Johannes 13
1 Det var straks fyre påskehøgtidi: Jesus visste at hans time var komen då han skulde fara burt frå denne verdi og heim til Faderen, og som han hadde elska sine eigne, som var i verdi, so elska han deim til enden.
προ δε τησ εορτησ του πασχα ειδωσ ο ιησουσ οτι εληλυθεν αυτου η ωρα ινα μεταβη εκ του κοσμου τουτου προσ τον πατερα αγαπησασ τουσ ιδιουσ τουσ εν τω κοσμω εισ τελοσ ηγαπησεν αυτουσ
2 Då dei heldt kveldverd, og djevelen alt hadde skote det i hugen på Judas Simonsson Iskariot at han skulde svika honom,
και δειπνου γενομενου του διαβολου ηδη βεβληκοτοσ εισ την καρδιαν ιουδα σιμωνοσ ισκαριωτου ινα αυτον παραδω
3 og då Jesus visste at Faderen hadde gjeve alt i hans hender, og at han var komen frå Gud og gjekk til Gud,
ειδωσ ο ιησουσ οτι παντα δεδωκεν αυτω ο πατηρ εισ τασ χειρασ και οτι απο θεου εξηλθεν και προσ τον θεον υπαγει
4 so reiser han seg frå bordet og legg av seg kjolen sin, og tek eit handklæde og batt um seg;
εγειρεται εκ του δειπνου και τιθησιν τα ιματια και λαβων λεντιον διεζωσεν εαυτον
5 so slær han vatn i vaskarfatet og tok til å två føterne åt læresveinarne og turka dei med handklædet som han hadde bunde kring livet.
ειτα βαλλει υδωρ εισ τον νιπτηρα και ηρξατο νιπτειν τουσ ποδασ των μαθητων και εκμασσειν τω λεντιω ω ην διεζωσμενοσ
6 Han kjem då til Simon Peter, og han segjer til honom: «Herre, tvær du mine føter?»
ερχεται ουν προσ σιμωνα πετρον και λεγει αυτω εκεινοσ κυριε συ μου νιπτεισ τουσ ποδασ
7 Jesus svara honom so: «Kva det er eg gjer, veit du ikkje no, men du skal skyna det sidan.»
απεκριθη ιησουσ και ειπεν αυτω ο εγω ποιω συ ουκ οιδασ αρτι γνωση δε μετα ταυτα
8 «Aldri i verdi skal du två mine føter, » segjer Peter. «Dersom eg ikkje tvær deg, hev du ingen ting i hop med meg, » svara Jesus. (aiōn g165)
λεγει αυτω πετροσ ου μη νιψησ τουσ ποδασ μου εισ τον αιωνα απεκριθη αυτω ο ιησουσ εαν μη νιψω σε ουκ εχεισ μεροσ μετ εμου (aiōn g165)
9 Simon Peter segjer til honom: «Herre, ikkje berre føterne, men henderne og hovudet med!»
λεγει αυτω σιμων πετροσ κυριε μη τουσ ποδασ μου μονον αλλα και τασ χειρασ και την κεφαλην
10 «Den som hev lauga seg, treng ikkje två anna enn føterne; elles er han heiltupp rein, » segjer Jesus; «og de er reine, men ikkje alle.»
λεγει αυτω ο ιησουσ ο λελουμενοσ ου χρειαν εχει η τουσ ποδασ νιψασθαι αλλ εστιν καθαροσ ολοσ και υμεισ καθαροι εστε αλλ ουχι παντεσ
11 Han visste kven som skulde svika honom; difor var det han sagde: «De er’kje reine alle.»
ηδει γαρ τον παραδιδοντα αυτον δια τουτο ειπεν ουχι παντεσ καθαροι εστε
12 Då han no hadde tvege føterne deira og teke på seg kjolen sin og sett seg til bords att, sagde han til deim: «Skynar de kva det er eg hev gjort med dykk?
