningar lenger, men fortelja dykk ope og endefram um Faderen.
В-ам спус ачесте лукрурь ын пилде. Вине часул кынд ну вэ вой май ворби ын пилде, чи вэ вой ворби деслушит деспре Татэл.
26 Den dagen skal de beda i mitt namn, og eg segjer dykk ikkje at eg vil beda Faderen for dykk;
Ын зиуа ачея, вець чере ын Нумеле Меу ши ну вэ зик кэ вой руга пе Татэл пентру вой.
27 for Faderen sjølv elskar dykk for di de hev elska meg og trutt at eg hev gjenge ut frå Gud.
КэчТатэл Ынсушь вэ юбеште, пентру кэ М-аць юбит ши ацькрезут кэ ам ешит де ла Думнезеу.
28 Eg hev gjenge ut frå Faderen og er komen hit til verdi; no fer eg burt frå verdi att og gjeng til Faderen.»
Ам ешитде ла Татэл ши ам венит ын луме; акум лас лумя ши Мэ дук ла Татэл.”
29 Segjer so læresveinarne: «Sjå, no talar du endefram, og segjer ingi likning.
Ученичий Сэй Й-ау зис: „Ятэ кэ акум ворбешть деслушит ши ну спуй ничо пилдэ.
30 No veit me at du veit alt, og ikkje treng at nokon skal spyrja deg; difor trur me at du er komen frå Gud.»
Акум куноаштем кэ штий тоате лукруриле ши н-ай невое сэ Те ынтребе чинева, де ачея кредем кэ ай ешит де ла Думнезеу.”
31 «No trur de!» svara Jesus;
„Акум кредець?”, ле-а рэспунс Исус.
32 «sjå, det kjem ei stund - ja, ho er alt komi - då de skal spreidast, kvar til sin heim, og lata meg vera att åleine. Men eg er ikkje åleine; far min er med meg.
„Ятэкэ вине часул, ши а ши венит, кынд вець фи рисипиць фиекарела але луй; ши пе Мине Мэ вець лэса сингур; дарну сунт сингур, кэч Татэл есте ку Мине.
33 Dette hev eg tala til dykk, so de skal hava fred i meg. I verdi hev de trengsel; men ver hugheile! eg hev vunne yver verdi.»
В-ам спус ачесте лукрурь ка сэ авець паче ынМине. Ынлуме вець авя неказурь, дарындрэзниць, Еу ам бируитлумя.”