οτε ουν ενιψεν τουσ ποδασ αυτων και ελαβεν τα ιματια αυτου αναπεσων παλιν ειπεν αυτοισ γινωσκετε τι πεποιηκα υμιν
13 De kallar meg «Meister» og «Herre, » og det segjer sant; for det er eg.
υμεισ φωνειτε με ο διδασκαλοσ και ο κυριοσ και καλωσ λεγετε ειμι γαρ
14 Hev no eg, herren og meisteren, tvege føterne dykkar, so lyt de og två føterne åt kvarandre.
ει ουν εγω ενιψα υμων τουσ ποδασ ο κυριοσ και ο διδασκαλοσ και υμεισ οφειλετε αλληλων νιπτειν τουσ ποδασ
15 Det er eit mynster eg hev synt dykk; som eg gjorde med dykk, so skal de og gjera.
υποδειγμα γαρ εδωκα υμιν ινα καθωσ εγω εποιησα υμιν και υμεισ ποιητε
16 Det segjer eg dykk for visst og sant: Ein tenar er ikkje større enn herren sin, og ein ærendsvein er ikkje større enn den som hev sendt honom.
αμην αμην λεγω υμιν ουκ εστιν δουλοσ μειζων του κυριου αυτου ουδε αποστολοσ μειζων του πεμψαντοσ αυτον
17 Veit de det, so er de sæle, so sant de gjer etter det.
ει ταυτα οιδατε μακαριοι εστε εαν ποιητε αυτα
18 Eg talar ikkje um dykk alle; eg veit kven eg valde ut; men det var so Skrifti skulde sannast: «Den som et mitt brød, hev lyft sin hæl imot meg.»
ου περι παντων υμων λεγω εγω οιδα ουσ εξελεξαμην αλλ ινα η γραφη πληρωθη ο τρωγων μετ εμου τον αρτον επηρεν επ εμε την πτερναν αυτου
19 Eg segjer dykk det alt no, fyrr det hev hendt, so de, når det hender, skal tru at eg er den eg er.
απ αρτι λεγω υμιν προ του γενεσθαι ινα οταν γενηται πιστευσητε οτι εγω ειμι
20 Det segjer eg dykk for visst og sant: Den som tek imot ein eg sender, tek imot meg, og den som tek imot meg, tek imot den som sende meg.»
αμην αμην λεγω υμιν ο λαμβανων εαν τινα πεμψω εμε λαμβανει ο δε εμε λαμβανων λαμβανει τον πεμψαντα με
21 Då Jesus hadde sagt det, vart han uppøst i åndi, og sagde sterkt og ålvorsamt: «Det segjer eg dykk for visst og sant: Ein av dykk kjem til å svika meg!»
ταυτα ειπων ο ιησουσ εταραχθη τω πνευματι και εμαρτυρησεν και ειπεν αμην αμην λεγω υμιν οτι εισ εξ υμων παραδωσει με
22 Læresveinarne såg på kvarandre og kunde ikkje skyna kven det var han meinte.
εβλεπον ουν εισ αλληλουσ οι μαθηται απορουμενοι περι τινοσ λεγει
23 Ein av læresveinarne - den som Jesus elska - sat ved hans høgre sida.
ην δε ανακειμενοσ εισ των μαθητων αυτου εν τω κολπω του ιησου ον ηγαπα ο ιησουσ
24 Honom gjer Simon Peter eit teikn til, og segjer til honom: «Seg kven det er han meiner!»
νευει ουν τουτω σιμων πετροσ πυθεσθαι τισ αν ειη περι ου λεγει
25 Han bøygde seg då næmare innåt Jesus, og segjer til honom: «Herre, kven er det?»
επιπεσων δε εκεινοσ ουτωσ επι το στηθοσ του ιησου λεγει αυτω κυριε τισ εστιν
26 «Det er han som eg gjev den biten eg no duppar i fatet, » svara Jesus. So duppar han biten, og tek og gjev honom til Judas Simonsson Iskariot.
αποκρινεται ο ιησουσ εκεινοσ εστιν ω εγω βαψασ το ψωμιον επιδωσω και εμβαψασ το ψωμιον διδωσιν ιουδα σιμωνοσ ισκαριωτη
27 Og då han hadde fenge biten, då for Satan i honom. So segjer Jesus til honom: «Gjer det snart, det du vil gjera!»
και μετα το ψωμιον τοτε εισηλθεν εισ εκεινον ο σατανασ λεγει ουν αυτω ο ιησουσ ο ποιεισ ποιησον ταχιον
28 Men ingen av deim som sat med til bords, skyna kva han meinte med det han sagde til honom.
τουτο δε ουδεισ εγνω των ανακειμενων προσ τι ειπεν αυτω
29 Sidan det var Judas som hadde kassa, tenkte sume at Jesus vilde segja som so: «Kjøp det me treng til høgtidi!» eller at han skulde gjeva noko til dei fatige.
τινεσ γαρ εδοκουν επει το γλωσσοκομον ειχεν ο ιουδασ οτι λεγει αυτω ο ιησουσ αγορασον ων χρειαν εχομεν εισ την εορτην η τοισ πτωχοισ ινα τι δω
30 Med det same Judas hadde teke mot biten, gjekk han ut. Det var natt.
λαβων ουν το ψωμιον εκεινοσ ευθεωσ εξηλθεν ην δε νυξ
31 Då han var gjengen, sagde Jesus: «No er Menneskjesonen herleggjord, og Gud er herleggjord i honom.
οτε εξηλθεν λεγει ο ιησουσ νυν εδοξασθη ο υιοσ του ανθρωπου και ο θεοσ εδοξασθη εν αυτω
32 Er Gud herleggjord i honom, so skal Gud og herleggjera honom i seg sjølv, og han skal herleggjera honom snart.
ει ο θεοσ εδοξασθη εν αυτω και ο θεοσ δοξασει αυτον εν εαυτω και ευθυσ δοξασει αυτον
33 Berre ei liti stund er eg endå hjå dykk, borni mine. De kjem til å leita etter meg, og som eg sagde til jødarne: «Dit eg gjeng, kann ikkje de koma, » so segjer eg no til dykk og.
τεκνια ετι μικρον μεθ υμων ειμι ζητησετε με και καθωσ ειπον τοισ ιουδαιοισ οτι οπου υπαγω εγω υμεισ ου δυνασθε ελθειν και υμιν λεγω αρτι
34 Eit nytt bod gjev eg dykk: at de skal elska kvarandre; liksom eg hev elska dykk, so skal de og elska kvarandre.
εντολην καινην διδωμι υμιν ινα αγαπατε αλληλουσ καθωσ ηγαπησα υμασ ινα και υμεισ αγαπατε αλληλουσ
35 På det skal alle skyna at de er mine læresveinar - på det at de hev kjærleik til kvarandre.»
εν τουτω γνωσονται παντεσ οτι εμοι μαθηται εστε εαν αγαπην εχητε εν αλληλοισ
36 Simon Peter segjer til honom: «Herre, kvar gjeng du av?» Jesus svara: «Dit eg gjeng, kann du ikkje fylgja meg no, men du skal fylgja meg sidan.»
λεγει αυτω σιμων πετροσ κυριε που υπαγεισ απεκριθη αυτω ο ιησουσ οπου υπαγω ου δυνασαι μοι νυν ακολουθησαι υστερον δε ακολουθησεισ μοι
37 «Kvi kann eg ikkje fylgja deg straks, Herre?» segjer Peter; «eg vil gjeva mitt liv for deg!»
λεγει αυτω πετροσ κυριε δια τι ου δυναμαι σοι ακολουθησαι αρτι την ψυχην μου υπερ σου θησω
38 «Vil du gjeva ditt liv for meg?» svara Jesus; «det segjer eg deg for visst og sant: Hanen skal ikkje gala fyrr du hev avneitta meg tri gonger.»
απεκριθη αυτω ο ιησουσ την ψυχην σου υπερ εμου θησεισ αμην αμην λεγω σοι ου μη αλεκτωρ φωνηση εωσ ου απαρνηση με τρισ
